Житіє моє

У 1944-1952 роках з території західних областей України депортовано у віддалені регіони СРСР, до Сибіру 65906 сімей, загальною чисельністю 203662 особи. У 1953 році радянська влада, ймовірно, планувала виселити ще більше 88 тисяч сімей, загальною чисельністю 330 тисяч осіб

Соціологічна група «Рейтинг» в межах проекту «Народний ТОП» продовжила дослідження видатних українців усіх часів. За допомогою відкритого питання респонденти, не отримуючи жодних списків чи підказок, називали імена відомих особистостей, котрих вони вважають достойними цього рейтингу.

Ми хочемо познайомити вас зі справжньою патріотичною родиною з Донбасу. Родиною, де батько – воїн ЗСУ, десантник, котрий "кинувся" в бій, залишивши хорошу роботу за кордоном, мати - хімік та перукар, яка дивом зуміла врятувати дітей від обстрілів, старша донька - школярка, яка всі гроші віддає для ЗСУ, молодша донечка - головний натхненник та мотиватор не опускати руки та рухатися далі. Ну, і кіт Сет, домашній улюбленець, котрий постійно шукає вільні коліна, щоби поділитися своїм теплом.

Майже півтора десятки років тому ціла низка друкованих видань України опублікувала захопливу розповідь про Нелю Павлівну Зеленцову. В свої сімдесят років ця чудо-жінка вражала публіку неперевершеним виконанням танцю живота та перемагала у конкурсах з вelly dance.

Садово-городній сезон добігає кінця. Багато українців вже викопали картоплю, дехто якраз викопує. Важливе питання, як тепер зберегти картоплю до весни, де це краще зробити - у квартирі, погребі, на балконі. Про це йдеться у матеріалі ТСН. Насамперед викопану картоплю потрібно зсипати під навіс та просушити кілька днів. Потрібно це для того, щоб картопля добре підсохла, невеликі травмовані ділянки затягнулися, шкірка зміцніла, а хворі бульби, ті, що підгнивають, можна було легко вибрати. Потім потрібно перебрати картоплю на велику, її використовують в їжу в першу чергу, середню та дрібну.

Напередодні навчального року у останні вихідні літа благодійний фонд «Об’єднані перемагати» влаштував дітям-переселенцям справжнє свято – із аніматорами, розвагами, смаколиками та подарунками до школи. Через війну багато сімей вимушені переїхати до інших міст, шукаючи безпеки та прихистку. Залишаючи рідні домівки, доводиться їхати у безвість – ніхто не знає, що чекає на завтра. Завдяки людяності та розумінню, волонтерам та благодійникам, українці отримують таку необхідну допомогу – захист, житло, їжу, речі першої необхідності.

Вимушена переселенка з Рубіжного відновила виробництво дитячих гойдалок у селі Чорногузи Чернівецької області. Жінка виготовляє гойдалки понад п'ять років, втім після повномасштабного російського вторгнення була змушена виїхати з рідного міста — там залишила всі речі. У селі відновлювала виробництво наново — купувала на місцевому ринку тканину, замовляла металеві кріплення і дерев'яні вироби, які потрібні для гойдалки.

Всеукраїнська інформаційна кампанія «Пліч-о-пліч» розповідає історію Анастасії Сметаніної, яка з початку війни почала допомагати переселенцям з прихистком, створює NFT-колекцію та хоче служити в ЗСУ. Буковинка Анастасія Сметаніна жила в Києві, навчалась у Харкові та мала друзів по всій Україні. Повномасштабне вторгнення РФ змусило її повернутися на малу батьківщину та перетворити недобудований будинок батьків на прихисток для внутрішньо переміщених осіб. Мама Анастасії вже 6 років на заробітках за кордоном, щоби звести великий будинок для сім’ї. 2 березня 2022 року дівчина мала вперше за цей час її побачити — Яна Павлівна планувала приїхати до України. У Насті й в думках не було тікати від війни. Ще до 24 лютого вона твердо вирішила, що піде в ЗСУ.

Цього року виникла складна гідрологічна ситуація з рівнем води у річках Чернівецької області, зокрема у найбільшій з них – річці Дністер. Про причини та наслідки проблеми повідомила очільниця Чернівецького обласного ЦГМ Тетяна Негадайлова, пише molbuk.ua. Як пояснює Тетяна Негадайлова, у 2022 році було маловодне весняне водопілля, відсутність паводків. Також низька за рівнями і витратами води літня межень, яка розпочалася в ранні терміни – з кінця травня.

Священник з Чернівецької області Сергій Геждеван розшукує безвісти зниклого на війні брата. Побратими військового розповіли, що після бою й поранення Василя не змогли вивезти. Майже два місяці священник намагається відшукати рідного й на службах завжди молиться за нього та інших військових. Суспільне розповідає його історію.

З перших місяців повномасштабної війни понад 100 тисяч людей знайшли прихисток у Чернівецькій області, де потроху повертаються до життя. Один з таких переселенців - Ігор Гончаров, який до початку війни жив і працював ковалем у Лисичанську. 44 дні він разом з сім'єю знаходився у місті, де щодня було чути вибухи. Коли закінчилися продукти, гроші та вимкнули електропостачання, родина вирішила їхати. На Буковині чоловік почав волонтерити, і разом з іншими переселенцями відкрив майстерню, щоб працювати на благо міста. На створення «Майстерні Вдячності» чоловіка надихнули місцеві, які допомогли влаштуватися та забезпечили усім необхідним.