"Писанкарство - мій фронт": буковинка створює унікальні патріотичні писанки на страусиних яйцях, розповідаючи світу про Україну

Українська символіка, патріотичні рядки, ягоди калини чи українське село... Кожна писанка - унікальна й просочена наскрізь українським духом. Буковинка створила унікальну колекцію патріотичних писанок, виставку яких замовляють музеї, а окремі екземпляри зберігаються за кордоном. Через писанки майстриня показує світові стан душі українців під час війни. Вона видала двомовну книгу, в якій відтворила культуру, традиції та почуття українців через вірші й створені власноруч писанки. А частину вилучених від реалізації книги коштів донатитиме на ЗСУ.

"До нас летять ракети, а ми у відповідь ділимося, чим багаті. Я показую світові українську писанку. Бо писанка - це символ любові, радості, воскресіння, - каже Наталія РУДА, майстриня зі Сторожинця. - Мої писанки "поїхали" торік в Антарктиду, в Литву, де перша леді відкрила перший у Європі центр українців. Є екземпляри в Англії, Дубаях".

Унікальні писанки Наталія Руда почала розписувати минулого року, після повномасштабного вторгнення. Узори та посил з’являлися уві сні або ж зненацька народжувалися в уяві. Кожен візерунок та орнамент на писанках майстрині несе посил до перемоги, відтворює українські традиції, культуру, історію.

"Ви запитаєте, для чого я це роблю? А я так із москалем воюю"

У січні минулого року пані Наталія купила цілу тачку страусиних яєць у місцевого фермера.

"... А вже в лютому почалася повномасштабна війна, - пригадує майстриня, - і я почала розписувати свої писанки. Народжувалися виключно патріотичні мотиви. Кожна писанка несла посил добра, любові, гармонії, перемоги. Я писала по 4-5 страусиних яєць одночасно, щодня додаючи якісь нові елементи...".

Пані Наталія, яка 18 років пропрацювала бухгалтером, та обожнює точність у всьому, розписуючи писанки, почала писати вірші.

"Це йшло від душі. До кожної писанки в мене народжувався вірш, - розповідає жінка. - Мої сини й чоловік узагалі звільнили мене від домашніх справ. Готували та навіть поралися на городі без мене. Я ж весь вільний час присвячувала писанкарству й поезії. Ви запитаєте, для чого я це робила й роблю? А я так із москалем воюю. Через писанку зберігаю українські традиції, показую стан української душі світові".

Наталія Руда тримає в долонях писанку, на якій відтворила українське село - хати покриті соломою, біля ганку - квіти, ставочок, на даху лелеки звили гніздо. "Це - наша історія, культура, коріння, - каже майстриня. - Все українське, чим маємо пишатися й берегти".

Лише за півроку клопіткої роботи в буковинки зібралося доробку на цілу книгу про українську писанку. "Мій край - це рай" - двомовна книга майстрині (українською та англійською) зі зразками її робіт та віршами.

- Ця книга несе в собі посил любові до України, показує стан української душі, знайомить з нашою культурою іноземців, - каже жінка. - Щоб видати її, я взяла чималий кредит. Та попри це, гідну суму вилучених із неї коштів планую передати на потреби армії.

Книга Наталії Рудої - популярна в країнах Європи.

"Нашою культурою безмежно цікавляться. Писанкарством, зокрема, - каже пані Наталія. - Мені телефонують із інших країн, з місцевих шкіл і пропонують співпрацю. Їм цікаво більше знати про Україну, про її культуру, про писанку".

"Щаслива Україна"... Цю писанку домалюю після перемоги"

Наталія Руда два роки тому здобула другу вищу освіту. Нині вона працює вчителем трудового навчання. Зі своїми учнями торік відправила на фронт кілька лотків патріотичних писанок. Кожна - запрограмована на здоров’я та перемогу.

- З дітками ми також виготовляли окопні свічки, пекли печиво. До речі, на знак вдячності за печиво солдати з Бахмуту надіслали в подарунок нам прапор, - каже пані Наталія. - А ще діти плетуть патріотичні прикраси з бісеру. На інстаграм-сторінці школи проводять аукціони, а вилучені кошти передають волонтерам.

Цього тижня Наталія Руда з дітьми також розписуватимуть писанки солдатам.

- А в кожного зі школярів, упевнена, будуть свої ідеї для писанки солдату, - каже вчителька. - Наші діти такі патріоти. Вони знайдуть і слова, й візерунки, якими зможуть підтримати дух солдатів.

У Наталії Рудої нема вихідних. У вільні від роботи години вона проводить майстер-класи. Разом із нею - основна підтримка син Павло. Допомагає матері з 2017 року, фактично від третього класу. Їздить на майстер-класи та також вправно розписує писанки.

... Писанкарству Наталія Руда навчає всіх бажаючих на території церкви в Сторожинці. Біля столика з усім необхідним збирається чимало людей - і маленькі діти, й старшокласники, й прихожани.

"Раджу скласти руки в молитві. Подумати про щось добре й світле. Налаштуйтеся на позитив, і лише тоді зможемо приступати до роботи", - каже пані Наталія, пропонуючи й мені розписати свою писанку.

Майстриня одягла вишиту сукню. Яйця, які згодом мають стати писанками, покрила вишитим рушником.

"Писанка - це добро, гармонія. Її слід розписувати лише з найкращим настроєм і в святковому та чистому одязі. Це своєрідна медитація. Спробуйте", - закликає пані Наталія, подаючи писачок для розпису.

Медитуємо. Навколо тиша. Подекуди посмішки. Десятикласник Максим досить швидко відтворює чіткі патріотичні узори.

"Мені так подобається цей процес, - каже хлопець. - Вдома також буду розписувати. Цього року до Великоднього кошика всі писанки планую розмалювати власноруч".

Потрохи вимальовуються лінії - на яйці, яке розмальовую з’являються гілки верби, прапор, тризуб.

"Звідки це все взялося, важко сказати. Спонтанно", - кажу пані Наталії, показуючи свій ескіз писанки.

"А це говорить ваша душа, - каже майстриня. - Багато людей, які приходять на мої майстер-класи, не вірять, що отак зразу зможуть щось путнє намалювати. Та в більшості все вдається. Бо писанка генерує ваші почуття. Як налаштований, так усе й виходить".

Довершити писанку обіцяю вдома, бережно загорнувши в серветку.

"Ви зможете дописати свою писанку, коли відчуєте, що прийшов час, - зауважує Наталія Руда. - У мене теж є незавершена робота. Це писанка на страусиному яйці. З одного боку - прапор. З іншого мені захотілося написати "Щаслива Україна". Та ще не щаслива. Я напишу ці слова після перемоги".

Марина КОРПАН, журналістка
Спеціально для БукІнфо (с)

(Світлини авторки)