В Україні вийшла книга про сексуальні злочини Червоної армії

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ /

За останній рік слова “табачник” та “брехня” стали синонімами. Тому зараз нам як ніколи потрібна правда. І видавництво “Зелений пес” започатковує серію книжок з правдивої, “нетабачної” історії. Відкриває серію “Нетабачна історія”книга німкені Габі Кьопп “Навіщо я народилась дівчинкою?” про СЕКСУАЛЬНІ “ПОДВИГИ” РАДЯНСЬКИХ ВИЗВОЛИТЕЛІВ. В Німеччині книжка викликала небувалий резонанс, шквал емоцій, відгуків, обговорень та критики, адже Габі Кьопп стала першою німецькою жінкою, яка у віці 80 років, не ховаючись під псевдонімом, зважилася зізнатися у тому що, стала жертвою сексуального насильства радянських солдат, будучи 15-річною дівчинкою.

Для бійців Червоної армії німкені були одним із найбажаніших трофеїв. Трофеєм стала і маленька Габі. До того ж, нею, як наймолодшою та найслабшою весь час прикривались інші жінки, щоб самим уникнути ґвалтування. Російська влада досі замовчує факт масового насильства над німкенями, яке чинили радянські солдати.

Габріела (Габі) Кьопп - перша німецька жінка, яка наважилався під власним іменем написати спогади про те, як 1945 року у 15-річному віці стала жертвою сексуального насильства з боку радянських солдат.

З початку 1990-х років ставлення німців до Другої світової війни почало відчутно змінюватися. Якщо раніше війну сприймали виключно через призму злочинів націонал-соціалістичного режиму, то тепер 1939-1945 роки асоціюються з особистісними переживаннями німецького населення під час бомбардувань і на різних етапах евакуації, виселення й окупації.

Свідченнями трансформації у ставленні суспільства до подій Другої світової війни є праця Йорга Фрідріха "Пожежа" (про повітряну війну 1940-1945 років) і літературна обробка Гюнтером Грассом матеріалу про біженців у його книзі "Траєкторія краба".

Про зростаючий інтерес до "суб'єктивного висвітлення німецької історії" свідчить також значна медійна увага до щоденника жительки Берліна, надрукованого 2003 року, де вражаюче описано насилля над німецькими жінками наприкінці війни.

Не лише у суспільній свідомості, але й у дослідженнях молодшого покоління істориків про будні та соціальний аспект війни "її розглядають з точки зору насилля, яке вона з собою несе, та морального і фізичного знищення, які вона лишає після себе". При цьому увагу сфокусовано на пережитому кожною окремою людиною і на питанні про те, як війна та її завершення вплинули на долі жінок, чоловіків, дітей і підлітків, утягнутих у неї.

Джерелом інформації в рамках так званої "усної історії" постають інтерв'ю зі свідками тих подій, автобіографії, щоденники та інші особисті документи, як наприклад, цей щоденник, аналіз і оцінка якого вимагають особливого підходу.

У своєму щоденнику Габі Кьопп відтворила пережиті нею події зими 1945 року з її сьогоднішньої точки зору. Хоча, в основному, вона спирається на записи щоденника від літа 1946-го, її власна "реконструкція минулого" зазнала впливу як з боку її післявоєнної біографії, так і з боку суспільно-наукової оцінки подій кінця Другої світової війни. Про це свідчать зауваження пані Кьопп стосовно голокосту, про існування якого вона довідалася лише після завершення війни, а також окремі моменти її розповіді, на форму подання яких вплинув час.

Так, не зважаючи на пережиті неї жахіття, вона уникає загального засудження росіян і наводить приклади їх людяної поведінки стосовно інших людей та неї самої.

Таким чином, дослідження окремої людської долі, особистих переживань конкретної людини через суб'єктивний підхід сприяє розширенню фактичних даних про останні місяці війни. Враховуючи їх історичний контекст, автобіографічні джерела можуть лягти в основу колективних спогадів.

У своєму щоденнику Габі Кьопп торкається теми "списку страждань" німецького народу наприкінці Другої світової війни, яка стала підмурівком колективних спогадів ще у перші роки існування ФРН. У цьому списку - втечі й виселення, вбивства та розлучення сімей, втрата батьківщини і майна, тілесні та фізичні утиски.

Говорити відкрито про випадки сексуального насилля з боку червоноармійців стало можливим лише через певний час після війни. Спершу ж тема сексуальної наруги була у німецькому суспільстві табу, що болісно пережила у власній родині і пані Кьопп.

Переосмислення минулих подій відбулося у зв'язку з громадянською війною у колишній Югославії, коли сексуальне насилля під час війни знову стало темою суспільного обговорення і наукового вивчення.

Підкріплені та розширені за допомогою емпіричних праць знання про цей феномен дозволяють зробити деякі висновки, які поглиблять розповідь Габі Кьопп.

БукІнфо (с)

За матеріалами: Історична правда