У ХІХ столітті у Чернівцях Прутом ходили пароплави, сплавляли ліс і планували свою річкову флотилію

На світлинах і поштових листівках австрійського та румунського періодів видно, якою повноводною сто років тому була річка Прут. На березі річки Прут у Чернівцях було кілька пляжів із купальнями і тенісними кортами, ввечері грала музика, танцювали, пише МБ.

Усередині ХІХ століття плотогони щорічно переправляли з Карпат Прутом повз Чернівці багато лісу-кругляку та пиломатеріалів (еквівалент 900 і 400 вагонів).

"Купальні для жінок та чоловіків"

Річку хотіли відкрити для пароплавного руху, навіть планували створити Прутську річкову флотилію. Депутати Буковинського сейму в 1891 році підтримали таку амбітну ідею своїм рішенням, але не було жодних дій із боку міської та крайової влади, Буковинської торгово-промислової палати. Отож залишився лише гарний жарт про "портове місто Чернівці".

Влітку Прут був улюбленим місцем відпочинку чернівчан. За свідченням головного міського лікаря Якоба Флінкера, це було "Ельдорадо для збереження здоров’я". Тут можна було не лише купатися та засмагати, а й пограти на тенісних кортах, позайматися на гімнастичних снарядах. Ввечері на пляжі грала музика, танцювали.

На березі були пляжі "Венеція", "Народний", "Рив’єра", "Мамая". Австрійські правила категорично забороняли спільне купання чоловіків та жінок, а за недотримання цієї "високоморальної" норми накладалися суворі штрафи. У 1868 році облаштували окремі купальні для жінок та чоловіків із кабінками для переодягання. Виділили окреме місце для військових і коней.

У липні 1884 року бургомістр Чернівців Вільгельм фон Клімеш скаржився на засіданні міської ради, що він наказує поліції заарештовувати осіб, які порушують правила і купаються разом або в заборонених місцях, але вони тікають на лівий берег, а там розпорядження бургомістра вже не діють і поліція нічого не може зробити. Місцева преса писала, що "поряд із жіночим пляжем знаходиться місце для купання коней, часто голі вершники в’їжджають на конях поміж жінок і дівчат, або біжать в костюмі Адама за своїми конями поряд".

Придбати вхідний квиток

"Мораль на Пруті" – під таким заголовком з’явилася 7 серпня 1907 року стаття у газеті Czernowitzer Allgemeine Zeitung. У ній йшлося про те, що чернівчанки не можуть спокійно купатися на пляжах, оскільки на протилежному лівому березі (від Старої Жучки) молоді чоловіки купаються і плавають голі, через що пані, засмагаючи, червоніли не лише від сонця.

Письменник Георг Дроздовський у своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола" згадував: "Від станції "Фольксгартен" трамвай їхав через усе місто аж до моста через Прут, мав колись два класи. А влітку, в купальний сезон, переходив на відкриті вагони, в яких і на яких пасажири висіли гронами, що на відрізку біля залізничного вокзалу було вельми небезпечно…".

На пляжі треба було придбати за шість геллерів вхідний квиток та купальні костюми.

Цікаві факти:

* За дослідженнями історика Раймунда Фрідріха Кайндля, назва річки Прут зустрічалася ще у V столітті до нашої ери в грецького історика Геродота. Відомий археолог професор Сергій Пивоваров навіть висунув гіпотезу, що спершу наше місто мало ідентичну до річки назву – Прут, і тільки у XIV столітті отримало нинішню – Чернівці. Йосип Боскович, який зупинявся у Чернівцях 1762 року, згадував: "Місто розташоване на верхівці пагорба, біля підніжжя якого на відстані рушничного пострілу тече Прут".

* Колись сполучення через річку здійснювалося за допомогою порома, про який згадується у 1408 році. Він складався з двох човнів, вкритих балками, на які можна було розмістити лише один віз. Як писав англійський посол Портер, його майно переправляли весь ранок. Спершу паром був княжим, а пізніше його передали монастиреві на Горечі.

* До 1873 року міст через річку Прут не належав місту, а перебував у австрійській державній власності. За його перетин необхідно було сплачувати мито – чотири крони за кожну тяглову силу.

* У жовтні 1908 року чернівчани стали свідками визначної інженерної події – перенесення у повітрі мосту на 12 метрів нижче за течією річки на нові опори, оскільки старі вже були аварійно-небезпечні.

* В обласному архіві збереглися документи про те, що на березі річки Прут було джерело з лікувальною водою. Біля нього побудували водолікарню, обладнали парк і клумби. Сюди навіть їздив рейсовий автобус. Та згодом води не стало і лікарню закрили.

Надія БУДНА, МБ
Фото з колекції Едварда Туркевича