Якщо ми справжні українці – вивісимо на усі травневі свята на своїх домівках національні та червоно-чорні прапори. Скажемо «НІ» поверненню країни до символіки тоталітарного СРСР ! Заява Чернівецької В

МИ – УКРАЇНЦІ ! /

Нещодавнє рішення українського парламенту, який на свята (зокрема, День Перемоги) прирівняв червоний радянський прапор до національних символів, визначило чергові тривожні сигнали про те, що країна радше йде не до нової цивілізованої Європи, а скочується до часів тоталітарного СРСР. Схоже, багатьох народних обранців 20-річний досвід Незалежної України нічому не навчив. Вони й досі живуть минулим і бачать нашу країну виключно як УРСР у складі Росії (СРСР). Тривожні тенденції. І я думаю: невже перестало бути актуальним гасло часів Помаранчевої революції «Ми – не бидло, ми – не хохли!»? Невже ми знову перетворилися на покірне стадо, яким маніпулюють хто як хоче? Я переконаний, це не правда!

Навіть справжні російські патріоти, такі як кореспондент газети "Комерсант-Україна" Артем Скоропадський, вірять у це. І чекають від України гідного прикладу для своєї країни.

Шановні друзі, дорогі побратими! Якщо ми справжні сини та доньки України – давайте вивісимо на усі травневі вихідні свята на своїх домівках національні та червоно-чорні прапори. Скажемо «НІ» поверненню країни до символіки тоталітарного СРСР!

До вашої уваги матеріал Артема Скоропадського «Прапор у бік Росії», опублікований у блогах «Української правди» мовою оригіналу:

Флаг в сторону России

Верховная рада Украины приняла закон, обязывающий местные власти вывешивать во время мероприятий, связанных с так называемым "Днем победы" на государственных учреждениях так называемые "знамена победы", а по сути - красные флаги с серпом и молотом - символикой мрачного и тоталитарного СССР.

В моей холодной и далекой родине власть пошла еще дальше - 9 мая в Москве вывешивали портреты кровавого палача Иосифа Сталина. Украина пока не дошла до такого позора, но первый шаг к популяризации советского прошлого - и какой шаг! - сделан. В России уже много лет назад вернули советский гимн в качестве государственного.

Мало кого смутил кощунственный факт замены слов о "советском знамени" и безбожнике, международном террористе Владимире Ульянове ("Ленине") на слова о "хранимой Богом родной земле".

Выживший из ума лакей Михалков, с одинаковым рвением славивший то лично т. Сталина, то лично т. Ленина, то Спасителя мира, пришелся ко двору авторитарного путинского режима.

Сегодня такие же лакеи и хулители имени Божьего - коммунисты - протолкнули свою инициативу "украсить" города и села страны красными тряпками, напоминающими украинцам о самом мрачном периоде истории их страны. Периоде, во время которого миллионы погибли от Голодомора, от палачей НКВД, от советской охранки, преследовавшей украинцев за язык, культуру и родную грекокатолическую и православную веру вплоть до 1980-х годов.

Украина стремительно повторяет путь России.

Как и там - обещание навести порядок. Как и там - разговоры о "лихих 1990-х", с тем отличием, что здесь "1990-е" заменили "оранжевым режимом".

Как и там - репрессии против политических оппонентов, общественных активистов, ущемление свободы слова и собраний.

Как и там - риторика о сильном государстве, подменяющая заботу о простом гражданине. Как и там - самоуверенность власти, коррупция, бюрократия и вседозволенность чиновников.

"Закон о красных флагах" - это четкий шаг в сторону России и авторитарного пути, который выбрала Россия.

Украинцы должны понять, что это решение парламента является проверкой на готовность нации к полному и безоговорочному подчинению нынешнему режиму Виктора Януковича.

И если украинцы не хотят этого, то безбожных красных знамен, залитых кровью миллионов "мертвых и нерожденных" не должно быть в украинских городах.

Вывешивайте 9 мая на своих домах национальные флаги или повстанческие красно-черные знамена. Срывайте и уничтожайте поганые красные тряпки.
 Покажите, кто хозяин на украинской земле.

Артем СКОРОПАДСКИЙ, гражданин РФ,
корреспондент газеты "Коммерсантъ-Украина",
специально для "Украинской правды"

Є над чим задуматися, чи не так ?..


Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ, БукІнфо (с)

----------------------------------------------------------------------------

Чернівецька «Свобода» закликає позбутися символів тоталітарного режиму!

Пане Президенте!

Звертаємось до Вас, як до Гаранта Конституції України з вимогою накласти вето на Закон України про внесення до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років» (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги).

Червоні прапори – це символ окупації, геноциду та національного приниження українців. Їх вивішування – державна зрада. В Україні є один державний символ національної гордості, самостійності та перемог – синьо-жовтий прапор. Для кожного українця є неприйнятним публічне вивішування в Україні будь-яких окупаційних символів. Органи державної влади та місцевого самоврядування, які ухвалюють подібні рішення – не лише брутально порушують Конституцію України, чинні судові рішення, глумляться над національною честю та гідністю, а й вчиняють державну зраду. Рано чи пізно за це їх буде притягнено до кримінальної відповідальності. Кожен свідомий українець повинен не допустити жодної публічної демонстрації та розміщення в Україні символів окупації.

В українців споконвіків були свої державні символи: Володимирів Тризуб та синьо-жовтий прапор. Під цим прапором ішли у бій, ставали до оборони рідної землі, за нього гинули покоління українців. Синьо-жовтий прапор відомий з часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Під синьо-жовтою хоругвою (золотий лев на синьому полі) руські воїни перемагали німецьких хрестоносців у Грюнвальдській битві у 1410 році. Синьо-жовті кольори були присутні на гербах українських міст козацької доби. Під синьо-жовтими та малиновими стягами ходили у походи запорозькі козаки. 1849 року – під час революційної "Весни народів" – синьо-жовтий прапор став символом боротьби за відродження української державності. Із січня 1918 року синьо-жовтий прапор став державним в Українській Народній Республіці, а із січня 1919 року – у соборній Україні. У 1939 році синьо-жовтий прапор був державним у Карпатській Україні, а 1941 року – в Українській Державі, відновленій Актом 30 червня. Поряд із червоно-чорним, синьо-жовтий прапор став символом Других Визвольних змагань 1940-х–50-х років. Наприкінці 1980-х років синьо-жовтий прапор став символом звільнення від совітської окупації.

Так само з часів Київської Русі відомий Тризуб, який був символом князівської влади династії Рюриковичів. У січні 1918 року Тризуб став гербом УНР, символом повстанського руху 1920-х років, боротьби УВО та ОУН-УПА.

Червоний прапор з'явився в Україні не під час так званого "визволення" у 1944 році і не після штурму Рейхстагу. Червоний прапор принесли в Україну на багнетах ще у грудні 1917 року – як символ окупації. Під червоним прапором російські більшовики розпочали війну проти УНР, саме він став символом другої агресії більшовиків проти України на початку 1919-го. Червоний прапор – точна копія прапору РСФСР – став символом більшовицької окупації України, яка принесла знищення синьо-жовтого стягу і загалом української державності.

Синьо-жовтий державний прапор і червоне окупаційне знамено ніколи не можуть бути разом. Адже перший – прапор державності та національної гордості, другий – символ потоплення в крові України та рабства українців.

Під червоними прапорами окупанти вбивали Героїв Крут і Базару. Під червоним прапором кремлівська окупаційна влада забирала останній хліб та чинили геноцид української нації – Голодомор.

Для України окупація не закінчилася 9 травня 1945 року. Вона тривала ще 46 жахливих років аж до 1991-го. За цей період був третій голодомор 1946-47 років, масові репресії проти української інтелігенції, Чорнобильський етноцид і тотальна русифікація. Все це робилося саме під червоним прапором. Але уже в кінці 80-х українці масово знищували червоні ганчірки як символи окупації і національного приниження та піднімали тоді ще бездержавні, але національні синьо-жовті стяги.

8 травня 2011 року жодна вільна європейська нація не дозволить офіційної пропаганди окупаційних символів. Це заборонено резолюціями Європарламенту та Ради Європи. Навіть у країні, що програла Другу світову війну – Німеччині – не буде подібного публічного приниження.

Принизити хочуть нас – українців, нашу країну, що стала полем битви двох тоталітарних імперій, які під червоними прапорами змагалися за загарбання і поневолення України.

Червоні прапори на вулицях України у травні 2011 року – це відвертий історичний реванш. Це знак продовження окупації України. Історичної, духовної, мовної, культурної, інформаційної, економічної, політичної. Це намагання закріпити комплекс меншовартості і винуватості вже у нових поколінь українців, які народилися поза совітським окупаційним рабством. Це пряме і брутальне зазіхання на державність. Бо з історії знаємо: коли є червоний окупаційний прапор, то не буде синьо-жовтого національного стягу.
Це прекрасно розуміють представники нинішніх шовіністично налаштованих організацій. Тому й діють так відкрито й нахабно. Саме тому останнім часом почали відновлювати ідоли Сталіну, нищити меморіали жертв Голодомору та пам'ятники Героїв національно-визвольних змагань. Новітнім окупантам байдуже, що в світі злочини сталінізму прирівняли до злочинів гітлеризму, а їхню публічну пропаганду – заборонено.

Наголошуємо ще раз – в Україні є один конституційний символ державної незалежності, гідності і перемог – синьо-жовтий стяг, який потрібно захищати усіма можливими законними засобами. А червоні ганчірки, слідом за большевицькою імперією, давно мають бути на смітнику історії.

Прес-служба Чернівецької обласної організації ВО «Свобода»

*****

Львів вимагає від Януковича заборонити червоні прапори

БукІнфо (с)

Джерело: ТСН