Тримає стрій з першого дня вторгнення: історія мисливствознавця з Буковини, який вправно влаштовує пастки ворогу на фронті

Максим Ворона - військовослужбовець із Буковини. До повномасштабної війни - державний районний мисливствознавець філії «Сокирянське лісове господарство», а після – військовий, який захищає Україну.

Історію воїна публікує Чернівецька обласна військова адміністрація.

У лісову галузь чоловік прийшов 2009 року на посаду юриста. Паралельно з роботою здобув лісову освіту і встиг спробувати себе у різних напрямках: заступником генерального директора одного з лісових господарств, далі майстром цеху на Буковині, начальником лісопункту і, врешті, мисливствознавцем.

«У мене в трудовій книзі – 28 записів. Місця уже немає. Де я тільки не працював… Але знайшов себе саме в лісі. Заїжджаю в ліс, дивлюся на сліди, знаю, яка там дичина, куди вона ходить, хто та з якими намірами ходить за нею. У лісі все видно, його лише потрібно любити і розуміти», - розповідає чоловік.

24 лютого Максима розбудила дружина з фразою «розпочалася війна». У другій половині дня надійшла інформація, що гвардійцям, які охороняли Дністровську ГЕС потрібна допомога. Максим зібрав команду колег-мисливців і зі зброєю в руках став на захист рідної землі.

Далі офіційно вступив до лав тероборони - у склад 97 батальйону.

«Спершу поїхали на Полтавщину, стояли під Миргородом, коли бомбили аеродром. Потім направились ближче до Чернігівщини – місто Прилуки. Боронили кордони Сумської та Харківської областей. Згодом потрапив в інженерно-саперний взвод і був призначений начальником складу інженерних боєприпасів. Пройшов навчання і сьогодні я старший сапер. Тримаю стрій на Бєлгородському напрямку», - зазначає Максим.

Робота саперів – це розвідка, обробка мінних полів, розмінування і знешкодження вибухонебезпечних предметів, організація переходів для техніки та розробка маршрутів для особового складу. А також це і мінування, щоб ворог не міг пройти далі.

Найбільша підтримка воїна-лісівника – його родина: батьки, дружина, діти. До речі, донька Максима також працює у філії інженером лісових культур. Саме він прищепив їй любов до лісу.

Найзаповітніше бажання Максима – це закінчення війни. А після перемоги він мріє потрапити в Каліфорнію у національний парк «Секвоя», аби на власні очі побачити дерева-велетні.