З історії Чернівців: чому церкву Святої Параскеви називали «митною» і що зробили з нею комуністи у совєтські часи

Одна з найстаріших міських церков стояла на пагорбі, трохи вище від площі Старий ринок, чи Альтенмаркт. Від майдану до храму піднімалися, слід гадати, вуличкою, яка за австрійських часів мала красномовну назву «Міняйлів», вказуючи основне заняття її мешканців; це сучасна вулиця Глухівська. Церква була споруджена коштом боярина Леки й освячена 1724 року на честь Параскеви П’ятниці.

Така присвята була даниною культу цієї святої великомучениці, мощі якої спочивали у Яссах (Румунія). Параскева була (й залишається) надзвичайно шанованою святою серед православного люду Буковини і Молдови й загалом Карпатського регіону. Свідченням цього є хоча б той факт, що свого часу молдовські господарі фондували для утискуваних поляками-католиками львівських русинів-українців, не лише знаменитий Успенський храм (історичну Волоську церкву в самому середмісті, яку, власне, присвятили Великомучениці Параскеві.

Чому митна?

Церква Параскеви відома ще під однією назвою, неофіційною, - як «Митна», оскільки у молдовсько-турецькі часи поблизу розташовувалася… митниця. Можемо припустити, що якась частка цієї суми офірувалася й на «Митну» церкву.

Дерев’яна церква Параскеви у Чернівцях простояла до початку 40-х років ХІХ століття. За деякими свідченнями, довкола неї «за давнім звичаєм», був цвинтар.

1844 року на тому самому місці, на Головній Львівській вулиці (на розі сучасних вулиць М.Заньковецької та Головної), розпочалося спорудження мурованого храму.

Її будівництво почалося 1844 року біля старої дерев´яної церкви (на декілька десятків метрів південніше). Зараз на місці маленької церкви, навпроти великого храму, стоїть хрест. Священна споруда будувалася за проектом місцевого архітектора А. Павловського. Особливих зусиль доклав тодішній настоятель храму Андрій Васильович, який пожертвував на богоугодну справу власні кошти. Він довів будівлю аж до самого даху, але для продовження робіт йому забракло грошей. Завершити будівництво, яке затягнулося майже на два десятиліття, допоміг Буковинський православний релігійний фонд. Будівництво було завершено 1862 року і нова церква отримала у спадок ім’я великомучениці Параскеви.

Церква була освячена 5 (17) лютого 1862 року єпископом Євгеном Гакманом на честь преподобної Параскеви Сербської.

Богослужіння, яке розбудило буковинців

Саме у церкві Святої Параскеви відбулася подія, яка стала знаковою для найчисленнішої громади Буковини: місцеві русини вперше визначили свою приналежність до української нації. Це сталося 29 лютого (за ст. ст.) 1864 року, коли у новозбудованому міському храмі урочисто вшанували 4-ті роковини смерті Кобзаря.

Ця ідея народилася у середовищі українських гімназистів та семінаристів міста, які познайомилися з творчістю українського поета, художника Тараса Григоровича Шевченка завдяки своїм викладачам. Богослужіння з нагоди роковин відправив отець Сидір Мартинович. В урочистостях взяли участь як православні, так і греко-католики.

Церква у радянські часи

У совєтський час храм було закрито. Тривалий час приміщення церкви використовували під склад, згодом перетворили на… шаховий клуб. При цьому всі фрески на стінах були знищені й замальовані. Будівлю церкви повернули віруючим у роки перебудови. На той час від усього церковного інвентарю вціліли лише центральне панікадило (світильник) і великий дзвін.

Незалежність

Православна громада церкви Св. Параскеви одна з перших у Чернівцях перейшла під омофор патріарха Київського і Всієї України Мстислава. Від 1992 року храм тимчасово набув статусу собору. Відтоді цей храм є кафедральним собором Чернівецької єпархії Православної Церкви України.

БукІнфо (с)

Використано фрагмент з книги історика Ігоря Чеховського
«Чернівці – місто зустрічі культур і релігій» та Українська Вікіпедія (с)