До 75-ї річниці операції «Запад»: як радянська каральна система нищила буковинців депортацією до Сибіру

Відповідно до рішення парламенту, цього року, окрім значної кількості пам’ятних дат і ювілеїв відзначатимемо також День пам’яті – 75-ті роковини від початку проведення радянськими карально-репресивними органами операції "Захід" – масової депортації населення Західної України до Сибіру (21.10.1947).

Операція «Запад» була найбільшою депортацією населення з Західної України та Буковини в післявоєнний час. Втім, далеко не єдиною і не першою.

Відомо про дві масові акції з депортації буковинців до війни, які відбулися у травні та найбільша – 13 червня 1941 року.

Після повернення на Буковину наприкінці березня 1944 року повернулася і практика масових депортацій, які радянською владою вважалися одним із найбільш ефективних засобів з вирішення широкого спектру проблем – як національних, коли виселялися цілі народи, аж до соціальних (виселення окремих соціальних прошарків населення, як-то «куркулі» чи «інший неблагонадійний антирадянський елемент»).

Зауважмо, що окрім власне примусової депортації населення радянська влада не гребувала і численними іншими методами виселення населення, як-то «мобілізації на трудовий фронт», «мобілізації у школи ФЗО», «мобілізації молодих дівчат та жінок на Донбас» та чимало інших, котрі вже з другої половини 1944 року активно практикувалися, і даних про кількість вивезених у такий спосіб буковинців наразі авторові віднайти не вдалося.

Попри те, що загалом кількість документів радянських каральних органів щодо організації та проведення масового виселення населення досить значна, проте наявні низка «білих плям», цілих скоординованих операцій, відомості про які практично відсутні і реконструйовані буквально по крупицям.

Саме до таких «білих» плям і належать перші кампанії з організованого масового виселення буковинців у післявоєний час, точніше після повернення радянських окупантів.

Першою такою акцією з виселення буковинців слід вважати виселення, яке мало місце в листопаді 1944 року. На жаль, в документах немає згадок ні про точну дату, ні про обставини проведення виселення. Так ми б про нього і не дізналися, проте збереглися підсумкові дані: всього в листопаді 1944 року з Буковини виселено 77 сімей, або ж 241 особа.

Наступна операція з масового виселення була поведена у січні 1945 року. З нею ситуація протилежна: в жодних статистичних даних немає відомостей про виселених у січні 1945 року буковинців. Проте зберігся підсумковий звітний документ про обставини безпосередньо самого виселення, який ми власне і наведемо.

Відповідно до доповідної, операція по виселенню сімей активних повстанців проведена 23 січня 1945 року. Планувалося виселити 162 родини, або ж 506 осіб. Проте оскільки 37 сімей на момент виселення втекли, частина повстанців вийшла з повинною, в частині сімей люди вже померли або ж лежали хворі на тиф, то того дня було виселено 110 сімей, або ж 283 особи.

Сім’ї виселялися із 10-ти районів області, детально можна побачити дані в підготовленій таблиці.

Влада вважала проведену акцію з виселення населення дуже дієвою та відзначила, що за наступні два тижні після її проведення по області більше 600 повстанців вийшли з повинною та майже півтори тисячі тих, хто відмовлявся іти на фронт, з’явилися до військкоматів.

Також влада контролювала і настрої серед населення, які викликала кампанія з депортації сімей.

Цікавий і загальний висновок: попри всі заходи, населення Путильського, Вижницького, Вашківського та Садгірського районів до проведених урядом заходів «относится отрицательно».

Документ зберігається в Галузевому державному архіві СБУ, в Києві.

Зауважмо, що саме в ці дні, 18-20 січня 1945 р. в області проводилася операція із привселюдного повішання повстанців, про що детальніше тут (https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/01/20/158846/).

Окрім того, з початку грудня 1944 року тривала чергова «амністія», яка обіцяла тим, хто явиться «з повинною», не притягнення до відповідальності.

Пам’ятаймо, чим загрожує окупація.

Василь МУСТЕЦА, дослідник діяльності опору ОУН-УПА на території Буковини,
Спеціально для БукІнфо (с)

*****

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

75 років тому, пройшла наймасовіша депортація населення Західної України до Сибіру.

Після завершення радянсько-німецької війни, діяльність Української повстанської армії спрямовувалась проти радянських владних структур. Занепокоєне складною ситуацією в Західній Україні, політичне керівництво СРСР постійно шукало нові форми нейтралізації повстанського руху.

Саме депортація стала потужним та ефективним інструментом для розправи з «інакомисленням» українців. У 1944-1946 рр. з теренів Західної України у віддалені місцевості СРСР було депортовано 14728 родин учасників національно-визвольного руху.

Проте, партійне керівництво вимагало від силових структур не зупинятися на досягнутому. Найбільша депортація населення із Західної України відбулася в 21 жовтня 1947 року. Вона увійшла в історію під кодовою назвою операція «Захід». Операція розпочалась у Львові о другій годині ночі: в помешкання львів’ян вривалися військові і після нетривалого обшуку дозволяли похапцем зібрати особисті речі, після чого цілі сім’ї у вантажівках доправляли на залізницю. З 2 до 4 години ночі теж саме спіткало жителів Рава-Руської, Жовкви, Бузька, Городка, Яворова. На Буковині, Волині, Івано-Франківщині, Рівненщині, Тернопільщині все розпочалось о 6 годині ранку.

Операція «Захід» розроблялася співробітниками МДБ по всіх канонах військової операції, командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Про хід операції кожні шість годин доповідали міністру держбезпеки генералу Савченку та міністру внутрішніх справ УРСР генералу Строкачу. Під час виселення силовики виявляли підпільні криївки, вилучали зброю, націоналістичну літературу і антирадянські листівки, брали у полон учасників підпілля. Майно виселенців конфісковувалось та передавалось у державну власність. Протягом доби в Західній Україні виселили 26 682 родини або 76 192 осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини. Наступного дня перші потяги вирушили до віддалених районів СРСР. На всіх депортованих чекали каторжні роботи на копальнях та в колгоспах Сибіру.

Операція «Захід» стала однією з найбільш масових і короткотермінових депортацій західних українців. Проте, вона була не першою і не останньою. Загалом з 1944 по 1953 рік в Західній Україні було репресовано понад 500 тис. осіб, заарештовано близько 134 тис., вбито 150 тис., виселено за межі України на довічний термін понад 200 тисяч людей.