Відповідно до рішення парламенту, цього року, окрім значної кількості пам’ятних дат і ювілеїв відзначатимемо також День пам’яті – 75-ті роковини від початку проведення радянськими карально-репресивними органами операції "Захід" – масової депортації населення Західної України до Сибіру (21.10.1947). Операція «Запад» була найбільшою депортацією населення з Західної України та Буковини в післявоєнний час. Втім, далеко не єдиною і не першою.

Управління Національної поліції в Маріуполі 1 січня приєдналося до флешмобу та включило пісню «Батько наш – Бандера». Відеоролик у своєму Telegram-каналі опублікував блогер Денис Казанський. Так поліцейські продовжили популярний український флешмоб з нагоди річниці від дня народження лідера українських націоналістів Степана Бандери. За словами Дениса Казанського, відео, зняте біля управління Нацполіції у Маріуполі, викликало паніку у проросійських бойовиків.

Червоно-чорні прапори, а також афіші, на яких зображені фото загиблих чернівецьких героїв отримали заклади освіти Чернівецької громади. Про це повідомляє Управління освіти Чернівецької міської ради у Фейсбук. Директорам закладів загальної середньої освіти їх передали заступник Чернівецького міського голови Юрій Лесюк та чернівецькі волонтери.

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Україна успадкувала від попередніх епох традиції державотворення. Від Русі: цивілізаційний вибір, який визначився із прийняттям християнства у 988 році; тризуб, родовий знак Рюриковичів, що став державний гербом сучасної України; Київ – столицю, політичний і культурний центр українських земель упродовж понад тисячу років; гривню – назву грошової одиниці; назву Україна, що вперше згадується в Київському літописі в складі Іпатіївського літописного зводу під 1187 роком у розповіді про смерть Переяславського князя Володимира Глібовича.

Проаналізував ставлення ОУН до румунської громади краю, а саме спроби повстанців сформувати в румуномовних селах Новоселицького району свою мережу. Хто саме з повстанців проводив таку роботу, а також про танці повстанців із місцевими дівчатами, виявлені в документах згадки про поширення повстанцями листівок румунською мовою, власне побачити ці листівки можна у цій статті. Як видно із документів, не менше двох десятків румунів за етнічним походженням були засудженими за зв'язок із ОУН. При цьому останні знали, що ОУН бореться за побудову Самостійної Української Держави, проте активно допомагали повстанцям, напевне вбачаючи в повстанцях можливий порятунок від радянського ярма.

Цього дня, 11 липня 1953 року, було заарештовано повстанську подружню пару «Марічку» та «Орлана». Чоловік тоді виконував обов'язки командира УПА-Північ, коли вони потрапили у засідку МДБ. Останні ж були легендованою групою (перевдягнуті радянські спецслужби) і організовані окружним провідником Кам'янець-Подільської області «Скобом», який числився серед радянських агентів. Повстанське подружжя направили до київської в'язниці на вулиці Володимирській, де за спогадами «Марічки», їх намагалися схилити до співпраці і спільно спіймати тодішнього командира УПА - Василя.

1 липня у київському видавництві «Основа» вийшла у світ чергова монографія викладача Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну, краєзнавця Миколи Семенюка «Національно-визвольний рух на Буковині в міжвоєнний період». У презентованій книзі крізь призму часу відтворена історія діяльності учасників національно-визвольного руху в 1930-і роки на території Північної Буковини. Також до уваги читачів представлені листи та статті відомих буковинців-оунівців.

За усталеною до цього часу на Буковині історичною традицією, як і загалом в Україні, вважалося, що 30 червня 1941 року відновлення Української держави відбулося тільки у Львові. Крім Буковинського Віче 3 листопада 1918 року, на якому українцями Буковини було проголосило своє прагнення належати до Української держави, нібито до 90-х років ХХ століття інших проявів такого бажання не було. Проте нещодавнє відкриття в Державному архіві Чернівецької області змушує зовсім по-новому подивитись на події далекого червня 1941 року в Чернівцях на навколо.

Леонід Герасим’юк, ветеран УПА, мешкає в с. Молочанськ Запорізької області. Сказати, що він любимчик долі – не сказати нічого. Тричі він уникав смерті. Спочатку, ще дитиною, його хотіли розстріляти німці, коли в гноївці перевозив зброю (на щастя її не знайшли). Потім був приговорений до розстрілу у в’язниці, з якої втік. Втретє був засуджений до довічного ув’язнення, але реабілітований з каторги. І вже у 1976-у році після реабілітації був направлений у Запорізьку область. За професією Леонід Герасим’юк – інженер-механік.

НАША ІСТОРІЯ / Своїх полеглих НКВД поховали з почестями, на центральному кладовищі Чернівців військовому цвинтарі, куди іноді і досі на День Перемоги та інші дні пов'язані із Другою світовою з помпою несуть квіти. На місці, де НКВД спалили та покинули тіла частини повстанців, які загинули в бою, місцеві мешканці спорудили могилу вже в роки незалежності. Повітова боївка була сформована наприкінці жовтня 1944 року обласним провідником ОУН Буковини "Степаном" та "Скригуном". Здійснивши кілька успішних атак на окупантів – спалені сільради, ліквідовані найбільш ненависні населенню голови сільрад та різного роду "уповноважені" – керівництво повстанського руху розділило боївку на дві.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ / Чернівецька міська рада та її виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття родичам та близьким з приводу смерті дослідника національно-визвольного руху на Буковині Миколи Джуряка. Світлий, добрий спомин про Миколу Джуряка та його внесок у історію нашого краю завжди житиме в серцях рідних, буковинців, усіх, хто його знав, любив і поважав. Вічна пам’ять та Царство Небесне!