"Він не побратим мені, а як дитина": буковинський прикордонник повернув з окупації свого бойового пса

Прикордонник Ігор та його бойовий собака Рамус знову разом - на службі в Чернівецькому прикордонному загоні. Позаду понад рік розлуки. Ігор, який захищав Маріуполь, потрапив у полон. А Рамус залишився на окупованій Росією території.

Рамус - службова вівчарка. Ігор виростив його з двох місяців. Ще до повномасштабного вторгнення прикордонник зі своїм службовим псом охороняли державний кордон у пунктах пропуску на Донеччині. А з 24 лютого 2022 року змушені були розлучитися.

- Почалися прильоти і я попросив командира відвезти Рамуса до мого тата, в Маріуполь. Сам же залишився на обороні. Далі в кожного розпочався окремий шлях на війні, - каже прикордонник Ігор.

Ігор був у полоні, а Рамуса залякували пострілами

Справжня війна розпочалася для військового Ігоря вже в перші дні повномасштабного вторгнення. Він захищав Маріуполь, обороняв "Азовсталь". Звідти же потрапив у полон ворога. Десять місяців військовий не виходив на зв’язок з родичами. Весь цей час, зізнається, згадував свого Рамуса.

- Першого лютого Рамусу виповнилося три роки, - каже Ігор. - Мені так хотілося сходити на ринок і купити йому найбільшу кістку. Та був у полоні. Навіть і не знав, що з моїм собакою.

Ігоря звільнили в березні. Саме тоді військовий вирішив і повернути в Україну свого службового друга.

- Рамус мені не побратим чи товариш на роботі. Хоча так, чимало набоїв, а чи вибухівки ми знайшли за час служби. Він мені, як дитина. Бо виростив його з маленького, - каже прикордонник. - А скільки ж йому довелося перетерпіти за цей рік розлуки!

"Окупанти, знаючи, що це непростий пес, приходивши до мого батька, демонстративно стріляли перед ним. Намагалися залякати, - каже Ігор. - Одного разу взагалі снаряд від града влучив у город на подвір’ї. Рамус тоді втік. На другий день повернувся. Війна його навчила бути обережним. Навіть до друзів він ставиться дуже стримано".

Ганяє по лісу та обожнює макарони з м’ясом

Щоби повернути Рамуса хазяїну, довелось провести справжню спецоперацію.

- З Маріуполя собаку допомогли вивезти волонтери, вказавши, що Рамус - їхній. Так він доїхав у Суми. Звідти з моїм побратимом його привезли на Львівщину. А потім ще один побратим привіз його до мене на Буковину, - каже Ігор.

"А чи можна передати словами відчуття при тій зустрічі, - додає військовий. - То сльози від радості, щирі обійми. Раділи безмежно. І я, і Рамус, і всі, хто цю зустріч бачив".

На службі Рамус - із хазяїном.

- У нас і вихідні в один день. Ми обов’язково тоді в домашньому колі. Рамусу готуємо його улюблені макарони з м’ясом, кашки, даємо кісточки гризти, - каже прикордонник Ігор. - Він обожнює домашні смаколики.

А ще службовий собака із захопленням ганяє буковинськими лісами та виконує команди господаря - за вказівкою Ігоря може чекати його хоч весь день, у лежачому положенні, а чи сидячи. Як той наказав.

Ігор хоче повезти Рамуса в Карпати. На відпочинок.

А ще має мрію - відбити Маріуполь і прогулятися зі своїм службовим другом берегом Азовського моря.

Марина КОРПАН, журналістка
Спеціально для БукІнфо (с)