Де і чим допомагають переселенцям "Карітас Чернівці"

Сьогодні, коли позаду місяць активних бойових дій російського агресора практично по всій Україні, волонтерство стало звичним явищем. Тепер уже майже не знайти того, хто НЕ волонтерить у той чи інший спосіб. Волонтерські центри подібні до мурашників, де розрізнена робота кожного дає спільний великий результат. А ще є організації, де волонтерство – це і не «робота» і не «розрізнена». Це спільнота, родина, де головна дія – це любов.

Директор благодійної організації «Карітас Чернівці» отець Любомир ІВАНОЧКО наголошує, що в їхній спільноті не просто «волонтерять», а «служать», тут для потребуючих діє любов.

- Перш за все слід зазначити, що «Карітас» - це не є якась бізнес-структура, чи просто організація. Це велика родина людей, які пізнали Божу любов. Вони цієї любові торкаються і цією любов’ю діють. Це любов, яка діє. Тобто любов МАЄ ДІЯТИ. Любов потрібно бачити, Господь має бачити цю любов. Так ми діємо на ті виклики, де люди потребують зцілення любов’ю.

Може, це не надто ефектно виглядає ззовні, без особливих «феєрверків», але ми бачимо людей, які є поруч, які в біді і є потребуючими, Потребуючий – це «той, хто потребує моєї допомоги, потребує мене». Тож намагаємося відповідати на ці питання з великою родиною «Карітас» , яка є по цілому світу.

Потребуючих: зустріти, нагодувати, розважити дітей, прихистити, доставити допомогу туди, де її чекають

Війна – це не лише армія, зброя, обстріли, вибухи… Це мільйони мирних людей, які втрачають щось/або все з попереднього мирного життя і потребують допомоги.

Перше, з чим усі зіткнулися у дні війни – це те, що багато людей втратили домівки і втікають - від обстрілів, від насильства, від жорстоких дій солдатів (яких тяжко назвати навіть солдатами, зважаючи на їхні дії). Люди потрапляють у чужі міста і навіть не мають уявлення, куди йти і як діяти. Тож перша діяльність – це зустріч і консультування людей, як на вокзалі, так і в нашому офісі: зустріч, консультація, надання їм можливості тимчасового перебування, їх координування, духовний супровід цих людей, - пояснює отець Любомир. – Духовний – бо зараз якраз дуже добрий час, щоби переглянути свої стосунки з Богом. Адже саме Господь дає перемогу, мир і спокій. Тож зустріти людину, нагодувати гарячим обідом, дати можливість оговтатися, роззирнутися – це дозволити їй далі бути скоординованою згідно з подальшими потребами. Насправді такий консультативно-зустрічальний центр включає в себе багато аспектів. Це і праця психолога, духівника, робота з дітьми, кухня, елементарна медична допомога тощо.

Друге, з чим ми зіштовхнулися – і спочатку це не було так яскраво, але зараз проявляється більше – це що люди потребують продуктів. Запаси, з якими вони приїхали, вичерпуються. Люди на вигляд зовсім небідні, але вони вже не мають ресурсів купувати продукти! І це для них є велика потреба: щодня можна побачити великі черги людей, які звертаються по допомогу для отримання продуктів. Тому також наша діяльність - забезпечення харчами (продуктові набори) і засобами гігієни (санітарно-гігієнічні набори). Людина повинна мати гідні умови життя!

Третє – ми побачили, що багато людей, звісно, їдуть з дітьми: першими зазвичай виїжджають мами з дітьми, багатодітні родини. І це виклик, бо з дітьми має бути спеціальна, окрема робота. Діти чуйні до болю, насильства, їхня душа як губка, вони відчувають стан мами, духовний стан батьків, розлуку, яку переживає мама з татом… це сильно зранює їх. Тож ми організували діяльність дитячого простору. В ньому ми намагаємося цих дітей зустрічати, займати їхній час - іграми, майстер-класами, анімацією, молитвою, психологічною підтримкою… і звичайно ж, різними смаколиками. Забезпечуємо цих дітей дитячим харчуванням, памперсами, іграшками – наскільки маємо на це ресурс.

Наступне, що ми усвідомили - що багато людей просто не мають куди повертатися. У їхніх районах, кварталах, поселеннях ідуть бойові дії, тривають вибухи, їздять російські танки… І людям нікуди повернутися – а їм десь треба жити. І ми працюємо з тими, хто навіть не має можливості винайняти собі житло - є і така категорія людей. Надаємо прихисток, притулок. Маємо невеликий центр, де переселенці можуть перебувати безкоштовно, мати харчування - поки вирішують питання з пошуку роботи, чи волонтерства, чи переїзду туди, де можуть знайти роботу, чи до іншого часу. Це все діяльності, які ми ведемо тут, у Чернівцях і на Буковині.

І є найголовніша діяльність «Карітас Чернівці» - це доставка допомоги потребуючим у «гарячі точки». Ми зрозуміли тактику російських військ, які побачили, що їх тут ніхто не чекає: вони почали діяти методом «випаленої землі». Вони діють як варвари, домагаючись, щоби міста здавалися – це окупація, ізоляція міст, бомбардування, блокада, перешкоджання доставці питної води, продуктів харчування... Це варварські методи, в яких важко знайти адекватність… Я побачив це і розумію, як потерпають зараз ці міста – Харків, Миколаїв, Херсон, Суми, Чернігів та інші. Це страшна проблема, люди там ізольовані. А якщо вони встигли вийти, то міста, куди їм вдалося дістатися - Полтава, Запоріжжя, Камінське, інші – стали центрами з великою кількістю евакуйованих людей, де на сьогодні обмежені можливості закупки продуктів і необхідних речей.

Тож основний, я б навіть сказав елітний напрямок нашої діяльності – у розумінні тієї найбільшої потреби, необхідності, яка там є – це доставка в ці «гарячі точки» великих вантажів.

Скажу відверто: не підтримую доставку «бусиками» і маленьким транспортом – бо десь у цьому вбачаю марнування ресурсу і навіть «перетягування ковдри на себе»: тратиться купу пального і часу, щоби зробимо фото на тлі знаку з назвою якогось міста… Ніби й герої, хто це зробили… Ми ж намагаємося за раз везти щонайменше 20 тонн вантажу, якщо вже плануємо дістатися якоїсь точки. Тож для «Карітас Чернівці» завдання – максимально використовувати дар Божий з мінімальним задіюванням свого обличчя.

«Карітас Чернівці» - це не тільки офіс, а й склад, вокзал, парафії…

Офіс благодійної організації «Карітас Чернівці» розташований за адресою вул. Героїв Майдану, 109 А. Саме тут діє центр видачі продуктової допомоги і санітарно-гігієнічних наборів, тут працює дитячий центр, сюди привозять з вокзалу людей, які можуть отримати консультації, гарячий обід, поспілкуватися з психологом. Тобто ця локація суміщає три види діяльності: продуктово-гігієнічну допомогу, дитячий простір і зустріч людей гарячим обідом з подальшим вирішення їхніх проблем. Але це не єдиний пункт надання допомоги цією організацією.

- Багато людей потребують гуманітарної допомоги – одягу, побутових гігієнічних засобів, ліків, памперсів… - продовжує директор «Карітас Чернівці» Любомир Іваночко. – І ми маємо можливість надавати цю допомогу з нашого окремого складу. Це приміщення належить «Чернівціводоканалу», але не було задіяне для потреб підприємства. Завдяки керівнику «Чернівціводоканалу» панові Андрію Колеснику, який виявився дуже відкритий до нашої потреби і оперативно надав нам можливість користуватися цим складом, ми допомагаємо речами щодня приблизно 70 особам, які до нас звертаються. Вдячні цьому керівнику – адже якби таких людей було більше, то і перемога наша наблизилась би швидше. Склад цей розташований за адресою вул. Головна, 204 Ж, біля ТРЦ «DEPOt» і там можна отримати різні речі – від засобів гігієни і ліків до предметів побуту.

Ще одна локація, де працює «Карітас Чернівці» - дитячий куточок на залізничному вокзалі. Там зустрічають людей з поїзда, дітей пригощають смаколиками, батькам пропонують чай чи каву і тим часом надають консультації щодо подальших дій, за потреби допомагають з транспортуванням.

Наступні локації – ті, що стосуються надання тимчасового прихистку тим, хто мають потребу у проживанні.

- Близько двох десятків людей ми розмістили у облаштованому під гуртожиток приміщенні у Чернівцях, - розповідає о. Любомир. – Також дякуємо нашим парафіям у Садгорі, Новоселиці, Новій Жадові, Вашківцях, Селятині і всім священникам цих парафій, кожен з яких організував проживання від 5 до 26 осіб вимушених переселенців.

Ще одна локація – ще один наш склад за містом, наша база, звідки ми формуємо нашу волонтерську команду. Це база волонтерів, величезний ресурс жертвенних сердець, де ми приймаємо, сортуємо, формуємо, пакуємо і видаємо-відправляємо вантажі в інші міста, за які тривають бойові дії. Волонтери туди з’їжджаються для цієї роботи, це місце стало їхньою стратегічною точкою.

В чому різниця між волонтерством і служінням

Під час розмови директор «Карітас Чернівці» наголошує на тому, що керована ним організація не є просто волонтерською, і своїм завданням вбачає не лише надання гуманітарної допомоги. А на уточнююче запитання, в чому різниця між волонтерством і служінням, каже, що «це треба пережити» і цитує Святе Письмо, де Ісус Христос каже, що «немає більшої любові, ніж життя, яке ти віддаєш за друзів своїх».

- Волонтер – це людина з великим серцем, яка відчуває поклик ділитися добром і намагається це робити, - пояснює отець Любомир. - Служіння ж – це коли ти віддаєш усе своє життя. Ісус Христос каже: я прийшов не щоб мені служили, а щоб я служив іншим. Служіння – це ставати як Ісус. І це не є «бо це так треба» чи «так мусить бути». Це постава твого серця, це «тому що я не можу так не робити».

Волонтер – він сьогодні робить, а завтра ні. Тобто має можливість – робить, не має можливості – не робить. А служіння – це трохи інакше: я роблю постійно, бо не можу не робити. Волонтер, можливо (хоч і необов’язково), навіть бачить в цьому свою заслугу, або очікує бонуса, схвалення. Очікує, що йому хтось за це має подякувати. А у служінні – як сказано в Євангелії: «ми слуги непотрібні виконали те, що потрібно було зробити». Тобто це – як дихати повітрям, або як потрібна вода, щоби пити щодня. Служіння – це розбудова Царства Небесного тут, посеред нас. У служінні нема поняття «я», нема поняття особистого. Служіння – це зректися себе і бути щасливим у цьому. Не усвідомлення свого зречення і своєї жертви. Якщо я у служінні нещасливий і нерадісний, то це або бізнес, або що завгодно – але не служіння. Служіння – це коли людина щаслива, що вона кожного дня віддає.

Маріанна АНТОНЮК,
Фото Володимира Гуцула, Шпальта (с)