"Герань" над Одесою. Іранські дрони кинули виклик українській ПВО. Але чи надовго?

"Спочатку було дзижчання дуже неприємне, а потім було чути падіння - дуже гучний вибух. Він був такий, ніби впало щось у колодязь або в закрите подвір'я", - одеська журналістка Олена Балаба живе у двох кварталах від будівлі, до якої 25 вересня потрапили два російські безпілотники-камікадзе іранського виробництва.

Вона розповіла, що після першого удару дронами у п'ятницю, коли в порту загинув мирний житель, дрони чекали, і тому одного вдалося збити на підльоті над морем. Двох інших обстрілювали зі стрілецької зброї, але збити їх не вдалося.

У неділю, каже Балаба, сигнали повітряної тривоги пролунали приблизно за двадцять хвилин до вибухів, тобто протиповітряна оборона міста знала, що буде завдано удару. Але повністю його відобразити не вдалося.

Руйнування, які заподіяли безпілотники будівлі, були досить значними, хоча, як стверджують українці, вона вже й не використовувалася військовими. Проте цей, як і попередні та наступні нальоти, продемонстрував, що перед українською армією постала нова проблема. І вона дуже серйозна.

У понеділок вранці три дрони атакували два об'єкти в Одесі - склад боєприпасів та військовий штаб. Один безпілотник вдалося збити, але два інших вразили цілі. Зважаючи на відсутність постраждалих, на військових об'єктах не було людей.

Ще кілька дронів було збито в районі Одеси у понеділок увечері.

У вівторок вранці три дрони спробували прорватися до Миколаєва, але їх збили українські ППО.

Раптова "Герань"

В Україні про цих безпілотників вперше заговорили 13 вересня, коли в інтернеті з'явилися повідомлення про те, що під Куп'янськом ЗСУ збили незвичайний БПЛА з написом "Герань-2". За уламками в ньому знайшли схожість із іранським дроном-камікадзе "Шахед-136".

Про те, що Іран постачає Росії дрони, йшлося і раніше. За два тижні до цього американська преса з посиланням на джерело у розвідці повідомила, що ще 19 серпня Іран передав Росії дрони "Мохаджер-6", "Шахед-129" та "Шахед-191".

Ці безпілотники відрізняються від збитого "Шахед-136". Вони призначені для розвідки, цілевказівки, дозору і ударів по землі спеціальними боєприпасами, тоді як збитий під Куп'янськом дрон був так званим боєприпасом, що барражує, - апаратом, який, схоже, являє собою окремий вид літальних апаратів.

З'явившись на фронті, "Шахеди" одразу стали головним болем для ЗСУ. В інтернеті з'явилися фотографії зруйнованої техніки, знищеної цими БПЛА.

Точних даних про втрати не надходило, хоча відомий український військовий експерт Тарас Чмут заявив, що лише за один день на трьох різних напрямках було знищено кілька десятків одиниць техніки.

Він не уточнив, яку саме техніку було знищено, але в будь-якому випадку з такими втратами складно не зважати.

Інформація, яка потрапляє до соцмережі та преси у воєнний час, не завжди відображає справжній стан речей. Якщо керуватися повідомленнями відкритих джерел, після цього етапу, коли удари завдавалися техніки, дрони стали атакувати стаціонарні об'єкти, такі як будівлі в Одесі.

Не дрон і не ракета

Дрон-камікадзе – особливий вид літальних апаратів. Їхня офіційна назва - барражуючий боєприпас.

Він є безпілотником, який здатний довгий час перебувати в повітрі, вибираючи ціль, а потім атакуючи її, як крилату ракету.

З одного боку, цим він справді схожий на крилату ракету, яка, по суті, теж є безпілотним літальним апаратом. Їхня відмінність у тому, що ракета зазвичай летить до мети за наперед визначеною і більш-менш передбачуваною траєкторією, здійснюючи маневри з урахуванням складок місцевості, а дрон здатний літати як літак, змінюючи курс, швидкість і просторове становище активно і непередбачувано.

Крім того, крилаті ракети зазвичай оснащені потужним турбореактивним двигуном, що летять на високій швидкості і мають потужну боєголовку.

Дрони-камікадзе, як правило, меншого розміру, часто використовують гвинтовий двигун та керуються зовнішнім джерелом.

Хоча такі дрони існують ще з кінця 1980-х, вони почали активно розвиватися останніми роками. Поштовхом став розвиток систем супутникової навігації та зв'язку, які дозволили поліпшити точність наведення безпілотників.

Бораж, що барражує, цікавий ще й тим, що в сучасному світі його може побудувати і не дуже технологічно розвинена країна. Такі безпілотники можуть бути недорогими, хоча це позначається на їхніх бойових якостях.

Можна, наприклад, поставити дешевий двигун, але при цьому зменшиться швидкість або дальність. Або не використовувати складну систему наведення, знизивши точність. Не обов'язково застосовувати спеціальні боєголовки з потужною вибухівкою, хоча це знизить здатність, що вражає.

Нарешті замість складної захищеної електроніки можна брати плати, куплені в інтернет-магазинах або потай в інших країнах. Такий дрон, швидше за все, буде менш захищений від систем радіоелектронної боротьби, але він все одно летітиме, буде порівняно недорого коштувати, його простіше побудувати.

Іранські "камікадзе"

Іранська промисловість випускає багато різних безпілотників, намагаючись якнайменше про них розповідати.

Хоча Іран активно розробляє дрони ще з 1980-х років, активно застосовувати їх стали лише у 2000-х. В останні роки до Лівану та Ємену стали надходити барражуючі боєприпаси іранського виробництва.

Як йдеться в доповіді Єрусалимського інституту стратегії та безпеки (Jerusalem Institute for Strategy and Security) "Іранські безпілотники порушують баланс сил на Близькому Сході", іранські оператори та виробники дронів відточували свої вміння з початку війни в Ємені в 2014 році, вони Аравії, Іраку та Сирії.

В результаті у Ірану з'явився великий досвід виробництва БПЛА найрізноманітніших класів - від великих розвідувально-ударних систем до невеликих розвідників та борозни, що барражують.

Слабким місцем іранських дронів залишається якість комплектуючих. Іран багато років існує в умовах міжнародних санкцій і змушений будувати такі складні системи із матеріалів, доступних на сірому та чорному ринках.

Дебют "Шахеда"

Иранский "Шахед-136" долгое время был темной лошадкой, хотя, как отмечается в докладе Иерусалимского института стратегии и безопасности, именно эти дроны устроили 14 сентября 2019 года в Саудовской Аравии "мини-Перл-Харбор".

Десятки апаратів атакували два великі саудівські нафтові об'єкти, завдавши їм збитків, внаслідок яких виробництво нафти в країні скоротилося більш ніж на 5 млн барелів на добу.

Щоправда, коли на прес-конференції в саудівському міноборони було показано уламки літальних апаратів, не всі з них були схожі на деталі від "Шахед-136". Саудівці тоді казали, що в ударі брали участь ракети.

Другим яскравим виступом "Шахед-136" став удар у липні 2021 року по танкеру "Мерсер Стріт". За інформацією ізраїльського інституту, вперше в історії дрону-камікадзе вдалося вразити комерційне судно, що рухається, в морі.

Проте ще недавно фахівці сперечалися про технічне влаштування цих дронів. Справа в тому, що великі нафтові заводи і танкер, що рухається, - дуже різні цілі.

У першому випадку безпілотнику не потрібне особливе наведення і навіть складна система навігації - промахнутися великою стаціонарною метою досить важко.

Щоб вразити корабель, що рухається в море, потрібно спочатку вивести безпілотник в район мети, а потім навести його точно на неї.

У першому випадку можна обійтися системою глобальної супутникової навігації або навіть звичайним автопілотом, який утримуватиме курс. У другому потрібна або система наведення, встановлена ​​на самому дроні, або зовнішнє керування.

У протикорабельних крилатих ракетах використовують невеликий радар, який наводиться на корабель. У дорогих безпілотниках може використовуватися відеокамера, яка дозволяє бачити мету.

Але іранський дрон не виглядав настільки дорогим, а крім того, на відомих фотографіях камеру не було видно.

Багато чого, здається, з'ясувалося, коли такі безпілотники з'явилися на небі України.

Дрони над Україною

23 вересня Управління стратегічних комунікацій апарату головнокомандувача ЗСУ опублікувало у своєму телеграм-каналі технічний опис "Шахеда-136".

Судячи з цього документа, іранські інженери і справді використовували електронні компоненти, доступні на ринку, але доопрацювавши їх так, щоб безпілотник міг діяти в бойових умовах при протидії систем РЕБ, зокрема, за відсутності сигналу супутникової навігації.

У доповіді Єрусалимського інституту йдеться про те, що, судячи з усього, двигуни для дронів можна вільно замовити на торгових інтернет-майданчиках, сервомотори для елеронів використовуються від радіокерованих моделей, а програмне забезпечення можна вільно завантажити в інтернеті - воно також призначається для моделістів.

Але головне – у цих дронах-камікадзе повністю відсутня система наведення на ціль. Вони керуються зовнішнім пілотом, який може перебувати в пілотованому апараті або іншим безпілотником.

23 вересня ВПС України опублікували відео, на якому зображено "приводнений" безпілотник "Мохаджер-6". Це ударно-розвідувальний комплекс, який міг використовуватися для наведення "Шахедів" на мету.

Боротьба з такими безпілотниками – справа непроста. Бораж, що барражує, летить на невеликій висоті, його досить важко відстежити радарами. При цьому він може літати на сотні кілометрів, тобто діяти на оперативну глибину, завдаючи ударів по важливих об'єктах. Зазвичай вони літають групами кілька одиниць, щоб гарантовано подолати зенітний вогонь.

Ще одна перевага апарату - те, що відразу кілька таких дронів запускаються з контейнера, який легко замаскувати під вантажівку. Сам пуск не так помітний з радарів, як старт крилатої ракети.

Мінусами цих дронів є невисока швидкість при досить високих габаритах. Розмах крил "Шахеда" 2,5 метра, а довжина – 3,5 метра. Плюс апарат видає гучний звук, що дзижчить, добре чутний на землі.

Теоретично такий дрон можна збити і з ручного кулемета. Ефективними можуть бути легкі переносні зенітно-ракетні комплекси або зенітні артилерійські системи, наприклад, німецька установка Gepard.

Як розповів експерт Тарас Чмут, збити "Шахеда" може навіть стара радянська зенітна установка ЗУ-23, але "для цього треба, щоб вона була, при ній був розрахунок, боєкомплект і щоб навідник дивився в небо і був готовий стріляти".

Загалом це стосується будь-якої системи ППО – головне, знайти мету та навести на неї зенітний комплекс.

Ще ефективнішим засобом боротьби з БПЛА є системи радіоелектронної боротьби. Особливо коли конструктори дрону заощаджували на захисті від РЕБ.

Той факт, що українцям дістався більш-менш безпілотник, дає можливість вивчити його пристрій і в майбутньому налаштувати системи для боротьби з цією конкретною метою.

Україна, ймовірно, вже намагається отримати такі системи в Ізраїлі, що виглядає логічним – кому як не ізраїльтянам знати, як боротися з іранськими безпілотниками.

Як повідомив веб-сайт Zman Yisrael (онлайн-видання на івриті, яке заснувала англомовна газета The Times of Israel) з посиланням на анонімне джерело, якась ізраїльська оборонна компанія продає ЗСУ через Польщу системи боротьби з безпілотниками. За інформацією видання, компанія повідомляє про це уряду країни, який закриває на ці поставки очі, оскільки офіційно Ізраїль не постачає Україні озброєння.

Коли почалися такі постачання та скільки систем було поставлено, не повідомляється.

Але у боротьбі з безпілотниками Україна покладається не лише на РЕБ. 26 вересня агентство УНІАН опублікувало кадри, на яких, як повідомляється, українська ППО збиває іранські дрони в Одесі. Судячи з цих кадрів, ЗСУ застосовували зенітно-ракетні комплекси.

Павло АКСЬОНОВ, ВВС