Путіну вже нічого не допоможе. Що змусить Кремль благати про мирні перемовини і до чого це призведе — військовий експерт

Чому наступ ЗСУ на Луганщині - це лише проміжний крок до перемоги і що саме здатне всадити Москву за стіл перемовин, — НВ розповів експерт Інформаційного спротиву Олександр Коваленко.

На початку жовтня російські війська опинилися у скрутному становищі у Лимані - важливому з військової точки зору місту на перехресті Харьківщини, Донеччини та Луганщині. Але не дивлячись на те, що перед ЗСУ відкрились перспективи звільнення усієї півночі останньої з перелічених областей, московський диктатор Путін анексував окуповані території України і вдався до відвертих погроз Заходу.

Отже, невдачі на фронті поки що не вгамували войовничий запал Путіна. Що ж може змінити настрій кремлівської верхівки? Про це НВ поговорив з Олександром Коваленко, військово-політичним експертом групи Інформаційний спротив.

— Якщо дивитися на військове положення на фронті: здається, Путін сам керує військами та робить це дуже незграбно. Що має статись, щоб він став обережнішим, раціональнішим у цій своїй «діяльності»?

— Те, що зараз відбувається, дійсно нераціонально. Він не використовує ті військові можливості, які у нього навіть на сьогодні є, аби хоч якось вийти з ситуації. Бо він намагається утримати втрачені території, які вони, нібито, змогли захопити і навіть провести псевдореферендум. Але втримати їх не вдасться: на це буде витрачатися значно більша кількість ресурсів, ще більший потенціал економіки, бюджет, інший ресурс. Путін не відмовиться від того, щоб продовжувати реалізовувати так званий план по приєднанню цих територій до РФ. Тому, виключно для нашого боку перемовини можливі тільки з одної умови — це компроміс щодо його капітуляції. Ми всі розуміємо, що все буде доводитися до капітуляції.

— Чи змінить ситуацію прорив ЗСУ біля Сватова, якщо ми дійдемо до Луганська? Яка військова операція може все змінити?

— Ми можемо бачити велику кількість ось таких ситуацій з проривами, з контрнаступами, які, як нам здається, будуть мати якийсь вплив. Але, на мій погляд, це напівміри.

Саме тимчасово окупований півострів Крим, коли почнеться його деокупація, примусить Путіна до переговорного процесу. Тому що Херсонщина, Запоріжжя, Луганщина, Донеччина — це території, які не є для Путіна такими важливими. Навіть після «референдуму» та їх анексії росіяни розуміють, що це нікого не зупинить, розуміють, що ядерною зброєю вони нікого не налякають. А ось саме тимчасово окупований півострів Крим, який вони вважають своїм з 2014 року, — це буде дійсно той момент, який змусить Путіна використовувати якісь мілітарні елементи, які він досить не використовував. Але саме атака на Крим зможе змусити російського президента піти на переговори.

Він може розпочати це в ультимативному тоні: типу, якщо будуть здійснюватися контрнаступальні дії в напрямку Криму, то він задіє ядерну зброю. Та такого нічого не буде, ми це розуміємо. Перемовини будуть робити не президенти Зеленський та Путін, один на один, а переговорні групи. Це буде здійснено задля того, щоб коли Росія вимушена буде піти на якісь домовленості з Україною, тобто піти з Криму так чи інакше, то це вже буде не провина Путіна, а тих, хто провів переговори.

— А яким чином можна атакувати Крим? Це може бути морський десант ЗСУ?

— Не буде ніякого морського десанту, повітряного десанту. Ситуація нагадуватиме ту, що була з островом Зміїний. Тільки півострів Крим — значно більша територія. Тому це буде трохи по іншому сценарію. Спочатку визволення Запорізької області, яка є ключом до майже всього Півдня. Після чого розпочнеться визволення південної частини Донецької області, а також лівобережної Херсонщини. Це дозволить так чи інакше піти саме до Азовського моря, вийти до адміністративної межі з тимчасово окупованим Кримом. Коли ми будемо на цій межі, зможемо здійснювати безпосередньо високоточний вогневий вплив по об'єктах військової інфраструктури російських окупантів. Так само, як ми робили по острову Зміїний. І так, як зараз робимо на правому березі Херсонської області.

Тобто, нікуди не поспішаючи, поступово будемо знищувати ворожі об'єкти. Оскільки це буде відбуватись десь приблизно у 2023 році, не раніше, то Путін дуже добре розуміє: у нього є ось такий запас часу. За цей проміжок часу він може намагатися придумати перспективний план. Але йому вже нічого не допоможе.