Інтрига в оточенні Путіна. Що до весни зміниться у Кремлі

Коли економічні санкції проти Росії та українські перемоги на фронті зійдуться в одну точку, ми отримаємо дуже серйозні новини з Москви

Цього тижня країни G7 планують оголосити граничну ціну на російську нафту. Думаю, що це рішення буде серединним — між радикальним та умовно-поблажливим. Як все те, що робить Захід в цьому плані. Бо треба розуміти, що санкції все ж завдають певної шкоди і Заходу. Переорієнтація на інші ринки, зміна цінових параметрів — речі, що, на жаль, впливають на економічний стан на Заході, і де рівень інфляції є для них неочікуваним і малоприємним.

Тому, думаю, і не буде радикальним цей процес із граничною ціною на російську нафту. Але тут же головна мета полягає в тому, щоб процес цього економічного удушення РФ був хоч і не надто швидким, однак незворотнім. Щоб російська економіка таки справді почала задихатися, і ми це бачимо. Бо вже кілька галузей російської економіки фактично зупинилися. Це має ланцюговий ефект. А зараз тиском на ринок енергоносіїв Росії цей процес удушення продовжиться. Він матиме не безпосередній і прямий наслідок завтра, але з лагом у 4−6 місяців означатиме, що російська економіка втратить ще чергових кілька десятків мільярдів доларів. Те ж саме відбудеться і по інших викопних джерелах.

Реальний економічний ефект від економічних санкцій очікуємо на початку весни — упродовж весни 2023 року. А це якраз будуть ключові місяці, коли все вирішуватиметься на фронті. Тож це матиме кумулятивний ефект — коли економічні санкції і українські перемоги на фронті зійдуться в одну точку і отоді ми будемо очікувати дуже серйозних новин з Москви.

Низова частина росіян не здатна на протест. Інша ситуація — всередині еліт

Зазначу, що російська біологічна маса — це терпіли, які терпітимуть вічно. Низова частина суспільства не здатна на протест. Інша ситуація — всередині російських еліт. У оточенні Путіна є інтрига. Бо це оточення вже давно зрозуміло, що формула життя — грабую в Росії, розкошую на Заході — прекрасна. Багато років воно по ній жило. Згадайте про заарештовані чи ще не заарештовані яхти, вілли, лазурні береги, туманні альбіони. Це все діяло для них і дуже непогано. І от саме в цьому є надія на те, що публіка, яка це все зараз реально втратила, в кінцевому рахунку поставить запитання — а заради кого? Заради історичних фантазій бункерного дідуся?

І думаю, що саме в цьому є надія на те, що навколокремлівська еліта найвищого ешелону (бо регіональні навряд чи можуть сказали, все залежить від того, що відбуватиметься у Москві), яка реально втратила і втрачатиме ще більше, може стати тим середовищем, з яким Захід і домовиться про те, що відбудеться далі. Тож у Путіна, на мою думку, два варіанти. Перший — це той, що він справді сяде на лаву підсудних і його здадуть, як свого часу Мілошевича здала Сербія, яка сказала, що вона все ж хоче бути країною, яка йде в бік цивілізації, а не авторитаризму. Або ж він закінчить дуже погано фізично — його просто приберуть.

Тож повторю ще раз: коли ЗСУ завдадуть остаточного нищівного удару по російських окупантах, коли цей хребет буде остаточно зламаний, тоді в Кремлі виникне питання —у тих, хто сидить поряд з Путіним і тих, які ще хочуть якось пожити — чи не варто їм обміняти своє майбутнє і безхмарне життя на Путіна чи продовжувати його підтримувати? Я думаю, що рішення буде, безумовно, аналогічним тому, як було щодо Мілошевича: його просто зроблять цапом-відбувайлом, на нього повісять всі гріхи, скажуть, що це він особисто ухвалював рішення про цю війну.

Продемонструють відео засідання отого так званого радбезу РФ, коли всі блеяли навколо і боялися сказати якесь слово, — як доказ того, що він їх всіх змусив. І відтак його доля буде гаазькою чи, можливо, маріупольською, залежно від того, де засідатиме Міжнародний спеціалізований трибунал.

Повна версія інтерв'ю з Володимиром Огризком на Радіо НВ: