Українці переможуть, але якою ціною? Колишній посол США в РФ Майкл Макфол — про три сценарії результату війни, ресурси Путіна та дії Байдена

Метою Заходу загалом і Сполучених Штатів зокрема має бути прискорення поразки армії Путіна. Три сценарії визволення України від російської агресії та окупації мають сформувати відповідні стратегії Заходу, які допоможуть якнайшвидше покласти край цій жахливій війні.

Звичайно, найкращий результат для України та решти світу — повна поразка Росії. За такого сценарію російським збройним силам не вдається захопити великі міста України, включно з Києвом, а швидкий економічний крах усередині Росії прискорить її поразку. Цей результат є найбільш бажаним, але й найменш імовірним.

Другим за значущістю результатом є безвихідна ситуація на фронтах, що створить сприятливі умови для мирного врегулювання. І Путіну, і президенту України Володимиру Зеленському важко буде змиритися з такою розв’язкою. Путіну доведеться визнати, що він вів безглузду війну, вбив тисячі російських солдатів і тисячі ні в чому не винних українців тільки для того, щоб досягти того, що він де-факто вже мав.

А саме — контролю над Кримом і деякими територіями на Донбасі, а також фактичного нейтралітету України. Зрештою, таким був статус-кво 23 лютого, за день до того, як Путін почав своє вторгнення. За такого сценарію те, що мовчазно та двозначно приймалося раніше, тепер буде зафіксовано де-юре у мирній угоді. Зеленському також доведеться погодитись на ці умови, зокрема, можливо, нейтралітет України, що йому буде важко зробити.

Найгіршим результатом війни стане окупація Росією великих українських міст із наступною затяжною партизанською війною. Зі снайперами, смертниками та замінованими автомобілями, а також громадськими протестами. Українці чинитимуть опір путінській окупації доти, доки російські солдати не повернуться додому. Я не сумніваюся, що одного прекрасного дня українці знову звільнять свою країну.

Звичайно, найкращий результат для України та решти світу — повна поразка Росії

На відміну від радянського лідера Йосипа Сталіна у Східній Європі після Другої світової війни у Путіна сьогодні немає достатньо великої армії, а також місцевих колаборантів чи переконливої ідеї, яка б допомогла надовго підтримувати окупацію України. Проте тривалість і людські жертви цього сценарію можуть бути жахливими, нагадуючи різанину в Афганістані у роки радянської окупації.

Усі три сценарії ясно показують, що для припинення війни необхідно негайно збільшити військову допомогу Заходу Україні. Насамперед, йдеться про озброєння, здатне перехоплювати російські літаки та ракети або знищувати артилерію. Зеленський у своєму зверненні до Конгресу в середу переконливо нагадав нам про цей важливий момент. Терміново потрібно більше винищувачів, більше зенітно-ракетних комплексів і більше засобів протидії далекобійній артилерії. Паралельно з цим Захід має щотижня посилювати економічні санкції проти Росії доти, доки не буде досягнуто одного з трьох фіналів, описаних вище.

Очевидно, що нова зброя може допомогти реалізувати перший сценарій, хоч це й малоймовірно. Але для реалізації другого сценарію необхідно досягти патової ситуації на фронті, а це може статися лише у тому випадку, якщо українські солдати битимуться з російськими військами до останнього. І незважаючи на несподівані перемоги українців на полях битв, такої патової ситуації ще досі не досягнуто. Просто зараз Путін не має стимулу вести переговори. Адже його збройні сили ще боєздатні, і можуть продовжувати просуватися вперед і наближатися до великих міст України. Він досі розраховує на перемогу.

Звичайно, президент Байден та його команда не можуть нарощувати втручання США таким чином, щоб це могло стати ризиком спровокувати ядерну війну. Взаємно гарантоване знищення все ще залишається в силі. Байден, китайський лідер Сі Цзіньпін і лідери інших ядерних держав повинні безпосередньо розмовляти з Путіним, щоб отримати від нього гарантії того, що він не має наміру знищити планету.

Але країни НАТО не повинні використовувати цей найгірший і дуже малоймовірний сценарій, не можна використовувати його як привід не здійснювати військову допомогу Україні. Якщо ризик російської ескалації не досягає масштабів ядерної війни, то всі погрози Путіна у відповідь на постачання винищувачів МіГ-29 або зенітно-ракетних комплексів С-300 — лише струс повітря. Перекидання літаків чи систем ППО не спровокує Третю світову війну. Враховуючи, наскільки погано російська армія проявила себе в боях з відносно невеликою українською армією, чи Путін може піти на ескалацію і напасти на наймогутніший військовий альянс у світі, що спирається на найсильнішу військову державу — Сполучені Штати? Путін цілком ймовірно розлючений і неврівноважений, але він — не самогубець. Погрози країнам НАТО, які перебувають поблизу лінії фронту, можуть стати серйозними тільки якщо Путін переможе в Україні.

На дипломатичному фронті Байден і союзники США мають донести до Путіна, що вони готові поступово зняти економічні санкції в обмін на повне виведення російських військ. Усі співрозмовники Путіна мають чітко це пояснити. Якщо Путін і Зеленський продемонструють готовність до конструктивних переговорів, то лідери НАТО мають домовитися з Сі Цзіньпінем, прем'єр-міністром Ізраїлю Нафталі Беннетом або генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем, щоб вони виступили посередниками у переговорному процесі.

Байден мав рацію, коли відкинув заклики до введення безпольотної зони, оскільки це, по суті, евфемізм для оголошення війни Росії. Але якщо не рахувати цього, Байден і його партнери з вільного світу мають зробити все можливе, щоб створити умови для припинення цієї жахливої війни.

У всіх трьох сценаріях українці зрештою перемагають. Завдання всіх тих з нас, хто на Заході спостерігає, як українці самостійно хоробро борються з окупаційними російськими збройними силами, полягає в тому, щоб прискорити закінчення війни і, таким чином, врятувати життя багатьох українців (і росіян). Саме для цього потрібно більше зброї та більше санкцій.

Майкл МАКФОЛ, The Washington Post

Переклад НВ