Чи переможе Україна? WSJ описав п’ять сценаріїв закінчення війни та оцінив їх імовірність

Російські окупанти до кінця третього місяця війни все ще не можуть досягти серйозних успіхів на полі бою, а деякі чиновники та експерти передбачають великий контрнаступ України за кілька тижнів.

НВ публікує переклад статті Wall Street Journal про п’ять сценаріїв закінчення війни в Україні та їх імовірність.

Ніхто не знає, як і коли закінчиться війна в Україні, але ясно, що Росія не перемагає. На думку західних урядів та приватних аналітиків, Москві не вдалося досягти своєї первісної мети — завдати блискавичного удару по Києву і повалити уряд. І успіх плану Б, зменшеного масштабу наступу з метою відкинути українські сили на сході та південному сході країни, виглядає дедалі складнішим завданням.

Деякі речі, які здавались дуже імовірними на початку війни, наприклад, розпад української держави, тепер видаються малоймовірними. Україна перебуває в екзистенційній боротьбі, сказав начальник британського штабу оборони адмірал Тоні Радакін у своєму виступі в Лондоні у понеділок, і вона виживе.

На нинішній пізнішій фазі війни танкові битви витісняються артилерійськими перестрілками. Росіяни ведуть наступ у деяких місцях, зокрема у східному районі Луганська. Вони нарешті відібрали останні українські позиції у південному портовому місті Маріуполі. В інших місцях українці контратакують, особливо на півночі за Харковом.

«Війна переходить у затяжну фазу», — заявив у вівторок міністр оборони України Олексій Резніков міністрам оборони Європейського союзу. Він сказав, що є «багато ознак того, що Росія готується до довгострокової воєнної операції», у тому числі інженерні та фортифікаційні роботи в Херсонській та Запорізькій областях.

Проте рано чи пізно війна закінчиться припиненням вогню або перемир’ям. Враховуючи нові реалії на місцях, ось п’ять можливих сценаріїв розвитку конфлікту, деякі з яких можуть випливати з інших.

1. Крах Росії

Високо мотивовані, добре озброєні та тактично майстерні українські сили скористалися слабкістю російської армії. Росіяни зіштовхнулися зі слабкою логістикою та координацією різних елементів своєї кампанії. Вони постраждали через погане спорядження та навчання, а подекуди й через низький моральний дух. Згідно із західними аналізами, за десятків тисяч імовірних втрат росіян їхній офіцерський корпус був серйозно ослаблений.

Більшість західних аналізів війни показують, що московський план Б — зосередити сили на сході та південному сході і розширити свій плацдарм у регіоні Донбасу — реалізується набагато повільніше, ніж сподівалися росіяни. На думку декого, очевидний план Москви з оточення українських сил виглядає недосяжним. Тим часом в бій вступили далекобійні гаубиці M777 та інше озброєння. Як стверджує Пентагон, це озброєння вже змінює ситуацію.

Найкраще, що деякі аналітики можуть сказати про воєнну діяльність Москви на сьогоднішній день, це те, що вона не розпалася. «Можна стверджувати, що росіяни непогано впоралися із завданням збереження цілісності своєї армії з огляду на тиск, якого вони зазнають», — сказав Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона. Але, додає він, «армії можуть бути крихкими».

Представники західної розвідки відзначають значні відмови від участі у бойових діях серед російських військ. Вони також заявляють, що російські частини, які зазнали поразки у битві за Київ, були кинуті назад в бій, часто з погано навченими новобранцями. Британська військова розвідка стверджує, що використання допоміжних сил, таких як бойовики з Чечні, ще більше ускладнило координацію сил для Росії.

«Я думаю, що сценарій, який, можливо, трохи недооцінюють, — це можливість реального краху Росії», — сказав Еліот Коен із двопартійної дослідницької групи Центр стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні. Це може включати масові відмови вступати в бій, самовільні відлучки або безладні відступи.

За словами Коена, навіть менш серйозні наслідки можуть позначитися на Москві. «Я думаю, що на якомусь фундаментальному рівні Путін уже програв. Особисто мені важко уявити, що він буде при владі протягом дуже довгого часу», — сказав він.

2. Крах України

У той час як важкі збитки, завдані українцями російським силам, добре задокументовані, доказів того, наскільки сильно постраждали українські війська, менше. Загальнодоступна інформація свідчить про те, що втрати та пошкодження обладнання були значними, але західні оцінки припускають, що втрати становлять лише невелику частину від тих, яких зазнали росіяни з яких, за оцінками Організації Північноатлантичного договору, до кінця березня було вбито, поранено або взято полон 40 тисяч військовослужбовців.

Взяття Маріуполя стало довгоочікуваною перемогою Росії після того, як українці, які майже три місяці були в облозі на сталеливарному заводі, склали зброю. Міноборони Росії заявило у середу, 18 квітня, що понад 950 українських військовослужбовців здалися і потрапили в полон. За словами аналітиків, сили Москви також чинять сильний тиск на Україну навколо Сєвєродонецька та Лимана на Донбасі.

Без достовірних оцінок втрат людей та техніки аналітикам доводиться шукати інших підказок про стан української армії. Один із прикладів, який використовують аналітики, — те, як вони борються.

«Чи здається, що вони борються компетентно і розумно, і чи є ознаки невдачі? — говорить Філліпс О’Брайен, професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюс у Шотландії, додавши, що не бачить цих ознак. Ефективність українських сил також підвищиться завдяки надходженню у країну західного обладнання.

Майкл Кларк, колишній директор Королівського інституту об'єднаних служб, лондонського аналітичного центру з питань безпеки, сказав, що прохання президента Байдена до Конгресу про довгострокову військову допомогу у розмірі $33 мільярди є сигналом того, що він «зробить усе можливе, щоб Україна не загинула. Це значно знижує імовірність того, що Україна може бути переможеною».

«Я не думаю, що крах України імовірний. Я майже виключив би це. Вони мають мотивацію та імпульс», — сказав Фрідман з Королівського коледжу Лондона.

3. Ситуація глухого кута

Війни часто переростають у ситуації глухого кута, в яких жодна зі сторін не наважується програти. Західні чиновники попередили, що конфлікт може тривати наступного року або набагато довше.

«Війна часто є або може бути процесом краху через боротьбу, коли перемога дістається стороні, яка все ще на ногах, навіть якщо обидві сторони страшенно страждають. Саме це й сталося 1918 року», — сказав Коен, говорячи про закінчення Першої світової війни.

За його словами, ситуація глухого кута «можлива, якщо ви дійсно думаєте, що росіяни добре окопалися і наполегливі, і зможуть знайти заміну для тих жахливих втрат, яких вони зазнали». Він сказав, що вважає це непереконливим. За словами Коена, найімовірнішим сценарієм є те, що українці використають свою мобільність і тактичну перевагу, щоб обрати місця для атаки та прориву позицій росіян.

Деякі аналітики очікують, що якщо Україна зможе протистояти нинішньому російському наступу на Донбасі, українці активізують свій контрнаступ протягом найближчих кількох тижнів, розпочавши критичну фазу війни. Кларк сказав, що російська армія занадто мала для досягнення навіть своїх обмежених цілей в Україні.

У довгостроковій перспективі для Москви ключове питання полягає в тому, чи принесуть плоди зусилля з вербування і чи можна буде ввести в постійну армію ще 150−180 тисяч військовослужбовців. З огляду на необхідність навчання новобранці не прибудуть на поле бою раніше, ніж до кінця року. «Якщо наступного року росіяни зможуть мати більші мобілізовані сили, то ми зіштовхнемося з патовим сценарієм», — сказав він.

4. Наступ України

Перенаправивши свої сили на схід та південний схід, росіяни, схоже, поспішили перейти до розрізнених наступів, іноді використовуючи війська, відкинуті від Києва, замість того, щоб вичікувати та збирати великі сили.

«Схоже, що наступ Росії відносно скоро видихнеться. Якоїсь миті вони перестануть рухатися вперед, і питання в тому, чи зможуть українці їх відтіснити?» — сказав О’Брайєн.

За словами аналітиків, на цьому етапі західна зброя має велике значення. Високопоставлений представник Пентагону заявив у понеділок, 16 травня, що, згідно з повідомленням України, 74 з 90 артилерійських знарядь M777, які США поставили Україні, перебувають на передових позиціях навколо Харкова та в інших місцях.

Велика дальність дії цих гаубиць дає змогу українцям атакувати російські війська, не наближаючись до них. Україна також отримує інше західне обладнання, зокрема безпілотники Switchblade та Phoenix Ghost. «Поєднання безпілотників та артилерії є досить потужним», — сказав Фрідман.

Якщо українці наступатимуть, то наступне питання — де вони зупиняться. Мінімальною ціллю для України будуть лінії контролю станом на 23 лютого за день до російського вторгнення. Це залишило б під контролем Москви два анклави на Донбасі та у Криму, який вона анексувала у 2014 році.

Аналітики кажуть, що якщо українці досягнуть успіху, то зупинка стане політичною проблемою для президента України Володимира Зеленського. З’явилася б спокуса відкинути росіян ще далі.

Наступальні операції складніші, ніж оборонні. Просування через зони, де росіяни вже давно закріпилися, на Донбасі і особливо у Криму, велика нагорода для президента Росії Володимира Путіна було б амбітним для України. Зовнішній тиск на Зеленського, особливо з боку європейців, з метою обмежити просування, швидше за все, посилився б.

«Через те, що західні союзники розходяться в думках щодо того, чи намагаємося ми виграти війну, чи покласти їй край… українцям важче йти своїм шляхом», — сказав Кларк.

5. Ескалація

Багато дискусій на Заході, особливо в Європі напередодні війни, стосувалося того, щоб Путін мав можливість змінити підхід. Деякі аналітики тепер переймаються тим, що якщо загнати російського лідера в кут, він зірветься і загострить конфлікт, наприклад, застосувавши тактичну ядерну або хімічну зброю на полі бою.

Західні аналітики кажуть, що це можливо, але малоймовірно. Навіть у разі застосування тактичної ядерної зброї конфлікт не переріс би автоматично в обмін міжконтинентальними балістичними ракетами між Росією та Заходом.

Застосування Росією ядерної зброї порушило б табу на її використання у війні, що діяло з 1945 року. Реакція була б відповідною, сказав Коен: «Я припускаю, що якби Путін справді зайшов так далеко, він зіткнувся б з тим, що його накази уникали б виконувати його безпосередні підлеглі».

Використання такої зброї викличе широке міжнародне засудження і, ймовірно, спричинить подальшу ізоляцію російської економіки, у тому числі потенційне введення так званих вторинних санкцій, які будуть спрямовані не лише на російські підприємства, а й на будь-яку компанію, яка веде бізнес у Росії.

За словами аналітиків, основним чинником проти використання такої зброї є те, що вона не дасть переваг у бойових діях — у ситуації, де обидві сторони знаходяться близько одна до одної і де немає великомасштабної концентрації українських сил.

«Саме по собі ядерна зброя на полі бою нічого вам не дасть. Велика кількість ядерної зброї на полі бою просто створить багато радіоактивних опадів і, ймовірно, вб'є деяких ваших людей», — сказав Фрідман. Хімічною зброєю важко управляти, і вона небезпечна для ваших власних військ, що робить її ще більш неефективною.

Два інші мотиви їх використання, у тому числі далеко від полів битв, полягають у тому, щоб тероризувати країну, з метою вплинути на осіб, які приймають рішення в Києві, або спонукати західні уряди здійснити тиск на Україну, щоб досягти миру. За словами аналітиків, обидва варіанти гіпотетично можливі, але малоймовірні.

Будь-яке застосування цієї зброї, швидше за все, ще більше втягне Захід у конфлікт. За словами аналітиків, ядерна відповідь з боку західних держав є малоймовірною, але можлива відповідь з використанням звичайних озброєнь.

Нинішні червоні лінії, які заважають західним силам проводити повітряні операції в Україні, швидше за все, зникнуть, і стане можлива безпольотна зона. Коен зазначив, що метою Заходу може стати Чорноморський флот Росії. Враховуючи боротьбу російських ВПС проти України, раціональному гравцю у Москві хотілося б уникати прямих зіткнень із ВПС США та інших західних країн.

Це порушує питання про те, чи є Путін раціональною дійовою особою. «Якщо Путін хоче зробити щось абсолютно ірраціональне, він може це зробити, але це не означає, що ми маємо раціональний спосіб його зупинити», — сказав Фрідман.