Найлютіший ворог – колишній друг

 

Але виявилось, що здобути Незалежність легше, ніж утримати її. Хто б міг подумати тоді, що через 20 років за державну Незалежність треба буде проливати кров, що синів і дочок України – цвіт нації – будуть убивати, захоплювати в полон, тортурувати близькі сусіди, росіяни, котрі віками видавали себе за наших друзів і навіть братів. І сьогодні кажуть, дурять світ, що ми з ними один народ. Це на словах. А насправді відбувається нищення українців, української держави під маркою допомоги борцям з українськими націоналістами, бандерівцями, фашистами.

 

Олександр Довженко, український письменник, кінорежисер, класик світового кінематографу, в своєму щоденнику 27.07.1945 р. писав: «Нема ворога лютішого, як бувший друг». Ці мудрі слова московські «друзі» сьогодні підтвердили повною мірою.

 

Відомо, що й Довженко був оголошений українським націоналістом. «Батько» Сталін на одному закритому засіданні Політбюро ВКП(б) дав йому таку характеристику: «Куркульський підспівувач… відвертий націоналіст». З цього приводу Довженко писав: «Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм в непотуранніглупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?» (Щоденник, 24.07.1945 р.).

 

Сусідка Москва, починаючи з Петра Першого, скаженого, що розпинав нашу Україну (Т. Шевченко), і до нинішнього скаженого Путіна наполегливо нищить українських патріотів і загалом українців. Ця «дбайлива» сусідка демонстративно знищила Івана Мазепу, Тараса Шевченка, Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Степана Бандеру, РоманаШухевича, В’ячеслава Чорновола…

 

З Олександром Довженком Сталін поступив оригінальніше – вислав до Москви і заборонив відвідувати Україну. Таким способом він покарав митця за кіноповість «Україна в огні». «Вождю всіх народів» не сподобалась правда. «Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо, – писав автор. – Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібне, крім панегірика». (26.11.1943).

 

«Я не хочу жити краще свого народу, я не можу і не хочу жити і бачити нищення, конання мого народу. Я хочу розділити його долю цілком, ущерть і без оглядки».

 

Знищити фізично цього чоловіка в Кремлі не наважилися, бо його знав увесь світ. Кінофільм «Земля» світова кінокритика назвала одним із найкращих фільмів усіх часів і народів.

 

Живучи взаперті в Москві, Довженко просив, щоби після смерті вибрали з грудей його серце й заховали дома, в рідній землі.

 

Поховали його на Ново-Дівичому цвинтарі в Москві за рахунок держави, бо на рахунку генія в ощадбанку було тільки 32 рублі.
Чи не тому Україні так важко дається Незалежність, що в державі бракує таких чесних, порядних людей, як Олександр Довженко, котрі дбали б не про власне збагачення, а про суспільну справу, життя народу?

 

Дивно, що при злиднях, у яких сьогодні живе народ український, Україна на одному з перших місць у світі за кількістю багачів, мільйонерів і мільярдерів, котрі в змові з путіними, кирилами бережуть і примножують свої статки.

 

Довели до того, що Україна сьогодні вже знову в огні. Знайомий учасник боїв на Донбасі відмовився, читати повість Довженка «Україна в огні» , бо не зміг. Вона нагадує йому події сьогоднішньої війни: вибухи, гуркіт, стрілянина, димом охоплені обрії, трупи, мінні поля…

 

Різниця тільки в тім, що ту війну розв’язали Сталін і Гітлер, а цю, так звану АТО, Путін і Янукович.

 

Хто з наших панів-олігархів заявив, що не хоче жити краще свого народу, що не може дивитися на зубожіння та страждання своїх співвітчизників? Брали би приклад з наших пенсіонерів, котрі, попри все, находять спосіб допомагати фронту. Скажімо правду, що в Україні іде війна з Росією, а не відбувається якесь АТО! Люди збирають продукти, речі, гроші для захисників України, котрі воюють на сході, а олігархи жирують. Пересиченість, матеріальний достаток – це сенс їхнього життя. Вони крізь пальці дивляться на «русскій мір» московського Кирила в Україні, на антиукраїнський характер так званої Української Православної Церкви МП та плазування перед московським Кирилом її предстоятеля Онуфрія з буковинського села Коритне.

 

Чи не досить мучити цей народ і цю державу?! Віддайте свої мільйони і мільярди до державного бюджету – і всі кризи в Україні зникнуть, як дим, керівники держави перестануть їздити по світу з простягнутою рукою. Зрештою, є в Україні порядні, добрі, розумні люди. Вони підтримували Майдани і морально, і матеріально, але чомусь не вміють чи не бажають взяти верх над підлістю, грабіжництвом, злодійством, корупцією в державі.

 

Тож, вітаючи Україну з Днем Незалежності, запрошуймо до української справи її відповідальних, чесних, справедливих синів і дочок, котрі не хочуть жити краще свого народу і не допустять, щоб Україна знову палала в огні. Україна потребує сьогодні політиків, котрі прагнуть служити їй, людям, а не збагачуватись.

Олександра ПОПЕЛЮК, почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок