День Соборності України: 91 рік потому…

НАША ІСТОРІЯ / 91 рік тому 22 січня 1919 року у Києві на Софійському майдані у Києві при багатотисячному зібранні проголошено договір про возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. В цей день на святковому синьо-жовтому майдані лунало величне: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну.

…Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу». Цей договір увійшов в історію, як акт злуки – акт об’єднання українських земель.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі — Наддніпрянська Україна вийшла з Російської, а Західна Україна і Буковина — з Австро-Угорської імперій — і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. Буковинське Віче 3 листопада 1918 року у Чернівцях, Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року на Закарпатті були важливими елементами об’єднання українських земель.

Важко було в той час вести переговори про об’єднання з представниками різних країв етнічно українських земель, а ще важче було боронити незміцніле державне утворення в умовах жорсткого наступу загарбників з різних сторін.

Затиснута між двома потужними силами — Атлантою з півдня і більшовизмом з півночі, — об’єднана УНР не мала сил для боротьби. А найголовнішою причиною поразки УНР була відсутність злагоджених дій керівництва країни. 90 років тому українські політики сперечалися, не могли знайти порозуміння у державних справах. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. Важкий економічний і військовий стан в умовах взаємної недовіри політиків призвели до того, що вже через декілька місяців після проголошення Соборності більшовики захопили Київ, поляки Галичину, Закарпаття – Чехословаччина, а Буковину Румунія, ще до проголошення об’єднаної УНР.

І хоча Акт злуки 1919 року виявився більше декларативним, ідея соборності продовжувала жити. 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді вивісив блакитно-жовті прапори (за що хлопців ув'язнили). 22 січня 1978 р. на знак протесту проти русифікації України біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року мільйони українців вийшли на головні автомобільні магістралі, утворивши символічний «живий ланцюг» від Києва до Львова, з метою демонстрації єднання українців та українських земель.

Тоді ж за ініціативи Чернівецької краєвої управи Руху на Буковині теж проводився «живий ланцюг» єднання. Буковинці, не зважаючи на морозну погоду, вийшли із синьо-жовтими прапорами вздовж автомобільних трас Кіцманського та Заставнівського районів за напрямами Чернівці-Заліщики та Чернівці-Снятин, символічно прилучаючи таким чином Буковину через Галичину до Великої України.

Вперше на державному рівнів День соборності України відзначається з 1999 року відповідно до Указу Президента, як сказано у преамбулі «враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави». Цей Указ є похідним від прийнятої у 1996 році Конституції України згідно з якою Президент є Гарантом державного суверенітету та територіальної незалежності України. А відповідно до ст.102 Конституції України на Президента покладається обов'язок приймати рішення та виконувати дії, спрямовані на захист і зміцнення державного суверенітету, збереження цілісності та недоторканності території України у межах існуючих кордонів.

Верховна Рада України нинішнього скликання серед пам’ятних дат громадсько-політичного життя на 2009 рік вказала на 22 січня, дату 90-річчя проголошення акту возз’єднання УНР і ЗУНР в єдину соборну Україну, – День Соборності України, а також 29 січня – День пам’яті Героїв Крут.

Ідея єдності і соборності етнічно українських земель, як і ідеї незалежності і державного суверенітету, сильної централізованої влади є головним змістом і смислом державницької ідеології. Давньоруські оповіді і повчання, літописи й літературні твори переповнені тривогою за відсутність єдності на рідних землях, осудом князівських чвар і міжусобиць, що практично завжди призводило до падіння і руйнації.

На геополітичній карті світу утвердилась самостійна, соборна держава Україна. З метою її зміцнення, актуальним залишається практичне впровадження українських ідей та ідеалів боротьби за волю і славу України. Органи державної влади, місцевого самоврядування в Україні мають формувати та зреалізовувати державну політику щодо консолідації та розвитку Української нації і держави, забезпечувати державний суверенітет і економічну самостійність соборної України.

Відлунали Різдвяні свята. І фактично першим святом державного та історичного значення є День Соборності України. Сьогодні перешкод для відзначення українських визначних історичних дат практично немає. Проте в умовах нинішньої економіко-політичної ситуації в Україні не відчувається щирості і великого бажання владних людей дбати про ідеологічне забезпечення та практичну реалізації заходів щодо розвитку української нації і держави. А треба, бо ідея державного соборного самоутвердження є стрижневою для всіх поколінь українців.

Із вірою у єдність української нації і держави Блок Національних Сил Буковини закликає всіх небайдужих громадян України до єдності перед викликами і загрозами українській державності зі сторони зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зі святом Соборності, українці!


Василь БОЙЧУК
Учасник «живого ланцюга» 22 січня 1990 року,
кандидат фіз.-мат. наук, магістр державного управління
для БукІнфо (с)
Фото з архіву сайту