Юрій Бутусов аналізує призначення нового командувача війною проти України Сергія Суровікіна: мобілізованих росіян кинуть у наступ

8 жовтня президент Росії Путін створив новий штаб управління війною - командування Об’єднаним угрупованням ЗС РФ в Україні, яке очолив генерал армії Сергій Суровікін.

Що означає цей новий штаб?

Від початку війни управління було в руках начальника Генштабу Валерія Герасімова. Призначення Суровікіна означає, що Путін невдоволений діями Генштабу та намагається реалізувати нову стратегію для досягнення перемоги.

Путін створив відкритий конфлікт у російському військовому керівництві, бо тепер Суровікіну доведеться розгалужувати з Герасімовим свої повноваження та у розпал битви з'ясовувати, хто за що відповідає.

Таке рішення Путіна фактично руйнує військову вертикаль управління, але логіка тут не професійна, а феодальна. Путін створює конкуренцію, бо призначення Суровікіна підтримали його фаворити - командири приватних армій Рамзан Кадиров та Євген Пригожин, які нещодавно розкритикували Герасімова, бо їм потрібен командувач війною, який залежить від них більше, ніж від Герасімова.

Який досвід має Суровікін?

Він став знаменитим через один вчинок - коли командував батальйоном Таманської дивізії, який під час заколоту ГКЧП у 1991 році був направлений для блокування центру Москви. Під час руху його колона була заблокована протестувальниками, але Суровікін продовжив рух, здійснивши кілька попереджувальних пострілів, а його солдати зробили постріли на ураження. Один учасник протесту був розчавлений БМП, двоє загинули від пострілів, їх урочисто поховали як героїв демократії.

Суровікіна віддали під суд, але він був виправданий самим Єльциним, тому що командири, які здатні стріляти заради наказу у власний народ, керівникам РФ потрібні. Суровікін через цю драму став популярним у владі й швидко робив кар'єру.

Командира варто оцінювати за його бойовим досвідом. У Суровікіна досвід такий:

• 1995 - 2000 рр., Таджикистан - командир батальйону, полку, начштабу 201-ї дивізії. Активні бойові дії в країні завершились у 1993-му, тому серйозного досвіду хоча б партизанської війни Суровікін не отримав.
• 2002-2004 рр. - командир 34-ї дивізії в Єкатеринбурзі, бойових дій там не було. Але залишив посаду після гучного скандалу - у кабінеті Суровікіна на його очах після перевірки застрелився його підлеглий - полковник А.Штакал. "Вимогливий" генерал.
• 2004-2005 рр. - командир 42-ї дивізії в Чечні. В цей період активні бойові дії завершились, фактично Суровікін війни у Чечні уникнув.
• 2017 - командувач російських військ у Сирії. На той момент Сирія була поділена на зони впливу США та Туреччини. А на допомогу Асаду в Сирію прийшла іранська армія. Росія разом з іранцями допомогла режиму Асада захопити те, що війська НАТО не взяли під свій контроль, і знищити спротив примітивно озброєних повстанців-суннітів важким озброєнням. Це було оголошено перемогою Росії, хоча спротив Асаду в Сирії триває, і режим тримається виключно силами російської та іранської армій. Путін назвав Суровікіна переможцем і дав зірку Героя РФ.
• 2017 - 2019 рр. - Суровікін призначений на посаду головнокомандувача Повітряно-космічними силами РФ. Суровікін все життя служив у сухопутних військах, і його призначення у ПКС виглядало як курйоз, адже зрозуміло, що він був абсолютно некомпетентним. Але симпатія Путіна в РФ важливіша за професіоналізм.
• 2019 - Суровікіна знімають нарешті з посади командувача ПКС і знов направляють команувати у Сирію, де він нібито переміг. Досвід Сирії, очевидно, є дуже специфічним. Відсутність якогось організованого спротиву, локальні дії проти маленьких загонів повстанців, наявність витратної дешевої піхоти типу мобілізованих Асада, іранців та найманців "Вагнера". Але за Сирію у 2021-му році Суровікін отримує звання генерала армії.
• 2022 р. За даними російських джерел, на початку війни саме Суровікін командував російським угрупованням, яке мало завдання оточити Київ. Як відомо, наступ на Київ обернувся поразкою російської армії. Потім Суровікін командував Південною групою військ, яка діяла у Луганській області, наступаючи на район Лисичанська з півдня, від Бахмута. Міноборони РФ заявило, що саме війська під командуванням Суровікіна оточили українські війська в районі Золоте-Гірське. З оточення усім українським підрозділам вдалось вирватись з мінімальними втратами, розгромити наші війська Суровікін не зміг.

Висновки

Під час боїв під Києвом та Лисичанськом російське командування відзначилося виключно цілеспрямованістю та впертістю при відсутності розуміння можливостей своїх військ та противника, неадекватних тактичних рішеннях та слабкій ситуаційній обізнаності. Тому призначення Суровікіна не призведе до посилення якості управління російськими військами.

Але Суровікін буде намагатися впроваджувати зміни в організації, підготовці військ і тактиці застосування, а також намагатися створювати мотивацію за рахунок жорсткої дисципліни.

Суровікін, звісно, захоче показати Путіну, що, на відміну від Герасімова, він здатен перехопити стратегічну й тактичну ініціативу у війні. Тому зараз Суровікін буде використовувати мобілізацію для різкого збільшення чисельності військ у першій лінії, створення оперативних резервів, організації більш щільної оборони та підготовки наступальних операцій. Значно посиляться зброєю та боєприпасами приватні армії Кадирова та Пригожина, які зараз стали союзниками Суровікіна, і які використають ситуацію, щоб розширити чисельність своїх військ та зони відповідальності. Будуть вживатися заходи для посилення дисципліни, щоб зменшити високий відсоток дезертирів і тих, хто ухиляється від війни.

На нас очікують тривалі та жорстокі бої. Російська армія буде зараз готуватись до активних наступальних дій.

Якщо Суровікін здобуде найближчим часом якусь перемогу, він зможе претендувати на місце Герасімова. Тому висока ймовірність, що зараз Суровікін посилить наступ у районі Бахмута та Авдіївки, щоб прозвітувати про те, що його призначення одразу принесло значні успіхи. В цих місцях росіяни повільно просуваються, і вони будуть намагатись захопити значний населений пункт.

Путін продовжує тасувати колоду російських генералів, які намагатимуться виконати масами мобілізованої армії з місячною підготовкою те, що не змогла зробити професійна армія, яку готували багато років.

Юрій БУТУСОВ, Цензор.НЕТ