Вільно володів кількома іноземними мовами й мав золоті руки: на Буковині поховали Героя Олександра Кушніра

У скорботі зараз село Малинці Клішковецької громади. 17 жовтня під час виконання завдання на вогневих позиціях в районі населеного пункту Роботине Запорізької області загинув 48-річний захисник-малинчанин – Олександр Михайлович Кушнір.

Солдат Олександр – водій-електрик відділення управління командира батареї мінометної батареї третього механізованого батальйону військової частини А4447 загинув смертю Героя, пишуть "Хотинські вісті".

Ця трагічна звістка чорним крилом накрила Малинці, оповила болем і відчаєм родину Кушнірів.

Яким був наш захисник

Він народився 12 лютого 1975 року у дружній люблячій сім’ї. Його дитячі та юнацькі роки минали під опікою та любов’ю мами Любові та тата Михайла, які готові були на все, щоб доля їхніх дітей склалася щасливо.

Сестра Лариса крізь сльози розповіла, як сильно любила Сашка, адже він для неї був найкращим братом.

«Ще змалку ріс допитливим, розумним, кмітливим хлопчиком. Старанно навчався спочатку у Малинецькій восьмирічній школі, а потім у Шиловецькій середній. Улюбленим предметом Олександра була «українська мова», саме тому завжди розмовляв чистою, без помилок і суржикових засмічень мовою. І для інших ставав прикладом того, як треба любити свою солов’їну. Він з дитинства був патріотом своєї країни», – каже сестра полеглого захисника.

Теплими спогадами про Олександра поділилася його перша вчителька Світлана Колесник, котра зазначила, що він був скромним, вихованим, відповідальним, розсудливим учнем, не піддавався чужому впливу, проте інші часто наслідували його поведінку та манери, був надійним другом для однокласників.

Знав декілька іноземних мов

«Саша був світлою людиною, – написав у своєму дописі у фейсбуці його друг Віктор Боштан. – Ми виросли по сусідству, й оскільки він був старшим на кілька років, то став для мене прикладом й позитивно вплинув на моє життя. Дивлячись на його фізичну форму, я захотів займатися спортом. Дивлячись, як він наполегливо самотужки вивчає одну за одною іноземні мови, я також почав вивчати англійську, хоча в школі її не було. Саша був прогресивним молодим чоловіком, вільно володів англійською, німецькою, італійською, французькою, вивчав й інші мови.

Коли я почув, що Саня загинув, підірвався на міні, спогади з дитинства нахлинули так, що вночі не міг заснути – плакав. Упевнений, як і всі, хто був з ним знайомим.

Тільки Богу відомо, скільки разів Він зберігав нас від небезпеки в наші дитячі роки: то саморобний вибуховий пристрій детонував у руках, то самопал прострілив ногу, то диск з болгарки розірвало і порізало живіт, то сусіда не на жарт роздратували… Ми навіть казали, що Саша народився в сорочці. Чому цього разу не сталося чергового дива, як у дитинстві? А так хотілося у це вірити!

Саша загинув за майбутнє України. Через таких, як він, майбутнє в України мусить бути – всупереч усім старанням ворогів! Пошана воїну! Співчуття батькам!».

Мав золоті руки

Олександра Кушніра та його батька Михайла знають не лише у Малинцях, а й у багатьох селах Хотинщини. Адже це справжні умільці – майстри-деревообробники.

Зо два десятки років тому вони вправно виготовляли дерев’яні вікна та двері, меблі, чимало інших речей на замовлення. Їхні вироби й досі радують своїх власників, а відтепер нагадуватимуть ще й про те, що майстер-різьбяр із золотими руками віддав життя за мир та спокій кожного з нас.

Сашко був надією батьків на спокійну старість, був їхньою підтримкою та опорою. Але, отримавши повістку на початку повномасштабного вторгнення російських окупантів, не задумуючись, покинув рідну теплу, затишну домівку і пішов на фронт захищати свою країну. Обіцяв рідним повернутися з перемогою, та, на жаль, повернувся на щиті...