«Піхотинець» Путіна. Від охоронця диктатора до топкандидата в його наступники: хто такий Олексій Дюмін, якому пророкують крісло Шойгу

У російських Телеграм-каналах кілька днів активно обговорюють інформацію про те, що після вимог Євгена Пригожина змінити військове керівництво РФ Сергій Шойгу може залишитися без посади. Міністром оборони Росії замість нього нібито може стати Олексій Дюмін: багаторічний ексохоронець Володимира Путіна, колишній заступник Шойгу і чинний губернатор Тульської області РФ.

Протягом багатьох років роботи в службі охорони перших осіб РФ 50-річний Дюмін, кадровий військовий і генерал-полковник, став настільки близьким до російського диктатора, що в 2017 році він увійшов до топтрійки ймовірних наступників Путіна. У тому рейтингу, складеному фондом Петербурзька політика, на першому місці опинився експрезидент РФ Дмитро Медведєв, на другому — мер Москви Сергій Собянін, а на третьому — Олексій Дюмін, губернатор Тульської області (обіймає цю посаду досі).

Тоді такий високий результат Дюміна в рейтингу політологи пов’язували з очікуваннями «на появу нової фігури, яка не входить у коло перших осіб, як можливого наступника». А близькі до російського уряду і до Федеральної служби охорони РФ співрозмовники агентства РБК розповідали, що Дюмін «завжди користувався великою довірою» Путіна.

І якщо на тлі вторгнення в Україну Медведєв перетворився на маловпливового генератора максимально божевільних заяв російської пропаганди, а Собянін намагається триматися подалі від заяв про війну в Україні, Дюмін, схоже, зберіг довіру Путіна, а в підвідомчому йому регіоні фіксують приклади максимально жорстких переслідувань людей за статтею про «дискредитацію» російської армії.

На тлі бунту Євгена Пригожина в низці російських Телеграм-пабліків з’явилася інформація, що саме Олексій Дюмін нібито в перший же день маршу вагнерівців вів переговори від імені влади РФ із Пригожиним і ватажками ПВК Вагнера. Нібито Дюмін передав вимогу відмовитися від ідеї йти на Москву, а натомість озвучував гарантії безпеки для ПВК Вагнера та «обіцянку вирішити питання Шойгу і Герасимова». У пресслужбі Дюміна цю інформацію заперечують, заявляючи, що «окреслені питання виходять за межі повноважень губернатора».

26 червня видання Медуза звернуло увагу, що в провоєнних російських каналах, включно з близькими до ПВК Вагнера пабліками, з’явилися схожі компліментарні пости щодо Дюміна, а також дані про те, що його призначення на посаду міністра оборони нібито «має відбутися найближчим часом».

NV нагадує, хто такий Олексій Дюмін і чому він далеко не пересічний російський губернатор.

Спецзв’язківець Єльцина і Черномирдіна

Олексію Дюміну 50 років, останні сім із них він працює губернатором Тульської області. Коли 2016 року Дюміна було призначено на цю посаду, спочатку в ролі в. о., російські ЗМІ по крихтах збирали інформацію про нього. Колишній охоронець Володимира Путіна тривалий час залишався непублічною фігурою - навіть піднявшись до рівня начальника Головного штабу Сухопутних військ і заступника міністра оборони РФ у 2015 році. Хоча вже тоді його наближеність до Путіна була очевидною. «Тульську область очолив воротар Нічної хокейної ліги Путіна», — писало агентство РБК у своїй замітці про раптове переведення Дюміна з Міноборони в Тулу.

Саме тоді, на тлі «губернаторського» призначення в лютому 2016 року, Олексій Дюмін дав своє ледь не перше велике інтерв'ю Коммерсанту, а точніше спецкореспонденту цього видання Андрію Колесникову, авторові численних книжок і статей про Путіна, якого називають «літописцем» диктатора.

Чимало одкровень тульського губернатора з цього інтерв'ю і зараз дають уявлення про те, якого слухняного функціонера-виконавця і водночас гаранта особистої безпеки Путін на довгі роки отримав в особі Дюміна.

Олексій Дюмін — спадковий військовий із бездоганною за російськими мірками біографією для служби й роботи на перших осіб РФ, чим він і займався багато років.

Його батько — військовий медик, який завершив службу у Збройних силах РФ лише 2015 року. Дюмін-старший дослужився до звання полковника, у 90-ті роки входив до найближчого оточення міністра оборони РФ Павла Грачова (1992−1996), пізніше очолював одне з управлінь Головного військово-медичного управління Міноборони РФ.

Дюмін народився в Курську, дитинство провів у військових гарнізонах — після Курська його батько служив у Калузі, Воронежі, і лише пізніше в Москві. Саме у Воронежі майбутній охоронець Путіна захопився хокеєм — улюбленим спортом російського диктатора, що, ймовірно, ще більше зблизило їх згодом. Дюмін грав на позиції воротаря й отримав пропозицію щодо професійної кар'єри, однак від великого спорту його відрадила сім'я. «Батько мені сказав: „Невідомо, чи вийде з тебе спортсмен, а те, що ти будеш нормальним військовим, і одягнений, і вдягнений, і взутий будеш, і при ділі, так це точно“. І я вступив до військового училища», — розповідав Олексій Дюмін.

Воронезьке вище військове інженерне училище радіоелектроніки він закінчив 1994 року. Після цього потрапив в одну з військових частин Московської області, яка «займалася протидією технічним засобам розвідки противника». Дюмін затримався там ненадовго і вже в 1995 році перейшов у Головне управління охорони РФ (зараз ФСО, Федеральна служба охорони). Він запевняє, що потрапити туди йому запропонував «один знайомий кадровик».

Майбутній губернатор опинився в управлінні президентського зв’язку. У цей період у другій половині 90-х він виїжджав у численні відрядження з першими особами РФ, забезпечуючи спецзв’язок під час поїздок Бориса Єльцина і Віктора Черномирдіна. Однак, як визнавав сам Дюмін, «богами» він і його колеги вважали співробітників служби безпеки президента

«Я підійшов до одного керівника підрозділу і попросився. Кажу: „Візьміть мене, я хочу до вас!“ І потрапив в управління особистої охорони [президента РФ]», — розповідав Дюмін, запевняючи, що такий кадровий шлях був «нормальною історією». «Вони, природно, подивилися, хто я», — додав він у бесіді з Коммерсантом.

У новій ролі офіцера президентської охорони Олексій Дюмін помітно розширив свої навички: «Акцент ставився на психологічну підготовку, на вміння володіти прийомами рукопашного бою, на вміння володіння зброєю як індивідуального, так і групового бою, пістолетів, автоматів різних… Нічого незвичного: стрілянина на ходу, на бігу, з машини, у складі групи […] з літака ні, але з гелікоптера — може бути».

Безвідмовний «піхотинець» і хокейний воротар Путіна

В особистій охороні Володимира Путіна Олексій Дюмін почав працювати 9 серпня 1999 року — з найпершого дня, коли Борис Єльцин призначив Путіна в. о. прем'єр-міністра і оголосив його своїм наступником.

«Мені зателефонували ввечері і сказали, що завтра [9 серпня] виходжу в особисту охорону до Володимира Володимировича. І я опинився на посаді такого… скажімо, піхотинця Путіна», — згадував про ключове для нього призначення Дюмін.

Він був офіцером особистої охорони в період першого і другого президентства Путіна, а також забезпечував його безпеку в період «рокіровки» влади в РФ, коли Путін поступився Дмитрові Медведєву президентським кріслом, а сам працював прем'єр-міністром.

Формально Олексій Дюмін у ці роки доріс до посади заступника начальника управління із забезпечення безпеки перших осіб — і президента РФ, і глави уряду РФ. На ділі ж його роль, судячи з усього, була досить широкою.

З одного боку, він забезпечував фізичну безпеку диктатора і входив до складу групи офіцерів, які супроводжували його і в Росії, і за кордоном.

З іншого боку, Дюміну, судячи з його слів, довіряли також істотний обсяг організаційної роботи — він розповідав про те, що брав «повноцінну участь у підготовках поїздок, візитів, брав участь у нарадах, зокрема з іноземцями». «Тобто ця робота не пов’язана здебільшого з тим, що у тебе пістолет у кобурі або десь там ще… І під час підготовок іноземних поїздок на вузьких нарадах працювали протокол, ЗМІ, управління із зовнішньої політики і старший групи охорони», — пояснював Дюмін.

Крім того, коли Путін став прем'єром, Олексія Дюміна залучали навіть в управлінські процеси російського уряду: «Ти повинен володіти загальною ситуацією повністю. Кожен ранок починається з доповіді президенту [на той момент — Дмитрові Медведєву] за оперативними зведеннями. Мало того, що йому доповідають спеціальні служби, а й ти маєш володіти інформацією по регіонах, з надзвичайних ситуацій. Доводилося іноді передавати доручення міністру, ставити завдання голові регіону. І треба було передати так, щоб не зачепити, наприклад, федерального міністра і довести до нього думку чи суть питання».

У той період роботи Дюмін також називав себе «членом команди, яку очолював Золотов Віктор Васильович», нинішній глава Росгвардіі, а тоді начальник Служби безпеки президента РФ і заступник директора ФСО (2000−2013).

Водночас Дюмін заперечує, що був «ад’ютантом Путіна», як часто пишуть про нього ЗМІ. За його словами, «ад'ютант — це така каста обраних людей», а він до неї нібито не належав.

Берегти тил Путіна багато років Олексій Дюмін встигав навіть на хокейному майданчику. Він є головою опікунської ради Нічної хокейної ліги, заснованої Володимиром Путіним. Дюмін неодноразово грав на позиції воротаря в матчах цієї ліги, зокрема під час гала-матчу на честь дня народження диктатора в жовтні 2015 року, а також у матчах за участю самого Путіна та інших його поплічників.

Розповідаючи про свою роботу на Путіна і подальші кар'єрні зміни, часом вельми несподівані для нього самого, Олексій Дюмін найчастіше повторює фрази на кшталт «мені ставили завдання, я їх виконував».

У бесіді з Коммерсантом він дав зрозуміти, що не відчував особливого захоплення з приводу багатьох із подальших призначень, включно з поверненням у Міноборони з ФСО, а згодом і переведенням у Тулу, проте щоразу погоджувався.

«Коли мені пропонували цю посаду [губернатора Тульської області у 2016 році], я був військовослужбовцем, і мені це завдання ставив верховний головнокомандувач [Путін]. І не було жодного разу так, що, коли він мені ставив завдання, щоб я сказав «ні». Може, у мене всередині було якесь бажання щось сказати, але я сказав «Так», — підкреслював Дюмін.

В одному з інтерв'ю того ж 2016 року батько Дюміна, полковник Геннадій Дюмін, у такій самій тональності відгукувався про призначення сина в Тулу: «Є гарна приказка: хочеш миру — готуйся до війни. Тому вважати нинішню посаду мирною чи військовою… Грань дуже тонка. Якщо твій керівник відчуває твій потенціал і довіряє тобі, значить, у тебе немає варіантів відмовитися. Відмовишся — значить, слабак, або в тобі помилилися. І те, й інше — погано".

Ймовірний співорганізатор вторгнення в Криму та евакуації Януковича, заступник Шойгу і губернатор

У період між службою в охороні Путіна і губернаторською посадою в біографії Олексія Дюміна є ще один період, до якого досі залишається максимум запитань.

Після роботи у ФСО Дюміну доручили очолити Сили спеціальних операцій Збройних сил РФ. «Я відразу ж потрапив, як то кажуть, у заміс із підготовки та забезпечення Олімпіади [в Сочі 2014 року]», — розповідав він про цей період своєї роботи, визнаючи повернення в Міноборони, але не називаючи своєї ролі прямо.

Однак куди більшу увагу привернув той факт, що саме російські ССО були однією з основних сил вторгнення в Крим в лютому-березні 2014 року, після Революції гідності в Україні. За даними Коммерсанта, саме під керівництвом Олексія Дюміна було розроблено і проведено екстрену евакуацію Віктора Януковича з України в Росію в ніч на 23 лютого 2014 року. Російські спецслужби були готові евакуювати його повітряним, морським або сухопутним шляхом. Тоді, як повідомляв Коммерсант, Путін «високо оцінив дії підлеглих Олексія Дюміна», а сам він згодом отримав «очікуване підвищення по службі»: став начальником Головного штабу і першим заступником головкому Сухопутних військ РФ Олега Салюкова. Крім того, саме в 2014 році Путін таємним указом нагородив Дюміна званням Героя Росії — як заявляє сам губернатор, «за виконання спеціальних завдань у складі підрозділу».

При цьому Дюмін не коментує свою причетність до евакуації Януковича і вторгнення в Україну 2014 року. «Про Крим особливо сказати нічого», — заявляв він в інтерв'ю. А щодо колишнього президента України, який утік до РФ, 2016 року зазначав: «Я взагалі не розумію, звідки це все береться. Звідки такі легенди? Хто ці міфи створює? Цього пана [Януковича] після початку відомих подій в Україні я взагалі жодного разу не бачив».

Дюмін також відмовлявся коментувати свою роботу в ССО, підтверджуючи лише, що йому разом зі спецпідрозділами доводилося працювати і далеко за межами Росії.

Попри його заперечення, західні уряди вочевидь вважають Дюміна причетним до окупації українського Криму та виконавцем завдань Путіна. Він є одним із підсанкційних чиновників РФ:

• з квітня 2018 року — внесений у санкційний Кремлівський список США серед 17 чиновників і 7 бізнесменів із Росії, наближених до Путіна;
• з березня 2019 року — Канада ввела санкції проти Дюміна через «агресивні дії» Росії в Чорному морі та Керченській протоці, а також через анексію Криму;
• з червня 2021 року Україна занесла Дюміна до санкційного списку через причетність до евакуації Януковича і захоплення Криму;
• з 24 лютого 2023 року Дюміна внесено в санкційний список Великої Британії як «колишнього охоронця Путіна, який зіграв ключову роль в анексії Криму».

Санкції не завадили подальшій кар'єрі Дюміна в Росії. У 2015 році, коли він очолив штаб Сухопутних військ армії РФ, йому присвоїли військове звання генерал-лейтенанта, а в грудні 2021 року Дюмін отримав звання генерал-полковника.

Наприкінці 2015 року Олексій Дюмін мав нагоду попрацювати із Сергієм Шойгу: його призначили заступником міністра оборони Росії і він увійшов до складу колегії Міністерства оборони.

Дюміну доручили відповідати за бойову підготовку, а також економіку відомства — департамент будівництва, забезпечення житлом військовослужбовців, військову медицину, департамент майнових відносин.

Переходити на цю посаду Дюмін не мав особливого бажання. «Я спробував не відмовитися, я спробував подискутувати. Як рішення це було ухвалено і т. д. На що мені було в такій жорсткій формі сказано, що рішення ухвалено і вирок оскарженню не підлягає. Але треба віддати належне Сергію Кужугетовичу [Шойгу]. Він побачив мій стан, побачив мої очі і попросив, щоб із приймальні мені принесли 50 грамів коньяку… Ну не 50, а навіть 100. Це при тому, що в міністерстві сухий закон», — розповідав Дюмін.

Однак на посаді заступника Шойгу Дюмін пропрацював лише місяць, після чого в лютому 2016 року його призначили в .о. губернатора Тульської області.

Тієї ж осені в Тульській області вперше за 15 років відбулися прямі вибори губернатора, на яких Дюмін нібито набрав 84,19% голосів.

На губернаторських виборах 2021 року Дюміна переобрали на новий строк, він буцімто набрав 83,6% голосів.

Навіть у ролі губернатора Олексій Дюмін не забуває про досвід своєї роботи в силових структурах. Ось він демонстративно карає манекен у боксерському залі, який «не виконав нацпроєкт»:

А тульські ЗМІ та журналісти російського онлайн видання Можем объяснить писали, що саме з ініціативи Дюміна було розкручено безпрецедентно жорстоке переслідування шестикласниці Марії Москальової та її батька Олексія Москальова. Навесні 2022 року 13-річна школярка з Тульської області намалювала антивоєнний малюнок на підтримку України. Її батькові, який виховував дівчинку наодинці, приписали "дискредитацію» російської армії, засудили на два роки колонії, а дівчинку відлучили від батька і відправили до місцевого дитячого притулку.

Таким чином, саме в Тульській області під керівництвом Дюміна суд уперше з 1986 року розлучив дитину з батьками з політичних причин, а в дитбудинок востаннє в політв'язнів забирали дітей у середині 1970-х років. У РФ це перший такий випадок.

Журналісти встановили, що місцева провладна організація Пламя організувала масовку проти Олексія Москальова в суді, а підконтрольні уряду Тульської області ЗМІ публікували про нього новини, які на нього наклепували.

Водночас наприкінці 2022 року Дюмін опинився на другому місці Національного рейтингу губернаторів і голів суб'єктів Росії - відразу після мера Москви Сергія Собяніна.