Обов'язок кликав до бою: історія героя з Буковини В’ячеслава Білого

Він був скромною порядною людиною. Ніколи не відмовляв у допомозі товаришам, сусідам. Багато не говорив, але робив усе з душею. Коли війна чорними кроками ступила на нашу землю, В’ячеслав Білий одним із перших, як справжній патріот, взяв до рук зброю і пішов боронити рідну Україну від окупантів.

Історію полеглого буковинця розповідає "Незабутні. Буковина пам’ятає".

В’ячеслав Анатолійович Білий народився 13 жовтня 1979 року в селі Клішківці. Здобувши середню освіту, вступив до лав Збройних сил України. Служив у десантно-штурмових військах. Після повернення додому працював столяром, був робітником у Клішковецькому лісопункті.

1999 року з коханою Інною створили сім’ю. Разом виховували двох донечок – Анастасію та Діану. В’ячеслав Білий дуже любив своїх дівчат, мріяв поставити їх на ноги та дочекатися онуків. Мама, доньки та дружина були для нього понад усе.

Чоловік захоплювався риболовлею, як його покійний батько. За цим заняттям і відпочивав душею.

Коли почалася російсько-українська війна, чоловік пішов захищати країну. Брав участь в АТО.

Під час повномасштабного вторгнення знову опинився у десантно-штурмових військах. Служив солдатом 87-го окремого аеромобільного батальйону. Поклик серця, обов'язок кликав до бою. Спішив якомога швидше зупинити ворога, вигнати з рідної землі, щоб життя у його дітей було світлим і щасливим.
В’ячеслав Білий загинув 25 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Площанка Сватівського району Луганської області. Життя захисника забрав ворожий артилерійський обстріл. Йому було 43 роки.

Поховали Героя на кладовищі у Клішківцях.

В’ячеслав Білий нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). У рідному селі на його честь також перейменували вулицю Млинську.