"Найважче – забирати з поля бою тіло побратима": історія бойової медикині з Буковини з позивним "Пілюля"

Вона неодноразово була під прицільним обстрілом і практично прощалася з життям. Чернівчанка Марина з позивним «Пілюля» – бойова медикиня 57-го стрілецького батальйону, що зараз воює у складі 65-ї окремої механізованої бригади. Із побратимами 11 місяців захищала Бахмут, нині ж обороняє Роботино.

Свою історію дівчина розповіла проєкту «Крим. Реалії», передає Чернівецька обласна рада.

Марина – фармацевт за фахом. Піти до армії її загітував знайомий. Дівчина каже, що ніколи не боялася крові, доводилося робити і перев'язки, й ін'єкції. Однак знання з парамедицини мала досить загальні, навіть сучасний турникет ніколи не бачила. Тож пройшла двомісячну підготовку.

«Перший бойовий виїзд був цікавим. Нас привозили до точки, де вже було неспокійно, дрони літають, вибухи всюди. Ми миттю стали мокрі від адреналіну і швидкого руху. Бігли так, що, здається, не торкалися землі», – пригадує Марина.

Для російських військових і медики, і їхній автомобіль – така ж ціль, як і бойова машина, каже «Пілюля».

«Кожна поїздка може бути останньою. Ти не знаєш, повернешся чи ні. Ризик є завжди», – пояснює медикиня.

Утім, за словами дівчини, найскладніше на війні не постійна небезпека, не побутові проблеми і навіть не страх загинути. Найважче – забирати з поля бою тіло побратима.

«Уранці ви ще розмовляли, він розповідав, що має їхати додому, ділився планами. А тут ти кладеш його тіло в чорний пакет і відправляєш до рідних назавжди», – каже Марина.

Попри складнощі, Марина та її побратими не мають наміру здаватися.