Буковинка Марина у свої 18 років пішла на війну: розповідь про захисницю на псевдо «Янгол», яка служить у 107 бригаді ТрО

Марина, військовослужбовиця 92 батальйону 107 обр ТрО на псевдо «Янгол». Молода дівчина, до війни працювала продавцем у м’ясному відділі. Після повномасштабного вторгнення рф, коли їй було лише 18 років, добровільно записалася до лав ЗСУ. Звісно, батьки, м’яко кажучи, були не у захваті. Це були сльози та крики, довгі розмови, але врешті решт довелося змиритися з рішенням доньки.

Про мужню захисницю з Чернівецької області на своїй сторінці у Фейсбук розповіла 107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.

Спочатку дівчину без військового досвіду назначили на кухню, проте через місяць вона перевелась у інженерну роту, пройшовши навчання на сапера. Ще через рік, отримавши сертифікат, Марина перевелася на посаду медика у бойовий підрозділ.

На Харківському напрямку вже був новий підрозділ, нова сфера діяльності. «Коли мене тільки перевели в підрозділ механізованої роти, колектив мене не сприйняв. Ну як, дівчина, 19 років, молода, нічого не знає. Були дуже неприємні для мене розмови, як я чула. Але я знала, що прийде час і вони зрозуміють, що сильно помилялися в мені» - розповідає дівчина, пригадуючи перші знайомства з побратимами.

В подальшому так і сталося. Коли підрозділ виїхав до Бахмута, Марина довела побратимам що вона саме та людина на яку можна покластися, яка завжди допоможе і ніколи не залишить їх у біді.

На Бахмутському напрямку почалися перші бойові втрати. Часто доводилось евакуйовувати поранених з бойових позицій. В один із таких випадків Янгол з евакуаційною групою відправились за двома пораненими. Ще не дійшовши до позицій де перебували поранені бійці, по рації передали що один з них загинув. «Я це добре пам’ятаю, бо я як ішла так і стала… Мені було дуже важко, бо до цього я ішла на евакуацію двох поранених а зараз мені передають, що там один 200, один 300».

У пораненого «Йога» була пробита грудна клітина, розірвана права ключиця, чисельні осколки в обох руках. Евакуація проходила 6 годин у надважких умовах. Дощ, болото, ніч, завалені посадки. Троє людей з ношами та пораненим. Без транспорту багато кілометрів, все вручну.

«Я розуміла, що можливо ця евакуація не буде успішною бо з такими пораненнями людина… Пам’ятаю що я дуже сильно молилась Богу щоб він жив. Я дуже не хотіла цих втрат… молода людина, у нього сім’я… Мені було б дуже важко перенести цю втрату, тому, що я б розуміла що ця людина померла у мене на руках. Я надавала допомогу а вона просто померла… я її просто не довезла. Але, дякувати Богу, ми його донесли до машини, передали у стабік. І коли по рації сказали, що евакуація успішна на душі якось стало легше» - пригадує Янгол. Вранці евакгрупа з 3-х чоловік повернулася за покійним «Бундесом», щоб сім’я мала що поховати. Евакуація тривала ще 5 годин під інтенсивними обстрілами. Групу «накривав» танчик і просто не давав вийти. За словами Марини вони вже думали що залишаться назавжди в тих посадках.

«Йога», якого першого евакуювали три дні провів у реанімації без свідомості, але зараз все добре, скидує фотки з лікарні. До цих пір всім каже щоб передавали привіт і велику вдячність «Янголу» яка його врятувла.

Марина зізнається - «Іноді хотілося бути просто дівчинкою, або ще щось, але я розуміла, якщо я зараз буду показувати якусь слабкість як дівчина або поводитись як дівчина, то це може якось нашкодити хлопцям і в якийсь момент це може підставити їхні життя. Я не хотіла ризикувати їхнім життям, тому я завжди намагалася при них навіть не плакати. Якщо і плакала то десь там в куточку щоб вони не бачили».

Було багато ще евакуацій та важких моментів на Бахмутському напрямку, була Авдіївка із гучними вибухами КАБів. Пройшовши разом вогонь і воду, підрозділ Янгола став дружнім як ніколи. Марина завжди з теплотою відгукується про колектив - «Він як маленька сім’я, друга сім’я в яку ти попадаєш. В неї дуже важко влитися, але проходить часу і ти розумієш, що це саме ті люди на яких ти можеш покластися. Підтримка, допомога один одному - це те що я знайшла зі своїми побратимами зараз».