Що насправді відбувається в Молдові, якою є ймовірність перевороту і чи будуть в країні блекаути

Політолог Андрій Андрієвський — про технології протестів у Молдові та суми, які на них витрачає Росія, рівень підтримки президента Майї Санду та готовність країни протистояти російському енергетичному шантажу.

Ведучи відкриту масштабну війну в Україні, Росія одночасно розгойдує ситуацію в сусідніх Україні країнах, які не є членами ЄС. Серед них Молдова, де кілька тижнів поспіль відбуваються протести із вимогою відставки уряду нинішнього проєвропейського президента Молдови Майї Санду. Крім того, щодо Молдови Росія намагається застосовувати вже традиційний газовий шантаж, дедалі більше урізаючи постачання газу, а також активно співпрацює з місцевими проросійськими політичними силами, розширюючи фінансування їхньої діяльності.

Про те, як розвивається ситуація всередині країни, чи здатні проросійські сили Молдови взяти політичний реванш, навіть через реальний державний переворот, НВ говорить з молдавським політологом, головним редактором незалежного молдавського медіаресурсу AVA — TV Андрієм Андрієвським.

— Що зараз відбувається в Молдові, наскільки недовіра уряду Майї Санду дійсно набуває активних форм чи це все ж таки показна протестна активність?

— Буквально чотири дні тому The Washington Post опублікувала і Rise Moldova, відома група журналістів-розслідувачів, також підтвердила паралельним розслідуванням, що у цих протестів російський слід. За даними розслідувань, ФСБ Росії на повному серйозі розробляє план перевороту в Молдові, і учасниками цього перевороту мають стати проросійські сили, насамперед партія [молдавського мільйонера, відомого корупційною діяльністю] Ілана Шора, ну й також соціалісти з комуністами. Тому співробітники ФСБ активно виділяють гроші на Молдову, допомагають організаційно-ідеологічні моменти опрацьовувати. Тобто це цілеспрямована кампанія, вони виводять на протести людей, більше того, приблизно два тижні тому під час обшуків тут затримали людей Шора із майже 4 млн леїв на руках ( близько $210 тис.). Це, за словами наших спецслужб, стандартні витрати на один великий протест та проміжні протести протягом тижня. Шор визнав, що так, це його гроші, що він нібито давав їх людям на проїзд, і це не підкуп людей, але суті це не змінює.

Насправді ці гроші з Росії, щоб розгойдувати ситуацію, возити людей. Контингент, який виходить на протест теж очевидний — це найбідніші мешканці сіл, яких просто заманюють невеликими грошима та можливістю відвідати Кишинів, тим більше, що їх годують у дорозі. Та й їхніми руками хочуть розгойдати ситуацію та привести до влади проросійські елементи.

— Наскільки це реалістичний план? Адже на проплачених мітингах, без ідеологічного активного ядра, без лояльності спецслужб чи людей, які готові застосовувати насильство, перевороту не зробиш.

— На мій погляд, це не спрацює, бо справді революція не робиться за гроші. Важливим є ідеологічний кістяк, щоб люди вірили в протест, а цього немає. Тому, на мій погляд, з боку ФСБ та місцевих партій це така комбінація з відмивання грошей. Партія одержує гроші від Росії. У Росії також ці генерали та ФСБшники, які виділяють ці гроші, діляться, якийсь відкат іде. І всі разом зображують інтенсивну роботу. Як це робив довгі роки в Україні Віктор Медведчук для Кремля, але при цьому нічого реально не роблячи. Ось і в нас тут іде така імітація активної роботи, яка, можливо, за певного розкладу, якщо вони окремо готують кілька тисяч активістів, матиме ефект, але я в це не вірю. Поки що, це схоже на імітацію активності з метою заробітку.

— При цьому Росія скорочує постачання газу до Молдови на 50%. Наскільки цей фактор може підігріти невдоволення суспільства ?

— Це все той самий шантаж, який Путін використовує скрізь. І в країнах ЄС і колись раніше використовував в Україні. Проблема нинішнього шантажу в тому, що цього разу ми виявилися готовими, тому що у нас уже запущено газопровід між нами та ЄС, який йде через Румунію, також запущено електромережу, ми підключені до європейської енергосистеми. Так, це виходить дорожче, але такого варіанту, що ми залишимося без електроенергії, вже не розглядається.

Те, що ціни зростуть, звісно, нервує людей. Є певний відсоток тих, хто думає, що у всьому винні особисто президент Санду та влада. Що вони якимсь чином спеціально це роблять. Що Санду розлютила Росію, і тепер у нас не буде газ чи газ буде європейський і набагато дорожчий.

Коли намагаєшся з такими людьми говорити, пояснюючи, що у всій Європі криза, бо ось так переформатується світ, не всі готові так далеко копати. Вони бачать платіжку за газ і роблять висновок — винна влада. Але чи готові ці люди йти на активний протест і вимагати відставки уряду Санду — велике питання. Справа в тому, що репутація і в Шора, і в Додона дуже погана, обидва вони і шахраї, і аферисти, тому підтримувати їх особливо нікому не хочеться. Усі знають, що Шор вкрав $1 млрд — це резонансна для Молдови справа. Якби на боці Росії були харизматичні цікаві постаті, ще можна було б подивитися. Але забрати владу у Санду, щоб віддати її Шору — дуже маленький відсоток молдаван погодився б на це.

— Як громадяни Молдови ставляться до України та українців? Чи змінилося це ставлення від початку війни?

— Загалом прозахідні молдавани, багато хто з них позиціонує себе як румуни, вони до українців ставляться добре. Я суджу за Кишиневом: коли почався потік біженців, багато волонтерів, приїжджали на кордон, забирали людей і перевозили до Кишинева, віддавали безкоштовно свої квартири. Звичайно, Росія також намагалася розгойдувати ситуацію, що українці — це зло, вони сідають на шию, хамлять, вимагають розмовляти з ними українською мовою — всі ці нісенітниці вони качали в інтернеті, — але сказати, що це сильно вплинуло на людей, я не можу.

Якийсь відсоток проросійськи налаштованих громадян погано ставляться до українців. Вони й раніше ставилися до них погано, бо дивилися російський телевізор. Зараз у нас немає цих програм, принаймні у телевізорі. Ті, хто підсів на цю інформаційну російську голку, вони ненавидять українців. Але це меншість. За моїми оцінками, приблизно 60% громадян у нас орієнтовані на захід, приблизно 25% орієнтовані на Росію, решта — вагаються.

— Якою є реальна популярність партій Шора і Додона в Молдові? Ми бачимо, що партія Додона має досить солідне представництво у парламенті країни.

— Додон на виборах йшов у блоці разом із комуністами, а у комуністів досі досить сильний авторитет, особливо в їхнього лідера Володимира Вороніна. У самого Додона рейтинг дуже низький і він падає вже кілька років. Тому Додон програв президентські вибори, тож і у парламенті вони не взяли більшість, навіть разом із комуністами об'єднавшись. Дуже багато хто пам’ятає історію, що він у кабінеті [молдавського олігарха та політика] Володимира Плахотнюка обговорював, як він продав Молдову [заступнику керівника Адміністрації президента РФ] Дмитру Козаку за $1 млн на місяць, це в суспільстві довго обговорювалося і досі обговорюється. Тобто його репутацію назавжди вбито.

У Шора його стандартний рівень підтримки — 10−15% респондентів. Він має мережу соціальних магазинів зі знижками для пенсіонерів. Ці пенсіонери стають членами його партії, що організована як секта. Вони оформлюють картки знижок у магазинах Шора в обмін на свої персональні дані, потім їх постійно обдзвонюють, запрошують на зустрічі, розсилають літературу, залучають до мітингів. То це працює. Є ще відсоток людей, які не люблять Шора та вважають його злодієм. Але аргументують підтримку його тим, що " він хоча б ділиться". Як Робін Гуд — усі крадуть, а цей вкрав, та ще й поділився.

— Хто такі молдавські комуністи? Як виглядають їхні симпатії сьогодні?

— Це цікава історія. Комуністи на початку нульових прийшли до влади, причому взяли абсолютну більшість, навіть конституційну. Рулили Молдовою десять років. За цей час вони поміняли вектор кілька разів — прийшли до влади під гаслами дружби з Росією, друга мова російська, союз між Росією, Білоруссю та Молдовою (який так і не відбувся). А до середини свого правління, тоді президент Молдови та головний комуніст Воронін відмовився підписати меморандум Козака. Цей меморандум передбачав федералізацію Молдови та особливий статус для Придністров'я. Воронін, підписав драфт на кожній сторінці, а коли Путін уже сідав у літак, щоб летіти до Молдови, відмовився підписувати оригінал.

У результаті Путін на нього страшенно образився, ввів купу ембарго, а Воронін вимушено деякий період дрейфував у бік проєвропейських симпатій. Більше того, йому належить фраза: європейській інтеграції Молдови немає альтернатив. Так тривало досить довго, доки він не втратив владу. З 2012—2013 років він знову почав ставати проросійським. Зараз він йшов на вибори у союзі з соціалістами, як представник проросійської гілки політики, тиснучі на ностальгію за «золоими роками Молдови», і це допомогло йому зібрати певну кількість голосів.

— Що сьогодні відбувається в Гагаузії та Придністров'ї, наскільки ці частини Молдови можуть стати джерелом проблем для її державності?

— Придністров'я не може бути проблемою, вони не впливають на політику в Кишиневі, мають свій сепаратистський уряд, який успішно торгує з країнами ЄС. При цьому обсяг торгівлі з країнами ЄС у них набагато більше, ніж з Росією. З Росією менше він 10%.

Буквально днями вони відмовилися постачати нам електроенергію, бо Росія знизила постачання газу. У відповідь Кишинів сказав, що він припинить постачання газу місцевій ТЕЦ, яка виробляє електроенергію для всієї Молдови. Конфлікт зараз у розпалі, і, чим він закінчиться, я не знаю, оскільки козирі все ж таки у Кишинева. Ми маємо газ із Європи, світло з Європи, ми їх можемо в принципі повністю відключити.

З Гагаузією набагато складніше, бо там активно проросійськими силами хитаються антизахідні, навіть, частково сепаратистські настрої. Це поки що не виявляється у фізичному протистоянні, але фактично всі види місцевих партій — проросійські. Вони всі проти Заходу, хоча при цьому не гидують європейськими і, зокрема, румунськими грантами, — на дороги, на школи, на все. Вони дружать з Туреччиною, країною НАТО, але при цьому тяжіють до Росії. Поки що сказати, що те, що там відбувається, критично небезпечне — складно. Туреччина тримає гагаузів на короткому повідку, щоб гагаузи товаришували з турками, але схиляти їх у бік Європи чи Росії вона навряд чи буде.

— Виходячи з тієї картини, що розвивається, чи бачите ви ризики для уряду Санду до кінця року, на початку наступного року? Чи може в Молдові все ж таки відбутися переворот і перехід влади до проросійських політичних сил?

— Враховуючи ті публікації, що з’являлися, а вони спиралися, мабуть, на дані ЦРУ, загрози очевидні, вони є. Принаймні на рівні намірів. Проблема ж росіян тут у тому, що вони не мають адекватних виконавців для державного перевороту, а Молдова не має прямого сполучення з Росією. У тому числі, завдяки Україні, що нас захищає від цієї навали.

Тому загроза є, її треба сприймати серйозно, але поки що вона не критична. У найближчі півроку ми маємо всі шанси встояти, і нічого дійсно страшного не станеться.

Ольга ДУХНІЧ, НВ