«Грузинська мрія» віддаляє країну від Європи. Країна «спалахнула» протестами – ексклюзивне інтерв’ю учасника подій для БукІнфо

Не жалкуючи ні своїх, ні чужих, росія здійснює повномасштабну агресію проти України. ЇЇ кровожерливість на може задовольнити навіть політика випаленої землі проти українських міст та селищ. Жага крові та нових завоювань штовхає російського мілітаристського монстра усюди, куди він може дотягнутись. Зараз разом з місцевими колаборантами із влади від лякає кров у Тбілісі. Там зараз разом з родиною знаходиться близька мені людина. Врятувавшись від російської окупації, вони знайшли тимчасовий дім в Грузії.

Привітна Грузія

Їх психологічно роздертих після жахів російської агресії, від самого кордону грузини прийняли душевно та гостинно. Тбілісі зустрів синьо-жовтими прапорами та красномовними привітаннями: «Слава Україні!»

Пройшло майже два роки і багато чого змінилось. Місцеві, як і весь світ, трошечки втомилися від російсько-української війни, їм хотілося спокою й позитиву. В Тбілісі понаїхали тисячі росіян, які щедро наповнювали кишені місцевих підприємців. Хтось з цих «туристів» рятувався від призову на війну, а хтось напевно зачаївся в очікуванні особливих завдань.

За прикладом росії

І ось прийшов квітень 2024 року. Замість лагідного романтичного настрою він приніс до грузинської столиці обурення та розпач. Лідер парламентської більшості партії «Грузинська мрія» Мамука Мдінарадзе заявив, що його партія вдруге внесе до парламенту законопроєкт про «іноземних агентів». А що це означає? Що за прикладом рф в Грузії запроваджують реєстрацію некомерційних юридичних осіб та засобів масової інформації, які отримують понад 20% доходів з-за кордону, як «організацій, що діють в інтересах іноземної держави».

Десь за тиждень прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що законопроєкт про «іноземних агентів» у країні нібито має захистити країну від «українізації». На що отримав від нашого МЗС та від власних громадян риторичне питання: а чи не лякає його русифікація?!

Що було далі, всім небайдужим відомо через засоби масової інформації: з 9 квітня на головному проспекті Тбілісі – Шота Руставелі – відбуваються акції протесту, які з кожним днем стають все багатолюднішими та безстрашнішими. А екіпіровані, як на війну, ланцюгові пси проросійської влади все більш жорстоко подавляють протести, на які мешканці Тбілісі виходять цілими родинами.

Їх б’ють кийками, травлять сльозогінним газом, травмують водометами, розстрілюють резиновими кулями. Вам це нічого не нагадує? Можливо, український Майдан 2013-2014 років? Який, до речі, не всі українці тоді адекватно сприйняли.

У той час, коли тисячі героїв протягом багатьох днів та ночей ризикували своїм життям, захищаючи демократію, багато пересічних мешканців переважно сходу України вважали їх запроданцями і ворогами. І тільки переживши жахи двох років повномасштабної російської агресії у власній країні, вони по-іншому вже бачать тбіліські події.

«Все так просто не закінчиться! Грузія – не Росія і не Білорусь!»

Один з таких українців зателефонував до мене і запропонував телефон одного зі знайомих жителів столиці Грузії Тбілісі, який дуже прагнув розповісти «братам з України» про те, що зараз відбувається в його країні. Представився він Дмитром, 47 років, інженер за фахом, і надав БукІнфо невеличке інтерв’ю.

- Дмитре, що у вас відбувається в Тбілісі?

-Те, що й у вас в Україні в 2014 році. У нас зі своєю бандою другий Янукович сидить – Іванішвілі. Але ми скоро їх виженемо.

- Чого хоче команда вашого Януковича?

- Вони хочуть прийняти закон, як на росії. Щоб оголосити тих, хто отримує фінансово підтримку із Заходу агентами другої країни. Щоби герметично закрити нас всіх всередині, щоб ніхто в світі не знав, що у нас відбувається. Як в Білорусі, росії та Північній Кореї. Однак вони помилились, бо ми — Грузія. Не Росія і не Білорусь.

- Який настрій у більшості тбілісців?

- В Тбілісі мешкає трошки більше мільйона людей, це не така вже велика столиця. Але щодня люди збираються та їдуть на проспект Руставелі. Щодня - близько ста тисяч. Можете ввімкнути будь-який грузинський канал і побачите, що відбувається.

- ЗМІ та звичайні люди розповідають, що поліція застосовує проти протестувальників сльозогінний газ, водомети.

- Так. Вчора ми отруїлися всією сім’єю. Нас шестеро брали участь в протестах: я з дружиною, сестра, племінниця, друзі. Сьогодні я був вимушений скористатися таксі, бо зі вчорашнього дня моя машина залишилася на проспекті. Поліцейські стільки газу випустили в натовп, що я не зміг до неї дістатися.

- Яка реакція організму на цей газ?

- Всі в лікарнях. Навіть опозиційні депутати. Ви знаєте, це жах, коли поліція б’є навіть депутатів парламенту. Причому так, що ті потрапили в лікарню, бо розбили ніс, шелепи. Взагалі, в Грузії відбувається те, що свого часу при Януковичу в Україні.

- Мабуть, так же як і у нас не обійшлося без росіян.

- Як же без них?! До речі, я завжди знаю, що відбувалося і відбувається в Україні. У мене друзі в Києві, я з ними щодня на зв’язку. Знайте - вся Грузія - не менш 80% населення підтримує вас. Решта - прихильники Кремля, частина з них - представники влади, а інші трепетно згадують, як при Радянському Союзі літали в Москву за 38 рублів, гуляли там зі столичними жінками. Ось про що йде мова. Коли ці люди помруть, після них нічого не залишиться.

Щодо теперішніх подій, все так просто не закінчиться. Проти своїх громадян вживати такі жорстокі заходи! Як це можливо? Але тут не вийде зробити ще одну росію, бо тут — Грузія. Ці злодії помилились - у нас зовсім інші люди. Зрозумійте, коли значна більшість населення проти уряду, ніхто не зможе їх перемогти! Щодо російського сліду, думаю, це може й не Москва, а Ростовська область, Краснодарський край.

- Чи турбує людей доля колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі?

- Звісно. Всі, хто був проти Путіна, сидять за гратами.

- Для мене це питання є дуже близьким. Бо до повномасштабного вторгнення я працювала в Маріупольському морському порту, і він до нас приїжджав. Спілкувався з нашими керівниками, працівниками. Портовики йому дуже симпатизували - активний, позитивний, енергійний. Чоловіки, жінки - всі намагалися взяти у Саакашвілі автограф чи зробити селфі. Його доля українців, і мене особисто, дуже турбує.

- Що тут скажеш - Саакашвілі сидить у тюрмі за наказом путіна.

- Чи змінилась економічна ситуація в Грузії за останній рік?

- Звісно! У нас вже мільйон людей покинули країну. Куди їдуть? До Америки, Європи, де є свобода. Для такої невеличкою країни це забагато, залишилось десь 3,2 млн.

- Ми, українці, завжди солідарні з грузинським народом і сподіваємося, що все у вас, врешті, буде добре.

- Дякую! Слава Україні!

- Героям слава!

Грузія віддаляється від ЕС. Отже, наближається до Росії

Вже після моєї розмови з паном Дмитром з Тбілісі, в медіа з’явилась інформація, що парламент Грузії ухвалив закон про "іноагентів" у другому читанні. За словами прем'єра країни Кобахідзе, який представляє проросійську правлячу партію "Грузинська мрія", голосування в остаточному третьому читанні відбудеться за два тижні. Він зазначив, що правляча партія має намір ухвалити закон про "іноагентів", незважаючи на дискомфорт від протестів.

Перед цим, реагуючи на ймовірне прийняття реакційного закону, відреагували в Європарламенті - запропонували позбавити Грузію статусу кандидата на членство в ЄС через застосування силовиками насильства під час протестів проти закону "про іноземний вплив".

Світлана ОБЕДІНСЬКА, журналістка,
Спеціально для БукІнфо (с)
Фото: Грузинських та світових інформаціних агенцій, взяті з мережі Інтернет.