Реабілітовано відомого буковинського громадсько-політичного діяча, журналіста та видавця Лева Когута - речниця УСБУ в області Леся Федоренко

Речниця УСБУ в Чернівецькій області Леся Федоренко повідомила про реабілітацію відомого буковинського громадсько-політичного діяча ХХ століття, журналіста та видавця Лева Когута.

У своєму посту на Фейсбук-сторінці розповіла неймовірну історію, яка в результаті переросла у відновлення історичної справедливості. Авторка подякувала за підтримку і натхнення Андрію Когуту та Володимиру Бірчаку, які зробили дуже потрібну справу - відновили історичну справедливість у реабілітації Лева Когута та інших відомих українських діячів.

Далі - пряма мова Лесі Федоренко:

Отже, настав час розповісти історію цього фото, яке я запостила у ФБ 16 вересня 2021 року із дописом про те, що почала гарну справу і тримаю кулачки за її успішне завершення. Загалом, щоб розповісти всю цю практично детективну історію, потрібно написати не один довгочит. Але сьогодні я спробую коротко, для того, щоби подякувати людям, які були причетними.

Отже, все почалося тоді, коли я в архівному відділі Управління СБ України в Чернівецькій області знайшла справу українського громадського діяча Чернівців, видавця і багатолітнього редактора газети "ЧАС" Лева Когута. У 1940 році радянська влада засудила його за "антирадянщину" і прагнення жити в незалежній соборній Україні до розстрілу. Пізніше вирок літньому Когуту замінили позбавленням громадянства і видворенням за межі срср. Але це вже окрема історія.

Попри те, що Лев Когут мав троє синів, майже 80 років нічого не було відомо про його нащадків. Ніхто не звертався за реабілітацією репресованого родича, а Когут безперечно заслужив на відновлення історичної справедливості.

І тут зорі самі почали складатися так, як треба. Спочатку на редакційну електронну пошту Петро Кобевко надійшов дивний лист від жінки, яка назвалася внучкою Лева Когута. Так сталося, що одна гілка нащадків опинилася на росії. Але то знову ж таки окрема історія. З Мариною Когут, донькою середульшого сина Лева - Тараса, моє листування було дуже коротким і скупим, оскільки вона не отримала тієї інформації, яку хотіла підтвердити.

Але єдине, що мені вдалося дізнатися, що родина старшого сина - Романа - опинилася свого часу в Канаді або Філадельфії. Дорога Marta Kandiuk Kuzmowycz підказала, що тривалий час у Філадельфії жила наша добра подруга Dora Salaban Horbachevsky. Дора ж мені розповіла, що знала колись Ромка Когута, свого ровесника, який, на жаль, уже в іншому світі, але ще жива його дружина і діти та внуки.

Залишилося лише з’ясувати, чи це часом не ті самі Когути. І за добу - приголомшлива звістка: так, це прямі нащадки Лева Когута - троє правнуків, шестеро праправнуків і дружина внука!

Можна багато розповідати як і скільки часу розвивалася ця історія. Але коротко так: родина дає мені довіреність представляти їх у справі реабілітації репресованого родича, я збираю всі необхідні документи і 16 вересня 2021 року віддаю їх разом із моєю заявою до регіональної комісії з реабілітації. Голова Зіновій Новицький разом із членами комісії якісно попрацювали і свій висновок з усіма необхідними документами направили до Національної комісії з реабілітації.

І ось воно: 20 грудня 2023 року Лева Когута, 1878 р.н., визнано реабілітованим!

ДОВІДКА (ВІКІПЕДІЯ):

Лев Когут (7 лютого 1878, Чернівці — 26 жовтня 1947, Грац, Австрія) — український громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець.

Народився 7 лютого 1878 року в м. Чернівці (нині обласний центр України).

У 1898 році закінчив гімназію, у 1904 — Чернівецький університет, після чого працював у Чернівцях адвокатом. Ще за студентських років проводив активну громадську діяльність. Власним коштом купував і розповсюджував українські книжки на Буковині.

Лев Когут у 1902—1903 pp. редагував газети Революційної української партії («Гасло», «Селянин») та окремі брошури що виходили в Чернівцях. Був співзасновником та першим директором «Селянської каси» з 1903 року. Співзасновник і діяч Української народної організації Буковини (1922—1927), віце-президент Української національної партії (1927—1938). Видавав численні статті на економічні і культурні теми. Автор окремих праць. Впродовж 1920-х років редагував численні часописи, зокрема газету "Час".

Помер як емігрант у Граці, Австрія.