Найбільший бункер в Україні: де він знаходиться і чому повністю його досі ніхто не бачив

Про нього рідко говорять вголос, але це найбільший бункер на території України, який зберігся від часів Другої світової війни, й може витримати будь-яку атаку з повітря. Туристів сюди почали пускати лише кілька років тому і те – на визначену відстань, тож увесь бункер досі ніхто не бачив.

Усе, що відомо про найбільший бункер в Україні – дивіться в ексклюзиві Вікторії Гнатюк для TSN.ua.

Найбільший бункер в Україні – де він?

Найбільший бункер в Україні розташований далеко не у великих містах, а навпаки, подалі від очей, у важкодоступному місці на Закарпатті в селі Велика Грабівниця. Останні років 10 закарпатські активісти затято популяризують мілітарі-туризм, відновлюючи історичні місця і створюючи унікальні мілітаристичні музеї.

Так, донедавна бункер у с. Велика Грабівниця на закарпатській Воловеччині був частково засипаний і засмічений, але місцеві ентузіасти та підприємці взяли його в оренду й розчистили завали. Вони відреставрували та облагородили територію довкола, і сьогодні на лінію Арпада приїздять мандрівники з різних країн, аби на власні очі побачити масштаби унікальної історичної пам’ятки. А подивитись і справді є на що.

Лінія Арпада – найпотужніша оборонна лінія, що створювалася угорськими військами у Східних Карпатах. Побачити на власні очі бункер кілька місяців тому поїхав і Сергій Пейчев. На своєму каналі в YouTube він показав, який вигляд все має зсередини, та поспілкувався з екскурсоводом бункера. Той розповів, що своєю назвою бункер завдячує славнозвісному вождю Арпаду, з яким кочові племена угрів ще 896 року перейшли Карпати, і завоювали Придунайську низовину, де і утворили пізніше Угорську державу.

Хто побудував найбільший бункер і що він приховує?

А от будував бункер не Арпад, не ми, не Радянський Союз і навіть не німці. Будувати цю оборонну лінію почали у жовтні 1939 року і закінчили 1944 року на відрізку 600-700 км по Карпатському хребту. Наказ будувати усе це віддав Міклош Горті – регент Угорського королівства, який спершу став на бік Німеччини, але згодом зрозумів свою помилку та вирішив перейти на бік союзу. Зробити цього йому не вдалося, що і поклало початок будівництва лінії оборони на території Закарпаття.

У телеграмі до Гітлера 1943 року Міклош Горті писав: "Я побудував браму через Карпати, яку жодна армія у світі не пройде. Я ту браму зачинив на ключ, і ключ заховав у річці Тиса".

Лінія не будувалася суцільно, а складалася з окремих вузлів оборони, які перекривали всі дороги, перевали, переходи через Карпати. В українських Карпатах лінія фортифікаційних споруд простягалася майже на 300 км. Крім того, ще майже на 400 км вона йшла румунськими Карпатами. Будували цю частину лінії Арпада шахтарським методом у повній секретності, тож місцеві жителі не брали участі у будівництві бункера зсередини.

Цілком таємно: будівництво бункера замаскували під лікарню

Для того, щоб приховати основне призначення споруди, угорці казали місцевим, що на цьому місці будується лікарня. Українці відіграли немалу роль під час створення лінії Арпада та, зокрема, бункера, адже у більшій мірі це було рукотворне будівництво.

Близько 20 тис. місцевих мешканців загинули на важких роботах. Всі основні роботи з копання гірської породи та заливання стін бункера бетоном проводили солдати робочих штрафбатальйонів угорської і румунської армій. Тисячі військовополонених працювали у дробарках, каменоломнях, кар'єрах. Місцевих жителів, які мали кінні вози чи волів, змушували найматися на працю по привезенню будівельних матеріалів до бункера.

Бункер у Верхній Грабівниці – найбільший військовий об'єкт в Україні, який зберігся від часів Другої світової війни – вражає розмахом інженерної думки: підземний тунель з відгалуженнями пролягає на глибині 30-50 м під землею і здатний витримати будь-яку атаку з повітря. За доступними джерелами, загальна довжина бункера становить 1,5 км, але сьогодні з позиції безпеки для гостей відчинено близько 500 м, хоча загалом збереглось 800 м.

Що всередині найбільшого бункера?

Споруда має п’ять входів, чотири з яких є самостійними довготривалими оборонними вогневими точками, що оснащувалися гарматами і кулеметами. Крім цього, у бункері було зведено склади, лікарню, казарми та чотири доти. Товщина армованих стін становить майже 2 м. Всередині виведена вентиляційна труба, за допомогою якої солдати відкачували вихлопні гази з інженерної кімнати. Також було збережено природний нахил тунелів для стоків та виведено труби питної води. Самі тунелі, що сполучали казарми й кімнати, спроєктовані таким чином, щоб у них могли розминутися військові в повному обмундируванні.

Гарнізон налічував пів тисячі солдат, які робили систему окопів з вогневими позиціями неприступною. Лінія Арпада складалась з численної кількості таких самих укріплень, зламати її було неможливо.

Чи виконав бункер свою місію?

За деякими історичними даними, в межах Східно-Карпатської операції радянські війська вирішили обійти лінію Арпада з тилу. Якщо брати саме бункер у селі Верхня Грабівниця, то десантно-штурмові дивізії взяли його в кільце майже за 10 днів, висадившись попередньо на вершинах. Це дало змогу під'їхати до території військовій техніці, яка впродовж трьох днів бомбардувала бункер, після чого угорські офіцери пішли на переговори та підписали капітуляцію.

Іронічно, що оборонна лінія Арпада, яку зводили пів десятиліття, практично не виконала своєї місії. 1945 року бункер лінії Арпада був законсервований: його всі входи і виходи підірвали. У такому стані він перебував понад 20 років, поки 1968 року його не почали використовувати солдати Мукачівського прикордонного загону радянської армії, розташувавши тут свій запасний командний пункт. До 1991 року об'єкт охороняли і оберігали саме ці прикордонники.

Після розвалу Радянського Союзу Міністерство оборони України віддало споруду на баланс місцевої сільської ради. За часи 90-х та 2000-х років бункер було повністю знищено вандалами, які заради власної наживи повирізали та повикрадали з нього всі металоконструкції: кабель, труби, ліжка, унітази, умивальники, душові, броньовані двері тощо. Цікаво, що під час реставраційних робіт у бункері було виявлено декілька радянських стін, вони позначені знаком запитання.

Що за бетонними стінами і чому їх бояться руйнувати?

Сюди приїздили спеціалісти та за допомогою ехолокаційної техніки винесли вердикт – за стінами щось є. Любителі легенд припускають, що, може, і золото Третього Рейху. На жаль, жодної документації з тих часів не залишилось ні в нас, ні в Угорщини, а руйнувати стіни – не найкраща ідея, оскільки вони можуть бути заміновані з того боку.

Зараз збережено понад 800 м усіх тунелів бункера. І хоча це, звичайно, не весь бункер, яким він був за часів Другої Світової війни, але все одно в Україні цей комплекс є найбільшим серед подібних споруд, збережених з того часу, і також є одним із найбільших, що збереглися у Східній Європі. На цей час доступними для відвідувачів є близько 500 м підземних тунелів і приміщень різного призначення. Поступово ведуться реставраційні роботи в зараз недоступних місцях.

Сюрприз для найвитриваліших

Для любителів гострих відчуттів проводиться спеціальна екскурсія під назвою "Бункер у темряві". На цю годинну екскурсію треба взяти з собою ліхтарик. А в темряві бункер для декого навіть і цікавіший, тому що саме під освітленням ліхтарів видно кожну деталь бункера, кожну його тріщинку.

Розповідь екскурсовода відбувається частково без світла. Таке "занурення" в минуле справляє велике враження і вимагає від відвідувача щонайменше відсутності страху темряви. Як нагорода для тих, хто наважиться на екскурсію в темряві, – дегустація закарпатських вин на місці, в бункері.