Блоги

Від автора. Що керує нашими вчинками? Емоції, розум, розрахунок, спокуси? Чи якісь інші сили, від яких ми залежні з тих пір, як Христос взявся спокутувати людські гріхи? І чи можна уникнути фатальних помилок у прийнятті важливих житейських рішень, навчитись не повторювати того, про що шкодують люди, зробивши необачний крок, в одну мить перекресливши все, що дарувала їм природа, як вище, ні з чим не порівнюване благо? І чи можна взагалі врятувати себе від загроз, від проблем, що іноді обвивають наші голови зміїною тихістю?..

ВІД АВТОРА / Останні події в житті країни, зрештою, як і попередні з часів нашої незалежності, пов’язані з творенням державних інституцій, кадровою політикою, засвідчують, що ми, на жаль, стаємо незалежними від багатьох цінностей, якими наділені від природи. Цинічне й ганебне розкрадання державними чиновниками мільйонів гривень платників податку під час ліквідації наслідків повені у 2008-му році у Чернівецькій області, яке сьогодні випливає на поверхню у рапортах контролюючих органів, змушує нас повертатись до цих цінностей, робити самим для себе відкриття, знаходячи людей, здатних займати керівні посади, не лише в академіях державного управління, партійних структурах, але й в простих колибах, де безпартійні гуцули п’ють пиво…

КАРПАТСЬКИЙ ЕТЮД / … Руйнування повенями гірських доріг, берегів у старшого покоління мешканців Путильського району викликає особливі асоціації. Повені в ті часи були не лише спровоковані природою, але й рукотворними, цілком і повністю керованими людьми. Щотижнево з Білого і Чорного Черемоша вниз по течії до Вижниці йшли сплави-дараби. Рівень води регулювався резервуарами-гатями, які відкривалися, коли починався лісосплав. Кермували плотами відважні плотогони-керманичі. Ця професія передавалась від покоління до покоління не рідко ціною людських життів.

РОЗДУМИ / Червневі бурі, повені в Карпатах — час розмірковувань над цінностями життя. Природа тут не рідко ставить крапку на суєтності, вибраковує з суспільної енергії другорядне, змушує замислитись над життям інакше, аніж думаємо ми про нього в повсякдень, переймаючись політичними й суто побутовими, значними й дрібними, і просто пристрастями, без яких ми жити не можемо, бо народжені для любові і гніву, одвічного пошуку істини. В критичну мить вона приходить до нас прозрінням. І не правий той, хто в пізнанні самого себе в суспільстві в таку мить бачить лише художній образ і містику...

РОЗПОВІДЬ / Пізнього суботнього вечора, коли городні роботи завершено, худоба нагодована, газда Петращук змиває з натрудженого тіла робочий дух, надіває чисту сорочку, подумки молиться напередодні святої неділі. До столу сяде лише по обіді наступного дня після служби в церкві. Так було споконвіку в Карпатах — як частка правил, сотворених природою між мінливими небесами і такою ж незбагненною землею, що соками смерек і буків, полонинських трав тягнеться до високості, розчиняючись у ній синьогір’ям, переконуючи око і душу в тому, що людина тут — не просто людина, а творіння Всевишнього.

А БАБА ЯГА... / Вишиванка, як і Шевченко, і інші символи українця – річ глибоко інтимна. Мабуть ще радянські ідеологи це усвідомлювали й тому намагалися (і доволі успішно) перевести дорогі серцю українця атрибути у звичайну балаганну бутафорію. Звідси, мабуть пішла і шароварщина, і пам’ятники-вулиці-парки, «Великому Кобзареві» присвячені. …