Питання новій владі , Або «що заважає велосопедисту» ?

ФЕЙСОМ ОБ ТЕЙБЛ / Писати на економіко-політичні теми – невдячна справа. Це ж не сенсації на тему «Чупакабра напала на Вітренко!» або «Черновецький заспівав в Ла Скала!» Тим більше, що базової економічної освіти у мене нема і не передбачається в найближчі двадцять років. Тобто мислити категоріями цієї мудрої науки мені таки не дано. Максимум, на що можу насмілитись – це провести диспут з кумом на тему : «Причини подорожчання гречки за останні декілька місяців», хоча мушу зізнатися, що повного консенсусу в цім питанні ми досягти так і не змогли. Як, врешті, і наші очільники. Щоправда, кума категорично заявила, що «менше на ріпак і сою тре налягати», але її відповідь як людини темної та необізнаної в питаннях аналізу і прогнозування в ціноутворенні, звичайно, можна не брати до уваги.

Кум як людина високоосвічена і культурна (закінчив курси трактористів і співав в колгоспному хорі), залишив цю думку дружини без реакції та делегував її на кухню займатися справою підготовки продуктів економічного розвитку домашнього господарства (холодець із хроном) до останньої фази виробництва, себто споживання. Ми ж продовжили наш саміт і, врешті-решт, після активної фази обговорення сублімувалось декілька запитань, на які я з причини природної допитливості хотів би запропонувати відповісти панам з університетськими дипломами, отриманими паралельно з величезним досвідом керування нашою державною господаркою. Тобто тим самим «цінним кадрам», котрі скеровували і докерували наш економічний потенціал до повного світового визнання та невпинного лідерства серед передових країн екваторіального поясу чорного континенту.

Зважаючи на той факт, що загальнодержавні економічні проблеми нам із кумом не по зубах (залишимо їх на центральну владу), доводиться таки знов підкинути декілька думок-запитань нашим місцевим діячам від економіки, спеціалістам з «успішного економічного розвитку, спричиненого постійним покращенням інвестиційного клімату».

Але… знаєте, що? Я навіть не прошу дати хоч якусь відповідь. Бо «оніміння від запитань» – хронічна хвороба наших керівників. Розумію і приймаю як факт, і для спрощення задачі пропоную шановній публіці наші з кумом варіанти відповідей.

Отже:
Питання. Як можна було при таких величезних природних запасах лісу на Буковині примудритися газифікувати майже всі села і абсолютно нічого не зробити для альтернативного виробництва тепла з відходів деревини хоча би для шкіл та лікарень? Хіба вся Європа не впроваджує вже 20 років нові технології в галузі енергетики, щоб не залежати від російського газу?

Відповідь. Аякже! Спочатку чіпляли ордена за газифікацію, тепер будуть за «дезагазифікацію», тобто виявилось, що все-таки своє вугілля і дрова ближчі до тіла. Дійшло!

Питання. Нас довго переконували, що тільки фермер врятує Україну, зараз же іде мова про відновлення великих господарств як єдиної панацеї від всесвітнього голоду. Чи не почнуть невдовзі рапортувати про успішне «склеювання» будь-якою, навіть незаконною, ціною селянських паїв, наслідком чого стане зникнення буковинського села?

Відповідь. Почнуть. А після того, звичайно, візьмуться за «відродження». (За державні гроші, звичайно.) І ще за відновлення села як «складової» та «колиски»…

Питання. Спочатку була програма «Кожному селу амбулаторію та окрему школу». Чи не з’явиться тепер «Програма укрупнення лікарських закладів (бо не ефективно) та ліквідації малокомплектних шкіл»?

Відповідь. З’явиться. Потрібно ж буде кудись запхати нові кошти, виділені на медицину та освіту. Не на зарплату ж лікарям і тим більше не на проплату складних операцій для хворих лейкемією дітей!

І останнє. Зараз ніхто навіть не задумується про такий аспект проблеми масового виїзду молоді за кордон: старше покоління залишається тут… в результаті років через 10 -15 буде потрібно багато будинків перестарілих, хоспісів... Але влада поки нічого не робить у цьому напрямі, хоча відповідних закладів зараз у нас катастрофічно не вистачає. Її що, не цікавить майбутня доля хворих та немічних громадян та належний догляд за ними? Можливо , надіється на італійських жіночок, котрі приїдуть до нас по програмі "обміну досвідом" ?

Відповідь. Звісно, цікавить. В теорії. Просто думати наперед, якось щось прогнозувати – не якось не по-нашому… Це хай там у них, за кордоном сушать голову всілякі там економісти та футурологи. Нас же цікавить вигода негайна. А хіба на милосерді та розумному плануванні поживишся?

Я розумію, що ці всі питання «неактуальні в світлі досягнень». Звичайно, державі потрібно якось переганяти центральноафриканських лідерів економічного розвитку, але чомусь складається враження, що ми в цій гонці крутимо педалі велосипеда, сидячи задом наперед на кермі і обсервуючи дорогу позаду нас. Окремі ж наші керівники весь час пропонують кермо перенести на місце сідла, і тоді ми в черговий раз доженемо і переженемо… Може, воно й так. Тільки от закрадаються сумніви: може, таки краще просто ЗМІНИТИ ПОЗУ?..


Вадим МАКСИМІВ, народний буковинський експерт,
БукІнфо (с)