Якою ціною ЗСУ утримують Бахмут і чому бої за місто вже називають найбільшою битвою цієї війни

Місто Бахмут Донецької області, довоєнне населення якого сягало 80 тис. осіб, кілька місяців залишається найгарячішою точкою боїв за Донбас і на фронті загалом — це єдиний значний напрямок, де все ще намагаються наступати війська РФ.

«Як і щодня протягом щонайменше трьох місяців, росіяни штурмують Бахмут так, ніби завтра не настане ніколи. Фактично, якщо судити за кількістю учасників бойових дій — і вбитих там росіян — битва за Бахмут стане, ймовірно, найбільшою битвою цієї війни», — написав австрійський військовий аналітик Том Купер у своєму нещодавньому огляді ситуації на фронті від 23 жовтня.

НВ зібрав головне, що важливо знати про ситуацію в районі Бахмута і про те, якою ціною українські війська відстоюють місто тиждень за тижнем — попри жорстокий шквал атак на підрозділи ЗСУ з боку російської армії та найманців ПВК Вагнера.

Стратегічне місто та потенційний трофей Пригожина:
чому за Бахмут б’ються так відчайдушно

«Дуже важкі бої» — коротка фраза, яка найчастіше звучить у зведеннях представників Генштабу ЗСУ та президента Володимира Зеленського, коли йдеться про Бахмут. У своїх жовтневих вечірніх зверненнях глава держави неодноразово наголошував, що саме Бахмут і розташований на північ від нього Соледар залишаються найгарячішими точками на передовій.

18 жовтня заступник міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що росіяни «вже вп’яте від початку повномасштабного вторгнення» поставили своїм військам термін, коли вони мають вийти на кордони Донецької області. Бахмут відіграє у цьому наступі ключову роль: згідно з оновленими планами, окупанти розраховували захопити його до кінця жовтня. «І тому справді там зараз дуже гарячі бої відбуваються. Це дуже тяжкі бої», — розповіла Маляр.

«Бахмут є „воротами“ до тієї частини Донецької області, яку все ще утримують українські війська. Його захоплення також принесло б Росії перемогу після принизливого розгрому на півночі (у Харківській області - прим. ред). Протягом останніх трьох місяців росіяни безперервно обстрілюють Бахмут», — писала New York Times ще місяць тому, наприкінці вересня. Тоді видання порівнювало Бахмут за стратегічним значенням з Лиманом — ще одним містом Донецької області, яке ЗСУ таки змогли звільнити. NYT передбачала, що боротьба за обидва міста тісно пов’язана зі «стратегічним позиціюванням обох сторін до того, як лінія фронту стагнуватиме в холодну погоду». Якщо Бахмут, як і Лиман, до зими залишиться під контролем України, «сили Києва будуть готові відвоювати втрачені території [Донбасу] у наступні місяці». Якщо ж місто опиниться під російською окупацією, а війська РФ отримають тут підкріплення, під новою загрозою і частішими обстрілами опиняться ще два великих міста Донецької області — Краматорськ і Слов’янськ.

Подібні оцінки в нещодавньому інтерв'ю Радіо НВ озвучив і журналіст Юрій Бутусов. «Падіння Бахмута призведе до того, що нам доведеться піти з великого району. Це створить загрозу втрати Соледара, Сіверська, — нагадав Бутусов. — Це дозволить ворогові просунутися. Бахмут — це важлива межа оборони. Противник значно посилить свої можливості для просування у напрямку Слов’янська, Краматорська, Костянтинівки. Тому Бахмут має для нас стратегічне значення».

Водночас, як написала 22 жовтня про битву за Бахмут The Washington Post, після безладного відступу росіян з розташованого на північний захід Ізюма, для РФ цей наступ «більше не є частиною певної скоординованої військової операції». Навпаки, «кухар Путіна» Євген Пригожин кидає в бій під Бахмутом дедалі нові хвилі найманців ПВК Вагнера радше заради «політичної вигоди — захоплення Бахмута як військового трофею» на тлі того, що регулярна армія Володимира Путіна змушена відступати або оборонятися на всіх інших ділянках фронту.

^{Інфографіка: ISW}

«Боги, а не люди»: якою ціною ЗСУ стримують ворога і що відбувається в боях за Бахмут зараз

За словами Бутусова, фактично бої за Бахмут розпочалися ще в травні. «І весь цей час противник підповзає до міста, — нагадує журналіст. — Ситуація серйозна, нічого заспокійливого там немає. Противник фактично у передмісті Бахмута. Існує реальна загроза того, що їм вдасться зачепитися за місто та захопити його частину».

Станом на кінець жовтня, як описує ситуацію австрійський аналітик Том Купер, «бої йдуть від Соледара та Бахмутського на півночі вниз по східній та південній стороні Бахмута: переважно дорогою Т0504, в Іванграді та Опитному».

Основу українських сил у районі Бахмута складають підрозділи 58-ї мотопіхотної бригади імені Івана Виговського, 93-ї механізованої бригади Холодний Яр та 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Крім того, як зазначає Купер, нещодавно ЗСУ перекинули до цього району додаткові підрозділи «і відправили велику кількість артилерії, що, як повідомляється, блокує рух російських підкріплень і заважає їхньому постачанню в напрямку Попасної».

З російського боку наступ на Бахмут багато в чому покладається на сили найманців ПВК Вагнера, яких спонсорує Євген Пригожин — включно з ув’язненими, яких він набрав по російських в’язницях. «Туди [в район Бахмута та Соледара] кинули „зеків“ з великими термінами покарання за тяжкі злочини. Їх на фронті утримують не лише грошима, а й обіцянкою амністії», — нагадав Володимир Зеленський 17 жовтня. При цьому всі російські штурми на бахмутському напрямку активно підтримують ударами з повітря Повітряно-космічні сили РФ, нагадує Том Купер. Як приклад він наводить дані за 21 і 22 жовтня, коли повідомлялося про 16−17 «хвиль» атак Су-25, які обстрілюють українські позиції у стилі «стріляй і молися» (англ. spray and pray — військовий термін, що передбачає випуск повної обойми безладним вогнем у сподіванні вразити супротивника хоча б частиною пострілів зі зброї).

Що означає така атака для українських військових, які на цій ділянці поступаються росіянам у чисельності та озброєннях, у своєму репортажі від 22 жовтня про бої за Бахмут детально описала The Washington Post.

За словами військовослужбовців 93-ї бригади Холодний Яр, з якими поспілкувалися журналісти WP, на тлі постійних обстрілів та масованих атак ворога їм доводиться покладатися на більш кмітливу тактику з використанням спостережних дронів, а також експериментувати зі зброєю — намагаючись підручними засобами переоснащувати безпілотники та інше озброєння, щоб підвищити його ефективність у бою.

«Чесно кажучи, ми просто маємо [виявляти військову кмітливість], — каже Влад, один з військовослужбовців бригади, яка обороняє Бахмут. — У росіян є солдати, є зброя, є все. Ми повинні бути розумнішими».

25-річний Дмитро, командир одного з підрозділів 93-ї бригади ЗСУ, служить в українській армії вже чотири роки, проте називає битву за Бахмут однією з найнебезпечніших, у яких йому доводилося брати участь. Він розповідає, як напередодні вночі російські війська відкрили по їхніх позиціях вогонь з мінометів та касетними боєприпасами. «Ми не вперше потрапляємо під обстріл, але зараз все по-іншому», — зазначає Дмитро.

При цьому російські командири кидають у бій своїх людей під Бахмутом геть не зважаючи на їхні життя, і найманці ПВК Вагнера фактично стають «гарматним м’ясом», підтверджують розповіді військовослужбовців ЗСУ, які журналісти WP зібрав на чотирьох різних позиціях української армії в цьому районі.

«Вони поводяться з ними як з одноразовими солдатами», — каже 24-річний Володимир, командир самохідної артилерійської установки, в очікуванні, поки коригувальники повідомлять йому про нову ціль — як правило, це ворожа піхота.

«Якщо ми обстрілюємо їхні позиції, то вони знову і знову штовхають своїх людей уперед, — розповідає ще один військовослужбовець ЗСУ. — Вони хочуть нас викурити, а потім обстріляти з артилерії».

І хоча тяжких втрат зазнають обидві сторони, захисники Бахмута оцінюють втрати російських сил як «значні». Операторам дронів 93-ї бригади ЗСУ доводилося бачити, як російські найманці буквально перечіплюються через тіла загиблих товаришів, намагаючись просуватися вперед. «Кількість [убитих] з їхнього боку велика, тому що вони не ставляться до них [своїх військовослужбовців] як до людей», — каже Михайло, 25-річний солдат з 93-ї бригади.

Уявлення про те, в яких умовах ЗСУ доводиться обороняти Бахмут, дає також нещодавнє відео, оприлюднене Міноборони України.

«Ні, це не кадри з нового фільму Сема Мендеса про битву при Вердені або на Соммі. Це окопи під Бахмутом на Донеччині, які українська піхота вже кілька місяців утримує під шквальним вогнем рашистів», — розповіли в українському відомстві.

Аналогічні свідчення про бої за Бахмут наводять і українські журналісти. «Там атакують і „кадирівці“, і „вагнерівці“, зеки. Дуже багато в них втрат. Наші [військові] постійно викладають відео, де вони лежать — по 10 тіл мертвих окупантів. Вони зазнають величезних втрат, але все одно б’ються лобом в цю оборону. Так само в Авдіївці вісім місяців б’ються. Там уже тисячі людей просто впали з їхнього боку, вони просто йдуть і йдуть», — розповів в інтерв'ю Радіо НВ журналіст Денис Казанський.

Він також нагадав, що одночасно з українськими позиціями від масованих ударів росіян страждає і сам Бахмут. «Я зовсім нещодавно там був. Місто постійно під обстрілами, постійно чути розриви у різних частинах міста. Постійно прилітають або міни, або важчий калібр», — констатував Казанський.

Юрій Бутусов, своєю чергою, підтвердив НВ озвучену WP оцінку про те, що українським захисникам Бахмута доводиться відстоювати оборону під натиском атак переважаючих сил ворога — і з меншим боєкомплектом.

«Супротивник у цьому районі має тактичну ініціативу. Має через те, що зараз тривають активні бойові дії у Харківській області, Херсонській. Там зосереджено наші основні ресурси, у тому числі засоби ураження, снаряди, ракети, — нагадав Бутусов. — Оскільки Росія має велику перевагу в боєприпасах, на жаль, боєкомплектів не вистачає саме на донбаському напрямку — не лише в районі Бахмута, а й у районі Авдіївки, Мар'їнки. Противник, користуючись цим, нав’язує нам ініціативу та зосереджує артилерію, великі сили, танки для того, щоб вибивати нашу героїчну піхоту. І крок за кроком вони протискають [оборону]».

Однак Генштаб ЗСУ щодня лаконічно повідомляє про чергові штурми окупантів, які були відбиті на бахмутському напрямку, як-от у ранковому зведенні 25 жовтня. Глава Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко також підтвердив, що спроби росіян прорвати оборону міста поки що невдалі. «Ситуація в самому Бахмуті та загалом на бахмутському напрямку залишається вкрай напруженою. Але всі спроби ворога зайти в місто, прорвати оборону наших захисників невдалі, ворог зазнає вогневого ураження і щодобово відходить, зазнає втрат у живій силі», — заявив Кириленко на брифінгу 24 жовтня.

Щобільше, 20-ті числа жовтня принесли хоч і напівофіційні, але приголомшливі новини з-під Бахмута: силам ЗСУ вдалося відкинути ворога від східної околиці міста та звільнити територію бетонного заводу, розташованого за 2,5 км на схід від центру Бахмута. Цей факт у своєму зведенні за підсумками 24 жовтня підтвердив Інститут вивчення війни, нагадуючи про оприлюднене у соцмережах відео, де українські військові перебувають на території заводу.

Обговорюючи факт витіснення росіян зі східної околиці Бахмута, військовий журналіст німецького таблоїду Bild Юліан Рьопке нагадує, що за територію бетонного заводу російські війська боролися кілька місяців. Тоді як ЗСУ вдалося відкинути ворога з цього об'єкту за 48 годин.

Локальний успіх ЗСУ у районі Бахмута, як і складну для українських сил ситуацію на цій ділянці, підтвердив 24 жовтня радник ОП Олексій Арестович.

«Під Бахмутом з нашого боку воюють боги, а не люди. Тяжкі бої, траншейна війна Першої Світової відпочиває», — написав Арестович. Він нагадав, що на бахмутському напрямку противник має «локальну кратну перевага в артилерії та живій силі». «І водночас наші не просто вистояли — відкинули супротивника. Пройшли вперед», — зазначив Арестович.

Чи вдасться росіянам взяти місто: прогнози розвитку боїв на бахмутському напрямку

Аналітики Інституту вивчення війни ( ISW) називають «абсурдним» нещодавнє твердження Євгена Пригожина про те, що вкрай повільний темп наступу його ПВК у районі Бахмута — по 100−200 м на день, як заявив сам олігарх, — нібито є нормальним для сучасної війни.

«Темпи нещодавніх контрнаступів українських військ — особливо на Харківщині в перші дні після того, як ЗСУ звільнили Балаклію — суперечать виправданням Пригожина», — наголошують аналітики ISW.

Утім, це не полегшує щоденні реалії боїв для українських захисників Бахмута. «Звичайно, бої йдуть запеклі. Наші воїни намагаються зробити все, щоб не поступитися, навіть за умови такої тотальної, великої, багаторазової переваги у боєприпасах. Але тримати це дуже важко. За Бахмут на нас очікують дуже серйозні та ще більш жорстокі бої, аніж зараз», — припустив в інтерв'ю НВ головний редактор Цензор.нет Юрій Бутусов.

І все ж навіть якщо припустити, що українським силам доведеться відійти з Бахмута, росіяни не зможуть розвинути з цього умовного успіху значний наступ на Донбасі, переконані експерти ISW — надто багато інших провалів допустила армія РФ раніше.

«Захоплення росіянами Бахмута — хоча воно й малоймовірне, з урахуванням того, як російські війська витрачають тижні, накидаючись на крихітні навколишні поселення — вже не могло б послужити підтримкою будь-яких масштабніших зусиль [РФ] з метою досягнення початкових цілей цієї фази кампанії, адже воно не буде підтримане наступом із боку Ізюма на півночі», — упевнені фахівці Інституту вивчення війни, називаючи нинішні завзяті спроби росіян взяти Бахмут фактично безглуздими з оперативної точки зору.

Аналогічно WP пише, що хоча відступ ЗСУ з Бахмута дав б росіянам привід для символічного тріумфу і заяв про «перемогу» на тлі подальших поразок, стратегічне взяття міста для Росії далеко не настільки очевидне. «Теоретично захоплення Бахмута зробило б росіян ще на крок ближче до більших Краматорська та Слов’янська, проте мало що свідчить про здатність росіян атакувати їх зараз», — робить висновок WP.