Січе – шанс на щедре жниво дає

ЖИТІЄ МОЄ…

Вона, наша Матір-земля, за будь-яких умов віддячує трудівнику за Бога дарованому йому зповаженість до годувальниці, яка знову ж таки навіть за несприятливих умов родить святе жниво. Тому воістину був правий той, хто сказав пророче: у природи нема поганої природи.

І ось цей сніжок, який наче на замовлення, січе безперестану, ніжно укриваючи все, що бачить око. І притомлений трудами селянин у ці величаві новорічні та Різдвяні празники оддячуючи Всевишнього, неодмінно віддає хвалу нашому найдорожчому багатству – землі-годувальниці.

А за селом, крихітним у кілька хатчин хутірцем, ні дороги, ні стежини у теє улюблене поле. Припорошене сніжком, воно за праведні труди, наче примовляє: побудь зі мною, бо тільки я з тобою. Подумалося, що цей щемливий спогад наплив із того далекого дитинства. З шкільної парти, коли перша вчителька навчала букварик читати та Матір-землю всіляко зповажати. Яка за праведні труди воздає благо своєму трудівнику. Повсякчас: і коли оре, засіває, і до зеренця святе жниво збирає.

Щойно, по вінця залюблений в красу довкілля краю, неквапом пройшовся верболозами уздовж Прута. І, уздрівши вервечку дикої качки у прибережжі річки, потішився, що тут їй добре та затишно. І що під час подальшого перельоту туди, у більш теплу сторону, саме завдяки людській турботі про природу їй вистачить сил знову на крило піднятися.

Січе сніжок. Та все дужче, все густіше. Радуйся, земле. Від краю до краю. Все було, як торік і ще раніше. Але якраз о цій благовісній порі сніжок сприймається завжди якось по-іншому. Як й оті студені вітри, що наввипередки один одного кудись підганяють.

…Мете сніжок, перемітає, на мить-другу світлої днини прибавляє. В надії, що нам усім на добро неодмінно збудеться. Як і на дбайливо доглянутій ниві, на якій нарік завруниться жито, пшениця і всяка пашниця. На хліб святий, на дію, на світлу днину в цьому скороминущому житті. Без винятку. Тому пам’ятаймо: вічна тільки природа.

Іван АГАТІЙ, заслужений журналіст України