Михайло Гринько, лікар-реабілітолог, ортопед, вертебролог: Людині, яка хворіє на COVID-19 у нескладній формі, можна і потрібно виходити на прогулянку

Складно дотримуватися активного способу життя, другий рік поспіль живучи в умовах карантину, працюючи дистанційно (біля власної кухні), вечорами розважаючи себе приготуванням смаколиків, і не маючи змоги ні професійно підтримати форму в спортзалі, ні хоча б зайнятися шопінгом, коли, гуляючи, проходиш свої 10 тисяч кроків у день та й заспокоюєш совість, мовляв, хоч якась фізична активність у моєму житті є.

Те, що рух – важлива складова нашого життя і запорука здорового існування, ми всі, звичайно, знаємо, а от як переконати себе, що це ще й задоволення?

Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю Укрінформу з лікарем Інституту вертебрології і реабілітації Михайлом Гриньком.

- Пане Михайле, за останніми дослідженнями вчених, люди, котрі ведуть малоактивний спосіб життя, мають удвічі більший ризик тяжко перенести захворювання на COVID-19. Давайте для початку з’ясуємо – що значить малоактивний спосіб життя? Де його критична межа? Наприклад, якщо людина не ходить займатися до спортивного залу, працює вдома за комп’ютером, але регулярно гуляє з собакою, пішки ходить до магазину та прибирає у квартирі, це – все одно малоактивно?

- На сьогодні людині рекомендовано проходити 10 тисяч кроків на добу, це приблизно 6 кілометрів. Але мається на увазі – проходити не за один раз, активність має бути дозованою протягом усієї доби.

Під малоактивним способом життя слід розуміти тривалий час статичного навантаження на організм, постійна стояча або сидяча робота.

Для нормального функціонування всіх біологічних процесів, метаболізму та гарної роботи суглобів – обов’язково повинен бути рух, але не можна говорити, що у вас малоактивний спосіб життя, виключно через те, що ви не бігаєте вранці чи не займається в спортзалі. Прибирання в квартирі – теж активність, досить нелегка, до речі.

Якщо ж людина весь світловий день – 7 робочих годин без перерви сидить за комп’ютером і не рухається – це, все ж, малоактивний спосіб. І навіть прогулянка ввечері з собакою не рятує ситуацію. Я своїм пацієнтам рекомендую кожну годину робити маленьку активну паузу.

КОВІД – ЦЕ БІЛЬШЕ НЕЙРОТРОПНА ІНФЕКЦІЯ, ЯКА МАКСИМАЛЬНО ВПЛИВАЄ НА НЕРВИ

- Це має бути активне присідання чи достатньо пройтися до сусіднього кабінету, чи до кухні за чаєм (якщо ми працюємо дистанційно)?

- Якщо це офісна сидяча робота – достатньо просто піднятися, пройтися, випити водички, але кожну годину. Звичайно, краще зробити ще й легку розминку.

Ви почали розмову з надзвичайно актуальної зараз теми – захворювання на COVID. Насправді, це дуже хитра інфекція, після якої виникає безліч ускладнень, що вдаряють по слабких місцях у здоров’ї. У кого колись боліла спина – вона може боліти максимально сильно, в кого були головні болі – вони можуть ще більше посилитися.

Михайло Гринько, лікар-реабілітолог, ортопед, вертебролог. Фото Укрінформ

Як показує світовий досвід, це більше нейротропна інфекція, яка максимально впливає на нерви: починаючи від головного та спинного болю, проблем зі сном, координацією, когнітивними функціями, здатністю запам’ятовувати, обробляти інформацію, зосереджуватися.

Але, я вам скажу, що навіть людині, яка хворіє на ковід (якщо це не геть складна форма, чи сатурація не впала нижче 92) можна і потрібно виходити на прогулянку, але не бігати, в жодному разі. Повільні прогулянки, якщо поряд є парк із лавочками, де можна пройтися або посидіти на свіжому повітрі й підняти рівень оксигенації – дуже корисно.

При високій температурі цього не можна робити, потрібно просто частіше провітрювати кімнату та робити дихальну гімнастику.

- А коли можна повертатися до активних фізичних навантажень після хвороби?

- Потрібно оцінювати, скільки часу пройшло від хвороби, чи перебувала людина на стаціонарному лікуванні – можливо, достатньо буде дихальної гімнастики, м’яких, легесеньких вправ та мобілізацій м‘яких тканин грудного відділу хребта, якщо вже пройшло більше 3 тижнів після стаціонарного лікування – це можуть бути зовсім інші навантаження. Все індивідуально, залежно від складності захворювання, його перебігу, оксигенації крові.

У нас в Інституті вертебрології і реабілітації нещодавно впровадили програму реабілітації для пацієнтів після ковіду-19, тому якщо вас турбує задишка, підвищена втомлюваність, невралгії та інші симптоми постковідного синдрому – ви знаєте, куди звернутись.

РУХАТИСЯ ОДРАЗУ ПІСЛЯ ПРОБУДЖЕННЯ МОЖНА І ТРЕБА

- Хотіла уточнити щодо важливості ранкової зарядки – її обов’язково робити одразу після пробудження чи можна й пізніше?

- Якщо говорити з медичної точки зору, то коли людина тільки прокидається, всі її внутрішні процеси сповільнені. Це стосується, наприклад, сніданку – організм тільки прокинувся, він ще не розуміє, що відбулося – й одразу штовхати в нього гречку з котлетою не зовсім правильно, але багато хто намагається так робити, бо нас так привчили.

Сніданок важливий, але це не обов’язково має бути великий прийом їжі, це може бути легкий перекус, а потім через годинку-дві, коли ви трішки розім’ялися, організм прийшов до тями і зрозумів, що так, я вже голодний і пора їсти – вже повноцінний прийом.

З приводу активності – інша ситуація: рухатися одразу після пробудження можна і треба.

Для того, щоб змащувальні речовини, так звана, синовіальна рідина в достатній кількості виділялися в усіх суглобах (не лише у великих, колінних чи кульшових, але і в пальчиках, і в хребті) має бути рух. А коли ми лежимо чи спимо – перебуваємо в одному статичному положенні – всі суглоби стають тугорухомими. Тому легка ранкова гімнастика надзвичайно важлива.

Не треба одразу бігти до тренажерного залу, зробіть легкі розминальні рухи, фізкультуру – в цей момент ми безпосередньо залучаємо активні суглобові поверхні й запускаємо виділення синовіальної рідини – відбуваються змащувальні процеси в суглобах і вже далі тугорухомості немає, суглобові поверхні змащені й організм готовий до більшого навантаження.

Наступний момент: якщо людина має протрузії, сидячу роботу та ще й тривалий час міотонічний синдром (тобто спазм м‘язів) – під час сну в неї можуть з’являтися оніміння. Протрузія – це патологічний стан, коли серединка міжхребцевого диска, так званого пульпозного ядра, випинається та піддавлює спинно-мозковий корінець чи спинний мозок, а біля кожного нервового корінця проходять і вена, й артерія. У венах немає своєї м’язової стінки, тож коли ми спимо, в певних місцях виникають набряки – там, де венозний відтік порушується. А коли ми зранку робимо розминку, м’язи змушують кров рухатись по венах, набряки зменшуються і ситуація поліпшується.

ОНІМІННЯ РУК ЗРАНКУ НАЙЧАСТІШЕ ВИНИКАЄ ЧЕРЕЗ НЕЗНАЧНЕ СТИСКАННЯ НЕРВУ І ПРОХОДИТЬ ПІСЛЯ НЕВЕЛИЧКОЇ РОЗМИНКИ

- Цей набряк, пов’язаний з тим, що вночі терпнуть руки? Багато хто жаліється на таке явище після сну.

- Інколи так, але можливо, це відбувається через статичну і неправильну позу під час сну, частіше всього – це комбінована причина.

Повертаючись до сидячої роботи, під час якої перенавантажуються м’язи переднього відділу шиї, а особливо драбинчаті м’язи, між якими проходять нервові волокна плечового сплетення, утворюються три основні нерви верхньої кінцівки: ліктьовий, серединний і променевий. Тому при вираженому напруженні драбинчатих м’язів можливе виникнення оніміння в кінцівках. А при цьому – людина ще й спала в незручній позі! Звичайно, ці м’язи напружуються ще сильніше, ще дужче піджимають нерв, що й викликає оніміння по всій руці. Та ще й додатковий тиск на нервовий корінець протрузією чи грижею, про який я говорив, всі ці фактори разом сприяють онімінню.

Зазвичай більшість таких онімінь зранку – доброякісні й функціональні. Вони виникають на фоні незначних стиснень чи компресій нерву і проходять самостійно – знову ж таки, після маленької розминки.

- Якщо говорити про позу для сну: є якась найкраща, рекомендована, щоб і хребту було добре, й нервовим закінченням, і всім іншим нашим органам?

- (Посміхається) Це одне з улюблених питань, яке мені часто ставлять. Я завжди відповідаю так: є люди, які уві сні мало рухаються, але більшість все ж протягом ночі часто змінюють позу. І ми можемо заснути в найкращій позі, але ще п’ять разів за ніч змінити цю позу, тому складно сказати, що потрібно спати саме так, а не інакше.

- Ну, хоча б засинати у якій корисніше?

- Зазвичай я рекомендую тим, у кого є проблема з онімінням, але вони люблять спати на боці, підклавши під голову руку (ту, яка й заніміє на ранок), взяти подушку, щоб рука була під нею, чи простирадло або рушник, тобто – щоб ще якась м’яка тканина, щоб це попереджало компресію.

Звичайно, є певні стани, які потребують певної позиції уві сні, це вагітність – завжди рекомендують засинати на боку. Це ендопротезування кульшових суглобів (коли суглоби замінюють на штучні) – в таких випадках, особливо, в післяопераційний період рекомендують класти подушку між коліна, щоб уникати можливих спонтанних вивихів.

Михайло Гринько, лікар-реабілітолог, ортопед, вертебролог Фото Укрінформ

ЯКЩО ВАША ПОДУШКА І ВАША ПОЗА ПІД ЧАС СНУ ДОЗВОЛЯЮТЬ ВАМ ВИСПАТИСЯ, ЗНАЧИТЬ ВСЕ ДОБРЕ

- Я чула рекомендацію, що фізіологічно корисніше спати на спині. Стараюся, але у мене не виходить так заснути, краще на бочку з віддавленою рукою.

- Якщо говорити про сон на спині, то коли є правильно підібрана подушка – це справді максимально функціональне положення, але мало кому з людей це дійсно, зручно. Інший момент – коли у людини є надлишкова маса тіла, зазвичай є проблема з храпом через западання м’якого піднебіння. Тоді така позиція якраз не корисна і не рекомендована, тому що виникають нічні апное з гіпоксією мозку.

Тому не можна сказати, що є універсальна поза, в якій усім рекомендовано спати. Все індивідуально. Я завжди говорю, що якщо ваша подушка і ваша позиція під час сну дозволяють вам виспатися і ви почуваєте себе зранку бадьоро, значить все добре, поза вам підходить, і з подушкою та матрацом все добре.

- Які хвороби найчастіше провокуються малоактивним способом життя? Насамперед, зрозуміло, це надлишкова вага.

- Так, а за моїм профілем, звичайно, це проблеми зі спиною. Є такий діагноз – біль у нижній ділянці спини, або неспецифічний біль у спині. Це найчастіша проблема, з якою звертаються люди, і хоча вона не смертельна, проте значно погіршує якість життя. Це може бути спричинено різними факторами, починаючи від протрузій, екструзій, гриж, проблем з артрозними змінами в дрібних фасеткових суглобах, міофасціальним больовим синдромом та багатьма іншими причинами.

У болю в спині – різноманітні причини, але найчастіше йому сприяє малорухливий, а саме сидячий спосіб життя. Є навіть певна група захворювань способу життя – це «остеохондроз», я беру його в лапки, тому що це досить об’ємний діагноз – більш анатомічний, а не клінічний. Тим не менше, досить часто зустрічається.

Якщо говорити про терапевтичні захворювання – це проблеми серцево-судинної системи, гіпертонія, метаболічний синдром – ожиріння, надлишкова маса тіла. Як групу ризику можна сюди віднести людей, які страждають на мігрені або головні болі.

Коли ми багато сидимо, є проблема венозного застою в малому тазу, що є причиною багатьох захворювань: проблема варікоцеле в чоловіків (захворювання, яке провокує розширення вен яєчка), геморою.

Дуже важливо мати достатню активність при цукровому діабеті 2 типу. На нього страждають великий відсоток людей з ожирінням, туди ж приєднується гіпертонічна хвороба і біль у колінах чи в спині. За рахунок зменшення маси тіла на кожні п’ять кілограмів – можна в геометричній прогресії зменшити прийом знеболюючих ліків та знизити біль.

ЗІ СКАРГАМИ НА БІЛЬ У СПИНІ ТА СУГЛОБАХ ЧАСТІШЕ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ЖІНКИ

- Хто більше звертається зі скаргами на біль у спині та суглобах – чоловіки чи жінки?

- Напевно, можна розділити: 60 відсотків жінок і 40 – чоловіків. Жінок звертається більше. В організмі жінки більше естрогенів – жіночих гормонів, які відповідають за утворення жирових клітин, що й повинні бути в здорової жінки. Дуже худа жінка – це не зовсім здорова жінка. Тож, можливо, «гормональний фон» (беру в лапки, тому що такого поняття не існує насправді) і певні жіночі гормони сприяють легшому набиранню ваги та ожирінню (за відсутності збалансованого харчування і достатньої активності) і, як наслідок, проблем зі спиною.

- Ну, і плюс вагітність, напевно, дається взнаки?

- Так, це велике навантаження на хребет і на всі органи. А потім мами на ручках дітей носять – теж додаткове навантаження.

ЗАРАЗ НАВІТЬ У ПІДЛІТКІВ ВИЯВЛЯЮТЬ ЕКСТРУЗІЇ Й ГРИЖІ В ШИЇ – ЦЕ НАСЛІДКИ СИДІННЯ В ҐАДЖЕТАХ

- З якого віку дитину слід привчати до активного способу життя?

- З дитячого садочка! Найкращий приклад для дітей – ваш власний приклад. Малорухливий спосіб життя і метаболічний синдром, або надлишкова маса тіла – дуже близькі. Слід знати, що коли є проблема перегодовування дітей у віці до року, це закладає вірогідність, що будуть проблеми з надлишковою вагою пізніше – в 3, 5, 8 чи 10 років. Тому момент корекції здорового харчування та активності дуже важливі з найменшого віку.

Спортивні гуртки, танці чи теніс – потрібно придумати дітям різноманітні види активності, тому що сьогодні, в час цивілізації все більше дітей багато часу проводять із ґаджетами.

Я раніше не міг уявити, що у 16-18 років у людини можуть бути екструзії чи грижі (якщо вона не займалася важкою атлетикою чи має травми). А сьогодні навіть у підлітків 15-16 років виявляються екструзії й грижі, особливо в шиї. Це – наслідки малоактивного способу життя та постійного згинання в шийному відділі хребта при користуванні планшетом, чи телефоном.

Наші міжхребцеві диски шиї мають певний запас щільності, і з кожним градусом нахилу шиї відсоток навантаження на них зростає в рази. Якщо ми сидимо з телефоном у дуже нахиленому положенні, це максимально шкідливо. Треба контролювати себе й привчати дітей до правильного поводження з ґаджетами. Те ж стосується й робочої поверхні – потрібно мати адекватне робоче місце, правильну гігієну праці, щоб руки не звисали зі столу. Тому що, коли лікоть звисає, виникає перенавантаження переднього відділу шиї, і як наслідок – ранкові оніміння рук, головні болі та все інше.

Ноги мають бути зігнуті під прямим кутом, не звисати: якщо дитина маленька, треба підставити їй щось під ніжки. Всі ці моменти відіграють важливу роль у профілактиці проблем з хребтом та й взагалі зі здоров’ям.

І повторюся, дітей потрібно заохочувати до активних спортивних хобі: футбол, баскетбол, теніс, танці та інше...

ФІЗКУЛЬТУРА – ЦЕ КОРИСТЬ, А СПОРТ – НЕ ЗАВЖДИ

- А дивіться, інший бік медалі – я дуже добре знаю про теніс, і про проблеми дітей, які ним займаються...

- Насправді, є поняття спорту, а є поняття фізкультури. Фізкультура – це користь, а спорт – не завжди. Якщо це не професійний спорт, а спорт як хобі, два рази в тиждень по годині, думаю, нічого страшного не буде.

Звичайно, в кожному спорті є свої травми і ризики: якщо говорити про футбол – страждають коліна від постійних падінь, теніс – однобокий спорт, гіпертрофія м’язів з одного боку і теж коліна від різкого гальмування. У боротьбі – ще якісь інші проблеми. Більше того, якщо взяти міжнародну статистику захворювань спини, особливо гриж і протрузій професійних спортсменів, то на першому місці – плавці.

Безперечно, коли діти йдуть у професійний спорт і займаються по 4-5 годин кожного дня – це величезне навантаження на дитячий організм й потрібно розуміти всі ризики. Якщо ж говорити про середньостатистичну людину, то фізкультура – наше все.

- Тож, починаймо день із зарядки!

- Так. Прокинулися, випили склянку водички, тому що, коли ми спимо, ми дихаємо – гідратація в організмі знижується.

- Воду, мені здається, не так давно стало модно пити. Раніше ми якось частіше гарячий чай вранці пили.

- Є два діаметрально різні підходи до пиття води – східна позиція і західна: на Заході, в Європі, Штатах – культ води з льодом, а на Сході, у Китаї, Японії та навіть у більшості мусульманських країн – прийнято пити теплу воду.

Ми з дружиною (вона сімейний лікар) не те що сперечалися, а обговорювали це питання і дійшли висновку, що фізіологічно холодна вода зранку – корисна, тому що краще запускає перистальтику, а тепла вода – напевно, більш функціональна, тому що організм не витрачає енергію. Але це питання для дискусії.

Факт, що вода зранку корисна – це однозначно. Випили скляночку – і пішли робити розминку: трішки покрутили головою (хрустіти не потрібно), розім’яли плечі, коліна, кульшові суглоби, зробили нахили, можна віджимання від підлоги зробити, поприсідати по 10 разів.

Я вас запевняю, що після такої фізкультури обов’язково з’явиться бадьорість, бо всі метаболічні процеси запустяться, суглоби змастяться, зникне скутість.

- На жаль, багато хто потрапляє у замкнене коло – чим більше сидиш і не рухаєшся, тим тобі більше хочеться сидіти й не рухатися: ой, не чіпайте мене, у мене й так усе болить.

- Так, це правда. Особливо після зими і на карантині. Потрібно взяти волю в кулак – 10-15 хвилин пішої прогулянки – ідеально зранку. Почати треба з мінімального навантаження, яке було б не через силу, і далі захочеться додати, ввійде в звичку.

Є можливість – до метро пройтися, не під’їжджати зупинку-дві на автобусі, а пішки. Обідня перерва – те ж саме, пройтися кудись. Головне, щоб ваша активність була дозованою протягом дня, а не тільки увечері. Бо якщо ми весь день сидимо і не рухаємося, а потім вирішуємо пробігтися кілометрів з десять за один підхід, або перенавантажуємося в спортзалі, то краще – взагалі без навантаження, ніж з таким. Це можна порівняти з їжею, коли весь день нічого не їси, а ввечері – цілу миску макаронів зі смаженим м’ясом.

Для того, щоб наші хребці отримували поживні речовини і воду, має бути помпаж – наша звичайна хода, і коли він є, шляхом дифузії вони отримують поживні речовини від сусідніх хребців. Коли ми сидимо, вони їх недоотримують, дегідратують, стають крихкими. Уявіть, диск нічого не їв, не пив – і тут ми ввечері пішли присідати зі штангою 100 кг. Звичайно, утворюються мікротріщини та розриви фіброзного кільця. Спочатку вони маленькі, десь поболіло трішки, зранку пройшло, але це вже перший дзвіночок, це – мікропошкодження, які накопичуються, і в певний момент можна просто чхнути чи нахилитись на городі – і це остання крапля – фіброзне кільце розривається та утворюється грижа. І до нас потрапляють пацієнти вже з гострими болями.

НАПЕВНО, ЛІКАРІ СТАРШОЇ ШКОЛИ МЕНЕ ЗАРАЗ ЗАКИДАЮТЬ КАМІННЯМ, АЛЕ Я СКАЖУ: БАСЕЙН – КОРИСНО, АЛЕ НЕ ЗАВЖДИ

- Можливо, в такому випадку, краще не в зал, а в басейн? Це ж для хребта дуже-дуже корисно?

- Так, але дивлячись для чого. Тут теж є певні міфи. Напевно, багато лікарів старшої школи мене зараз закидають камінням, але я скажу: басейн – це корисно, але не завжди.

Якщо, наприклад, маєте проблеми з шиєю, то потрібно максимально правильно підходити до басейну! Особливо, якщо є гострий стан, була грижа, різкий біль, купірування больового синдрому. До реабілітації і відновлення активності треба підходити дуже поступово, одразу йти плавати взагалі не можна! Під час плавання людина максимально підіймає голову над водою, вигинаючи спину – це як постійне перенавантаження від ґаджета, але в інший бік. Таким плаванням можна тільки нашкодити.

Це ж стосується і великих гриж та протрузій у попереку: ми плаваємо брасом – це постійне скручування в хребті. А скручування у області поперека – максимально некорисне навантаження для хребта.

Плавання корисне, коли є проблеми з суглобами або артрозні зміни, через те, що виключається остьове навантаження, нема земного тяжіння, і вага тіла не тисне на суглоби, або як загальнозміцнюючі тренування, коли немає проблем зі спиною.

- Чи є такі ж застереження проти ходьби чи бігу?

- Якщо ми говоримо про умовно здорову людину, в якої немає виражених артрозних змін, внутрішньо-суглобових пошкоджень, розірваних непрооперованих менісків, то таким людям можна бігати.

Біг – це помпаж. І при бігу, і при ходьбі, й на орбіт-треку – відбувається живлення хряща, це корисно. До того ж, такі кардіо-навантаження особливо корисні для серцево-судинної системи.

Михайло Гринько, лікар-реабілітолог, ортопед, вертебролог Фото Укрінформ

ШКОДА ВІД ХРУСТУ ПАЛЬЦЯМИ – МІФ, МОЖНА ХРУСТІТИ СКІЛЬКИ ЗАВГОДНО, НІЧОГО СТРАШНОГО НЕ БУДЕ!

- Часто, якщо довго сидиш, хочеться покрутити головою, розім’яти шию (у декого вона аж хрустить). Але, наскільки я знаю, це не дуже корисно?

- Частіше всього ми сидимо за комп’ютером у такій позі: голова трішки подана вперед, шия напружена, грудний відділ округлений – перетискаються корінці, а якщо ще є невиявлені протрузії чи грижі, вони піддавлюють вену, і як наслідок – кров по ній уже не відводиться нормально. Ми сидимо так постійно, виникає венозний застій, набряк, і хочеться порухатися, щоб запрацювали м’язи. Якщо таке бажання виникає не дуже часто, це не страшно. Але коли хочеться постійно похрустіти шиєю і ми це весь час робимо, наслідком може стати нестабільність шийного відділу хребта. Це вже не добре, бо далі нестабільність може спричинити спондилолістез – коли один хребець зміщується відносно іншого.

- Людина відчуває це зміщення?

- Ні. Частіше всього, вона відчує це в проявах хронічних головних болів і стомлюваності. Саме спондеолістез є найчастішою причиною хронічної мігрені шийного генезу. А прогресуючі протрузії й грижі можуть давати гостру симптоматику болів у руку, прострілів, оніміння.

- Тобто, якщо помітив за собою, що весь час хочеться похрустіти шиєю, то краще йти до лікаря?

- Якщо ви прямо постійно цим займаєтеся, потрібно консультуватися і розбиратися в проблемі. Частіше всього, основне лікування даних проблем (якщо ми виключили гостру патологію) – це фізична терапія. Це заняття з реабілітологом правильно підібраними вправами. В домашніх умовах займатися шиєю максимально складно, майже неможливо, бо це досить ніжна структура.

У нас є два відділи – шия і поперек, які мають бути стабільні. А от грудний відділ має бути мобільний, рухатися. У наших пацієнтів, частіше всього, якраз навпаки – є стабільний грудний відділ (за рахунок спазму та сидячого способу життя) і гіпермобільність у шиї та попереку. З правильних підходом до реабілітації можна відновити здоров‘я та покращити поставу. А це можливо лише за умови роботи зі спеціалістами.

- У мене ще питання щодо шкідливості хрусту пальцями. Теж різні думки чула.

- Шкода від хрусту пальчиками – це насправді міф, можна хрустіти скільки завгодно, нічого страшного не буде! Британські вчені навіть проводили цікаві дослідження: однією рукою досліджувані хрустіли дуже часто, а іншою – не хрустіли взагалі, й у них не було жодних соматичних захворювань, пошкоджень хрящової тканини чи якихось артрозних змін. Була дуже велика вибірка, і навіть через 20 років спостереження жодної різниці не було виявлено.

ВАЖЛИВІ ДЛЯ ХРЯЩОВОЇ ТКАКИНИ РЕЧОВИНИ СПРАВДІ Є В ХОЛОДЦІ, АЛЕ ТРЕБА ВАГОН ЙОГО З’ЇСТИ, ЩОБ КОРИСТЬ БУЛА

- Чи є продукти, які особливо корисні для наших хрящів і кісток?

- Є відомі усім препарати – хондопротектори. Вони призначаються в усьому світі, але потрібно розуміти, що це не медичний препарат, а БАД (біологічно активна добавка). Там міститься глюкозамін і хондроїтин – дві основні складові речовини хрящових тканин в організмі людини.

Але особливість харчування хрящової тканини – дуже складна і для того, щоб препарат таки потрапив у колінний суглоб, необхідні тривалі періоди вживання, мінімум пів року, щоб був хоч якийсь ефект. А біодоступність, тобто кількість речовини, яку ви спожили і яка дійшла до коліна, дуже низька – ви з’їли 100 міліграмів препарату, а дійшло до коліна – 3 міліграми. І це – концентрована біодобавка! Що вже говорити про їжу? Важливі для хрящової тканини речовини містяться в кістках, тобто – справді містяться в холодці. Але треба, напевно, вагон холодцю з’їсти, щоб від нього була користь вашим хрящам! Тому відповідь одна – збалансоване харчування. Потрібно, щоб усього було достатньо – і білків, і жирів, і вуглеводів. Звичайно, не забувати про кисломолочні продукти.

- Чи є пряма шкода від кави для наших кісток, адже ніби вона вимиває кальцій?

- Є такий момент, але – дивлячись, скільки її пити. Європейська асоціація кардіологів не рекомендує пити більше, ніж 5 кружок на день. Я, як ортопед і вертебролог, підтверджую певну залежність – кава дійсно впливає на метаболізм кальцію, і якщо є остеопороз (це стан, коли у людей більш крихка кістка), є додаткові ризики переломів. Це особливо стосується жінок після менопаузи, коли у них знижуються певні гормони, важливі для структурної міцності кістки. Тоді зловживати кавою не потрібно.

- Які ваші рекомендації, щоб на карантині зберегти активний спосіб життя?

- Моя рекомендація – це, в першу чергу, графік або план дій на день. Сплануйте, що ви маєте зробити: прокинулись, почистили зуби, випили водички, зробили ранкову гімнастику, приготували щось, поснідали, сходили в магазин, попрацювали, зайнялися своїм хобі.

Під час роботи (якщо вона дистанційна) чи домашніх справ – обов’язково робіть активні паузи. Є багато всіляких знарядь для занять у домашніх умовах: фітнес-резинки, гантелі, хула-хуп, елементарно поприсідати, повіджиматися, піти гуляти до парку.

Додайте до цього нормальне харчування, щоб організм отримував усі мікроелементи та вітаміни, та достатню активність. Рух – це життя, потрібно усвідомити і сприймати його не через силу, не як надмірне навантаження, а як гру, як розрядку для себе, щоб він був у кайф, і в задоволення. І все буде добре.

Любов БАЗІВ, Укрінформ, Київ
Фото: Геннадій Мінченко


Коментарі:
Більше новин по темі: