З російського полону повернувся прикордонник з Маріуполя Анатолій Алфьоров, родина якого, як переселенці, проживають нині на Буковині

З російського полону повернувся прикордонник з Маріуполя Анатолій Алфьоров, родина якого, як переселенці, проживають нині на Буковині.

Про це у Фейсбук повідомив начальник Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк.

Його дружина після повномасштабного вторгнення евакуювалася на Буковину та нині мешкає, як ВПО на території Новоселицької громади. Анатолію довелося пережити пекло полону, а дружині - довгі місяці очікування і невідомості. Зробимо все можливе, щоби Буковина стала другою домівкою для захисника і його родини, - йдеться у дописі Руслана Запаранюка.

Як ми писали, в кінці грудня минулого року дружини полонених воїнів провели у Чернівцях акцію «Друге Різдво в полоні», серед яких була і дружина Анатолія - Дар’я.

“Напередодні Різдва Христова ця мирна акція пройшла по всій Україні. Родини військовополонених зібрались на неї і в Чернівцях, аби нагадати про рідних, які перебувають в полоні. Ціль – привернуть увагу до долі полонених, активізувати процес їх з повернення з російського Пекла. Вже майже два роки дружини та матері стукають в усі двері з проханням: не забудьте та поверніть. Здається, за цей час вони виплакали усі сльози, бо серце крається від болю за найріднішої людини”, написала для нашого видання журналістка, вимушена переселенка з Маріуполя Світлана ОБЕДІНСЬКА.

До вашої уваги - уривок з цієї публікації про родину Альфьорових:

«Дивіться, який він в мене красень!»

Пишається Дар’я Алфьорова, показуючи дівчатам фото бравого військового у формі. Посмішка триває на обличчі дівчини декілька секунд, і потім на нього різко набігає тінь і жінка добавляє: «Був».

Після тих слів вона щось шукає в телефоні і нарешті знаходить відео з ДНР-ських соцмереж, на якому - надзвичайно худий, змарнілий, змучений чоловік. Ми навіть не зразу збагнула, що це одна й та же людина. Дар’я каже, що цьому відео вже більше року… Тож, як ця людина виглядає та почуває себе зараз, навіть страшно уявити.

«Ми обоє з Маріуполя. Познайомились в Інтернеті, з'ясували, що мають багато спільних друзів. Закохалися один в одного і за пів року Анатолій вже освідчився і запропонував побратися. Мій чоловік – прикордонник, а я за освітою юрист. Працювала в різних сферах. Ми з сестрою навіть відкривали магазин білизни. А коли народилось дитя, синочок Давид, займалася ним».

Про чоловіка Дар’я розповідає с гордістю: спортсмен, кмс з тайського боксу. І дуже радіє, коли помічає в сина риси коханого чоловіка.

Давид з'явився на світ 8 березня, тож, коли почалося повномасштабне вторгнення йому ще й не було двох рочків. 24 лютого Анатолій зателефонував дружині і каже: «Ніхто не знає, куди виїздити і що робити, не думали, що все буде так тривало і масштабно».

Дар’я з сином були вдома вдвох, в районі, який першим зазнав атаки підступних росіян. Тож, щоб врятувалися, вони вимушені були рухатись з місця на місце охопленим війною Маріуполем в пошуках хоч якоїсь безпеки. Не було їжі й води, електрики й тепла, тільки - вибухи та смерть. Найважчим днем для них стало 16 березня, коли закінчилось все, що підтримувало життя: «Ми відколупували брудний сніг, розтоплювали його й пили. Малий дуже просив їсти. Навіть коли ми вже потрапили на підконтрольну Україні територію, він ще з півроку питав: «А точно буде поїсти завтра?», перевіряв чи є дома молочко. Якщо нема, хвилювався чому».

В період оборони Маріуполя Анатолій знаходився на другому в місті металургійному комбінаті – імені Ілліча. З родиною по телефону останній раз спілкувався 12 квітня 2022 року. Потім потрапив в полон. ДНР-ське відео з соцмереж дружина побачила в листопаді. Якось Дар’я спілкувалась з військовослужбовцями, що були з чоловіком у полоні, ті розповіли про стан здоров’я Анатолія. Анорексія, дуже важкий психологічний стан. 28-річний колись міцний тілом та духом чоловік зараз навіть не розуміє де він знаходиться, чому та що з ним відбувається.

«Люди там сходять з розуму. – каже Дар’я. - Ті, хто старший, якось тримаються, а молоді… Знаєте, і все ж чоловік пам’ятає про дружину й сина, але нічого про нас не знає. Давид сумує за татом. Про війну я розповідаю йому правду, не хочу брехати. Він пам’ятає все – понівечені дерева, купи сміття і тіла загиблих - всюди. Я купую Давиду на усі свята подарунки і кожного разу кажу, що то тато передає. І син так радіє! Він дуже чекає тата».

Анатолій Алфьоров перебував в полоні понад 20 місяців. Вчора разом з іншими 229 українцями він був звільнений з полону…

БукІнфо (с)