Як іноземні інструктори роблять морпіхів із вчорашніх українських бухгалтерів та електриків. Переказ репортажу The Wall Street Journal

Ні Росія, ні Україна не розкривають своїх бойових втрат, але вже очевидно, що по обидва боки рахунок убитих і поранених іде на десятки тисяч. Україна, на відміну від Росії, оголосила мобілізацію — але призовників нема кому навчати, адже всі найдосвідченіші бійці та командири на фронті. На допомогу приходять закордонні волонтери — ветерани Афганістану та Іраку, які приїхали в Україну власним коштом. Їм належить перетворити численних бухгалтерів та електриків, які жодного разу не тримали в руках зброю, на боєздатні з'єднання.

Кореспондент The Wall Street Journal провів 10 днів з іноземними інструкторами та українськими новобранцями 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ та розповідає про те, як проходить навчання. Ось його репортаж у переказі видання Медуза.

У полі під Миколаєвом група іноземних інструкторів тренує українських новобранців-морпіхів. 62-річний відставний поліцейський із Колорадо Стівен Томберлін командує прицілитися. Однак його підопічні починають одразу стріляти. «Припинити вогонь! Без. Моєї. Команди. Нічого. Не. Робити», — виразно промовляє він. У підпорядкуванні Томберліну вчорашні трактористи та електрики, з яких за 10 днів потрібно зробити боєздатний загін.

Хоча Україна мобілізувала до своєї армії десятки тисяч чоловіків, навчати новобранців нема кому: найбоєздатніші та найдосвідченіші солдати вже на фронті. Військових інструкторів зі США, Канади та Великобританії відкликали ще у лютому, а програма підготовки у самій Великобританії здатна прийняти лише обмежену кількість українців. На допомогу прийшли добровольці на кшталт Стівена Томберліна, який тренував спецназ армії Афганістану.

Коли у перші дні російського вторгнення президент України Володимир Зеленський запросив іноземців допомогти його країні відстояти незалежність, на його заклик відгукнулися тисячі. Більшість із них опинилися в лавах Іноземного легіону — але він зазнав великих втрат, а багато його бійців потрапили в російський полон. Більш досвідчені добровольці вирішили, що вони будуть кориснішими як інструктори, ніж в окопах на фронті. Лише Томберлін навчив уже понад 270 українських новобранців.

З'єднання, в якому опинився Томберлін, називається "мобільна штурмова тренувальна група". У його складі близько десятка американців, канадці, ізраїльтяни, а також український допоміжний персонал та перекладачі. Іноземці приїхали сюди своїм коштом: вони вирішили допомогти Україні після того, як побачили по телебаченню картину руйнувань, завданих війною. Хоча влада США рекомендувала всім своїм громадянам залишити Україну, на військових інструкторів це не поширюється.

Для російських військових ці інструктори найважливіша мета. 39-річний ветеран війни в Іраку Бредлі Кроуфорд, старший сержант армії США у відставці, розповідає, що його особисті дані було виявлено у телефоні російського диверсанта, якого взяли в полон у Миколаєві. Поряд з будинком, де він квартирувався, впала ракета, він отримав опіки та незначні поранення. Війна робить з українців здібних учнів, каже Кроуфорд: подітися їм нікуди, а час не на їхньому боці.

36-та окрема бригада морської піхоти Збройних сил України, солдатів якої тренують іноземні інструктори, обороняла Маріуполь на початку вторгнення. Вона практично перестала існувати, коли понад тисячу її бійців було вбито, поранено або потрапило в полон. Тепер її залишки разом із новобранцями готуються до наступного завдання: відвоювати Херсон, єдине велике місто неподалік Миколаєва, яке вдалося захопити російським військовим. Звідти родом і новий командир бригади, і багато бійців; у деяких в окупації залишилися сім'ї.

Керівництво бригади складають досвідчені та загартовані у битвах командири, але молодший офіцерський склад — такі ж новобранці, як і пересічні. Наприклад, 42-річний командир взводу Віталій (українцям заборонено розкривати журналістам прізвища) — прокурорський працівник, чий досвід обмежується військовою кафедрою у виші та 40-денною програмою підготовки офіцерів вже після початку вторгнення.

Важлива частина підготовки новобранців — навчання їх тактичним прийомам, які мають спантеличити росіян, впевнених, що українці воюють за тими ж радянськими методичками, що й вони. Інструктори поділили своїх підопічних на два взводи по 32 особи в кожному, які наприкінці навчання мають поборотися один з одним. Першим взводом командує Максим – 38-річний бухгалтер родом із Донбасу. У нього взагалі немає ніякого військового досвіду. Другий командир — 32-річний Ігор, судномеханік із торговельного флоту з Одеси, який хвалиться, що ближній бій його не злякає: мовляв, на судні теж тісно, ​​спекотно, постійно доводиться працювати, а відпочивати ніколи.

Перші чотири дні морпіхи-новобранці вчилися поводитися зі зброєю та надавати першу допомогу. Потім вони перейшли до складніших завдань: влаштувати засідку на своїх інструкторів. Один із інструкторів, 29-річний американець та колишній десантник армії Ізраїлю Браян Бентлі, картинно валиться на землю, почувши крик «Бам! Бам! Бам!» Його підопічні, які «вбили» свого вчителя, перевертають його і обшукують, як їх навчали, щоб добути документи та зброю.

Наступне завдання – штурм будівлі тимчасового штабу батальйону у селі під Миколаєвом. Самі морпіхи намагаються з'являтися там рідше і ночують у наметах на вулиці: такі будівлі часто стають метою для російських ракетних ударів. Група обрала шлях підходу до об'єкту та розпочала штурм. Завдання виконане успішно, лейтенант Ігор задоволений: його новобранці в житті не тримали зброю в руках, а зараз уже навчилися зачищати будівлі.

Останнє завдання, на десятий день навчання, проходить у сосновому лісі. Взводу лейтенанта Максима потрібно влаштувати засідку на ґрунтовій дорозі, що йде між лісом і полем соняшників у людський зріст. Два бійці взводу противника, який патрулює дорогу, відразу ж «убито». Але перекладач неправильно передав схвальну репліку інструктора, Максим забарився — і супротивник, перегрупувавшись, пішов у контратаку. "Нерішучість лейтенанта призвела до загибелі цілого взводу", - підсумував Кроуфорд.

Для виконання наступного завдання командир іншого взводу, лейтенант Ігор, пропонує Томберліну витончене рішення: а що, коли на дорозі поставити лякала в касках з автоматами, а справжню засідку влаштувати у соняшниковому полі? Томберлін задоволений таким креативним підходом. Поки вони шукають місце для засідки, двоє бійців відволіклися і лущать насіння з соняшників, радіючи багатому врожаю. Томберлін, побачивши потривожені рослини, не приховує люті: Це що за неподобство, хто це зробив? Ви ж так свою позицію видали!

Весь день вдалині була чутна російська артилерія. Надвечір Томберлін наказав своїм підопічним вимкнути всі джерела світла та мобільні телефони: велика кількість одночасно працюючих мобільників в одному місці може використовуватися для наведення на мету російськими ракетниками. Неподалік дала три залпи українська ППО.

Наказ Томберліна збив плани Ігоря, який збирався координувати свою складносурядну засідку за допомогою есемесок. Натомість він вирішив піти довгим шляхом в обхід соняшникового поля, щоб зайти в тил взводу Максима.

Дорогою американці втомлено вдивляються у нічне небо, намагаючись вирахувати російські безпілотники. Але яскрава точка над горизонтом, яку вони прийняли за дрон, під час перевірки через карту нічного неба в телефоні одного з інструкторів виявилася Сатурном.

Вже після опівночі взвод Максима нарешті обігнув ліс і зайшов до тилу бійцям Ігоря. Бам! Бам! Бам!» — закричали морпіхи, закидаючи супротивника уявними гранатами. "Ти вбитий, і ти, і ти теж", - повідомив Томберлін жертвам раптової атаки. «А непогано впоралися», — досить цокнувши язиком, робить висновок він. Хоча над тактикою ще варто попрацювати, вчорашні новобранці вже перетворилися на повноцінний боєздатний загін.