"Я і 43 собаки їхали до Чернівців три доби". Історія вимушеної переселенки з Харкова

Анна Шишковська разом з чоловіком, трьома дітьми та майже пів сотнею собак вимушено переїхали до Чернівецької області. У Харкові вони мали багатопородний притулок — звідти лабрадорів, вівчарок та шпіців евакуювали під обстрілами. Дорогою одне щеня загинуло. Анна розповіла Суспільному, де вони поселились та у якому стані перебувають собаки.

Варили їжу для собак у буржуйці

З першого дня війни наш будинок трусився. З третього дня — ми почали жити в погребі. Там було дуже холодно, лише п'ять градусів. Електрики в будинку не було.

Коли закінчився сухий корм, ми варили їжу собакам на вулиці у буржуйці, яку топили дровами. Просто щоб собаки не померли. З початку війни собаки схудли, зараз ми їх відновлюємо.

Вдалося виїхати на третій тиждень війни

У Харкові у нас залишися будинок, робота, притулок з вольєрами. Рішення виїхати було не легким, але коли розбомбили сусідні будинки — ми його прийняли. Розуміли, що у будь-який момент снаряд може влучити у наш будинок.

Якраз захворів наш п'ятирічний син. Впродовж чотирьох днів була температура 39, а аптеки не працювали. Також ми не могли купити продукти та заправити авто, щоб виїхати.

Якось ввечері нам вдалось купити бензин і вже вдосвіта наступного дня ми виїхали. З Харкова ми виїжджали п'ять годин через дуже великий затор. До Чернівців ми добирались три доби. Нас прийняли родичі чоловіка у Рідківцях.

Під час переїзду одне щеня загинуло

У собак стрес, вони дуже лякались вибухів. Не було можливості везти усіх собак у клітках та боксах, тому вони їхали просто в мікроавтобусі.

У людей великі серця

Не думала, що під час війни, коли дітям, жінкам немає де жити, наші люди будуть допомагати собакам. Нам допомагають у селі — надали таблетки від кліщів, а також піддони та сітку, аби ми облаштували вольєри.

Нам допомагають у місті — дарують багато корму та каш для дорослих собак. Для щенят привозять сир, молоко, а також рушники, аби за ними доглядати. Багато людей телефонують і питають, що нам потрібно.

Не розуміємо, що робити далі

Ми не знаємо, скільки тут ще будемо і чи буде нам куди повернутись. У нас з собою лише найнеобхідніші речі. Ми навіть не взяли ошийники та повідки. Але зараз трудимось, щоб організувати умови для собак.