Українська мова - це зброя, фактор національної єдності, безпеки і наших перемог

Українська як єдина державна - фактор національної єдності, безпеки, перемоги. Російська мова стала інструментом війни, агресії та пропаганди

На 90 день від повномасштабного вторгнення країни-агресора на нашу територію, українці продовжують ділитись на три табори.

Одні борються за першість нашої державної мови у мовному середовищі та називають російську «мовою агресора» або ж «мовою окупанта». І це цілком виправдано. Тим паче, російська мова закріпила за собою цей статус ще у 2014 році.

Друга група і досі заперечує твердження перших. І не тільки. Вони жваво розповідають, як нам потрібна російська, називають її надбанням України та пропонують розвивати.

Для третьої групи – це питання просто «не на часі».

На сьогоднішній день усім відомо, що саме мова є одним з інструментів гібридної війни. Згадайте лиш Маріуполь. Перше, що вчинили окупанти – це змінили таблички з назвою міста на російськомовні. Бо для росії мовне питання на часі завжди.

У 2017 році російський журналіст Аркадій Бабченко сказав влучні слова:

"Раніше я казав, що особливої проблеми і у двох, і у трьох державних мовах я не бачу. Державна двомовність не веде ні до загибелі однієї мови, ні до переважання іншої. Цьому є маса прикладів. Але всі ці розмови закінчилися навесні 2014 року. Зараз говорити про це вже безглуздо. Російська мова стала інструментом війни, агресії та пропаганди". Цього ж року він перебрався до Києва.

Деякі українці вважають своєю рідною мовою російську, бо нею розмовляли бабуся, дідусь, батьки і взагалі все середовище. Але не завжди розуміють, що це причинно-наслідкове, що це прямий результат насильного зросійщення українців. Варто лише згадати декілька історичних фактів, які ми наведемо далі.

Зросійщення зумовила державна політика російських режимів — спочатку царського, а згодом радянського й сучасного неоімперського, та обставини, що в них перебували або перебувають унаслідок своєї належності до Російської імперії чи Радянського Союзу неросійські народи.

«Основі мотиви скоєння російськими окупантами масових воєнних злочинів та геноциду проти українців сьогодні, як і впродовж багатьох століть, є ненависть до всього українського, будь-яких проявів національної самобутності та національної свідомості.

Українська мова, як головна ознака української ідентичності, важливий чинник українського націєтворення завжди була для російських імперців однією з перших цілей для знищення, ключовим об’єктом політики лінгвоциду. Тотальна, багатовікова, кривава заборона мови в публічній сфері передбачала знищення нашої нації, для якої свобода, честь і гідність - основи державотворення», - каже Тарас Кремінь, Уповноважений із прав захисту державної мови.

Важливо, що факт тривалого лінгвоциду української мови з боку росії офіційно визнаний в Україні судом конституційної юрисдикції.

“Важливо враховувати особливі історичні обставини, що склалися внаслідок цілеспрямованого насильного зросійщення України, яке тривало не одне століття під час перебування України в складі спочатку царської Росії, а згодом - СРСР. За часів царської Росії на використання української мови було накладено низку заборон. За радянських часів після нетривалого періоду українізації відбувалося масове знищення активних носіїв української мови, витіснення її практично з усіх сфер публічного (суспільного) життя.

Шляхом репресій, „розстріляного відродження“, голодоморів, запровадження вищої освіти лише російською мовою, „гармонізації словників“ тощо українська мова стала жертвою лінгвоциду, а українське суспільство зазнало тотального зросійщення.

Мова - це наша сила і міць, зброя масового ураження проти російщення. Українська як єдина державна - фактор національної єдності, безпеки, перемоги”, - сказав Тарас Кремінь.

Хочеться наголосити на тому, що російськомовні громадяни ніколи не зазнавали утисків з боку інших українців за мову. Натомість їх все одно прийшов “визволяти” путін. Хочеться згадати, як люди під завалами були врятовані, бо завдяки мові зрозуміли, що їх прийшли рятувати українські захисники. І таких історій є безліч.

Єдина мова, яка зазнала спроб знищення - це українська. І як би це не було жахливо, це відбувалось на території України. Просто не забуваймо про це:

▪️ 1690. Анафема РПЦ на церковні книжки друковані тодішньою українською літературною мовою.
▪️ 1720. Указ Петра І про заборону друкування книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях.
▪️ 1764. Інструкція Катерини ІІ про зросійщення України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
▪️ 1769. Указ синоду РПЦ про конфіскацію у населення українських букварів та українських церковних книг.
▪️ 1784. Повна заборона початкової освіти українською мовою.
▪️ 1786. Заборона вживання української мови у церковних службах та викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії.
▪️ 1831. Скасування у містах Магдебурзького права, що унеможливлювало ведення судочинства українською мовою.
▪️ 1862. Закрито українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».
▪️ 1863. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».
▪️ 1864. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866, туди потрапило багато документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.
▪️ 1869. За законом чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за зросійщення.
▪️ 1876. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
▪️ 1881. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
▪️ 1887. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
▪️ 1888. Указ Олександра III «Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
▪️ 1889. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
▪️ 1892. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
▪️ 1894. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
▪️ 1895. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
▪️ 1903. На відкритті пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
▪️ 1905. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
▪️ 1906 і 1907. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
▪️ 1908. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
▪️ 1910. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
▪️ 1914. Указ Миколи ІІ про заборону української преси.
▪️ 1922. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
▪️ 1933. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
▪️ 1938. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
▪️ 1939. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
▪️ 1958. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
▪️ 1961. XXII з'їзд КПРС — нова програма партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ.
▪️ 1970. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
▪️ 1978. Колегія Міносвіти УРСР. Директива «Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах».

Люба КОПОТЬ,
Фейсбук сторінка телеканалу Чернівці