Люстрований екс-прокурор Буковини Вазуряк виграв суди щодо свого поновлення на посаді: йому компенсують майже 800 тис. гривень

Колишній прокурор Чернівецької області Павло Ванзуряк, якого "люстрували" восени 2014 року, у судовому порядку скасував наказ Генерального прокурора України щодо свого звільнення.

Як повідомляє molbuk.ua, відповідна ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України оприлюднена у судовому реєстрі.

Поновлення на посаді Ванзуряка: що відомо про справу

У судових матеріалах зазначається, що Ванзуряк спочатку звернувся до Чернівецького окружного адмінсуду з позовом до ГПУ та прокуратури Чернівецької області, в якому просив скасувати наказ Генпрокурора №1485к від 23 жовтня 2014 року про своє звільнення; поновитися на посаді прокурора Чернівецької області; стягнути з прокуратури Буковини на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року до моменту фактичного поновлення на посаді; а також зобов’язати Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборони передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Чернівецький окружний адмінсуд 1 липня 2020 року позов Ванзуряка задовольнив частково. Зокрема, суд скасував наказ Генпрокурора про звільнення прокурора Чернівецької області. Окрім того, суд вирішив поновити Ванзуряка на посаді прокурора Чернівецької області, а також стягнути з прокуратури Буковини на користь Ванзуряка суму в розмірі майже 800 тис грн.

Зазначається, що рішення у частині поновлення Павла Ванзуряка на посаді прокурора Чернівецької області та стягнення середнього заробітку підлягало негайному виконанню. А в іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Пізніше Офіс Генпрокурора подав апеляційну скаргу на це рішення, однак Сьомий апеляційний адміністративний суд 29 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні цього позову. Натомість апеляційний суд задовольнив повністю апеляційну скаргу Павла Ванзуряка.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернівецької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду відмовив у задоволенні клопотання Чернівецької обласної прокуратури про поновлення строку оскарження рішення. Також суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адмінсуду.

В ухвалі йдеться, що вона набрала законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Павло Ванзуряк: що відомо про колишнього прокурора Чернівецької області

Він народився 8 вересня 1975 року в Кіцмані Чернівецької області. У 1997 році закінчив Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича.

Після закінчення вузу працював у правоохоронних органах Буковини та Рівненської області.

З червня по грудень 2013 року працював прокурором Чернівців, згодом його призначили заступником прокурора Чернівецької області.

У березні 2014 року Ванзуряка призначили прокурором Чернівецької області, а в жовтні того ж року його звільнили на підставі закону "Про очищення влади" (закон про люстрацію).

*****

УХВАЛА

05 квітня 2021 року, м. Київ

справа № 824/3155/14-а

адміністративне провадження № К/9901/3263/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року

у справі №824/3155/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, Чернівецької обласної прокуратури

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України (правонаступником якої є Офіс Генерального прокурора), прокуратури Чернівецької області (правонаступником якої є Чернівецька обласна прокуратура), в якому просив:

- скасувати наказ Генерального прокурора України №1485к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Чернівецької області;

- стягнути з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборони передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року позов задоволено частково: скасовано наказ Генерального прокурора України №1485к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Чернівецької області; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Чернівецької області з 24 жовтня 2014 року; стягнуто з прокуратури Чернівецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 01 липня 2020 року в сумі 799843, 40 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Чернівецької області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, підлягало негайному виконанню. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року виправлено арифметичну помилку, допущену у пункті четвертому резолютивної частини рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року №824/3155/14-а, а саме викладено його у наступній редакції: " 4. Стягнути з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 01 липня 2020 року в сумі 800969,94 грн.".

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (повний текст якої виготовлено 04 листопада 2020 року) апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю: ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року скасовано; рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині відмови в зобов`язанні Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборони передбаченої частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади"; прийнято в зазначених частинах нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24 жовтня 2014 року по 01 липня 2020 року в сумі 1377279,50 грн.; зобов`язано Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони передбаченої частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади". В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року залишено без змін.

28 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернівецької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №824/3155/14-а.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Чернівецької обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними, касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано скаржнику повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102932141920) копія ухвали суду від 11 лютого 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 15 лютого 2021 року.

01 березня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла заява скаржника про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на касаційне оскарження.

Обгрутовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження, другий відповідач зазначає, що представником Чернівецької обласної прокуратури Самборською Я.В. повний текст оскаржуваної постанови у даній справі не було отримано і судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення не скеровувалося на адресу скаржника ані поштою, ані електронним зв`язком, а з повним текстом Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року скаржник ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень, де було зазначено про складання її в повному обсязі 04 листопада 2020 року.

Крім цього, скаржник зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2020 року було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє його на повторне звернення до Верховного Суду.

Також, на переконання скаржника, відлік строку на касаційне оскарження слід вважати моментом його вручення, а не моментом ознайомлення з ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень та у зв`язку з тим, що станом на 25 січня 2021 року (день подачі вдруге касаційної скарги до Верховного Суду) судове рішення не отримано, скаржником з поважних причин, на його переконання, пропущено строк на касаційне оскарження.

Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на касаційне оскарження в заяві, яка надійшла 01 березня 2021 року, Судом з`ясовано наступне.

Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року була прийнята у відкритому судовому засідання за участю представника скаржника Самборської Я.А., повний текст оскаржуваної постанови виготовлено 04 листопада 2020 року.

При цьому Судом встановлено, що 30 жовтня 2020 року представником скаржника Самборською Я.А. була подана заява про видачу копії постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, тобто скаржник був обізнаний про хід розгляду даної справи та звернувся вперше з касаційною скаргою до Верховного Суду 04 грудня 2020 року, проте ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року вперше подану касаційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури було повернуто скаржнику у зв`язку з не зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України (отримано скаржником 28 грудня 2020 року).

Вдруге представник Чернівецької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою лише 25 січня 2021 року, яка ухвалою суду від 11 лютого 2021 року була залишена без руху у зв`язку з недотриманням вимог статті 329 КАС України.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, судом касаційної інстанції звернуто увагу скаржника на те, що матеріалами касаційної скарги не підтверджено поважність пропуску строку касаційного оскарження, зокрема з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2020 року про повернення вперше поданої касаційної скарги - 28 грудня 2020 року до подання касаційної скарги до Верховного Суду вдруге (25 січня 2021 року), а тому Судом було запропоновано скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку із наданням інших доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Водночас, скаржником не обґрунтовано пропуск строку на касаційне оскарження з моменту отримання раніше поданої касаційної скарги (28 грудня 2020 року) та зверненням до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вдруге (25 січня 2021 року).

Крім цього колегія суддів вважає, що у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, оскільки з моменту отримання копії ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2020 року і до моменту подання цієї касаційної скарги минув майже місяць. При цьому скаржник не обґрунтовує причин, які перешкоджали йому подати касаційну скаргу у більш стислі строки без зайвих зволікань, посилаючись лише на неотримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції станом на час подання касаційної скарги вдруге.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Суд зазначає, що значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2020 року (28 грудня 2020 року) про повернення касаційної скарги та поданням скаржником касаційної скарги друге (25 січня 2021 року) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Суд зауважує, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання другого відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Крім цього, Суд зазначає, що право на повторне подання касаційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто скаржнику, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до суду касаційної інстанції в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 - КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України", принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Таким чином, оскільки скаржником належним чином не підтверджено поважність причин пропуску строку касаційного оскарження з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2020 року про повернення поданої касаційної скарги (28 грудня 2020 року) до подання касаційної скарги вдруге (25 січня 2021 року), Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними, а отже в задоволені клопотання від 01 березня 2021 року слід відмовити.

Станом на день постановлення цієї ухвали на виконання ухвали Верховного Суду від 11 лютого 2021 року, будь-яких інших заяв чи клопотань від скаржника до суду не надходило.

Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Згідно пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволені клопотання Чернівецької обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернівецької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №824/3155/14-а.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.