Кремль не може дати здачі Україні. І це добре

Майже всі українські канали давно звернули свої корпункти в Росії. Арешт кореспондента "Укрінформу" Романа Сущенка вкотре довів: медіастатус ніяк не захищає українського журналіста від свавілля, - пише Павло Казарін для "Радіо Свобода".

Росія поводиться так, ніби стала жертвою української агресії. Ніби це Київ влаштовує дисбаланс у двосторонніх відносинах. Насправді перекіс у них існував дуже давно і не на користь України. І тепер Київ лише вирівнює ситуацію.

Москва може скільки завгодно обурюватися українським законом про освіту. Тим самим, що закріплює державну мову в середній школі. Але відповісти їй нічим. Вона не може у відповідь "русифікувати" українські школи. Тому що українських шкіл в Росії не існує.

Москва може скільки завгодно обурюватися забороною російських телеканалів на території України. Але їй нічим на це відповісти. Вона не може обмежити доступ до українських каналів, тому що вони давним-давно заборонені в російських кабельних мережах. За винятком, можливо, "Інтера", що показово.

Москва може обурюватися українськими санкціями на російські товари. Але саме Кремль першим ввів обмеження на українські товари, спровокувавши тим самим Київ на кроки у відповідь.

Москва вкотре намагається прикинутися жертвою. Тією самою, що має моральне право на самозахист
Поквитатися за обмеження прокату російських фільмів не вийде - українські стрічки не отримують прокатні свідоцтва в РФ. Заборонити концерти українських зірок не вдасться - після війни виступають в Росії лише ті, хто боїться назвати Москву агресором.

Навіть авіасполучення між двома країнами припинилося лише після того, як російські авіакомпанії почали порушувати авіапростір України, здійснюючи рейси до Криму.

Ініціатором розлучення двох країн з самого початку була Москва. Саме вона здійснювала кроки, на які Київ змушений був відповідати симетрично. І тепер, коли Кремль погрожує "заходами", це виглядає смішно. Тому що всі "відповідні заходи" введені ним давним-давно.

Москва вкотре намагається прикинутися жертвою. Тією самою, що має моральне право на самозахист. Тією самою, що може претендувати на етичний пріоритет. А на ділі саме Кремль раз по раз виступає в ролі агресора, змушуючи сусідів всього лише вживати відповідних заходів.

Не було ніякого двостороннього балансу, який Київ тепер "порушує". Навпаки - всі останні роки існував дисбаланс, який Україна тепер лише віддзеркалює. Київ не переходить ніяких "червоних ліній", він завдає удару у відповідь.

Сила протидії дорівнює силі дії, так здається?