ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Дивись:
 НОВИНИ
 СПОРТ
 ІНТЕРВ'Ю
 ПЕРСОНАЛІЇ
 АНАЛІТИКА
 ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
 КРИМІНАЛ
 ШОУ-БІЗНЕС
 НАУКА
 ІСТОРІЯ
 ПОЛІТИКА
 СКАНДАЛИ
 ЦІКАВИНКИ
 ТЕХНОЛОГІЇ
 БІЗНЕС
 КУЛЬТУРА
 ЗДОРОВ'Я
 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
 ПРЕС-ОГЛЯД
 ЧЕРНІВЦІ
 ЕКОНОМІКА
 ОСВІТА
 ЕКОЛОГІЯ
 МАС-МЕДІА
 РЕЛІГІЯ
 МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
 ПРАВО
 КОРДОН
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
 ПРОТЕСТИ
 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
 МИСТЕЦТВО
 БЛАГОДІЙНІСТЬ
 ЧЕРВОНА РУТА 2009
 ОБЛАСНА ВЛАДА
 ВІДПОЧИНОК
 АРМІЯ
 ЖИТІЄ МОЄ
 БЛОГИ
 ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ
АРХIВ
 
новин
веб-конференцiй
опитувань
ПРО НАС
КОНТАКТИ
ПОШУК
 


Новини від Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...
 
 
 

Новини Чернівці та Буковинського краю. Щоденні чернівецькі новини, буковинські новини, новини буковини, прессконференції, анонси, блоги, опитування.

  Перегляд новини  /  ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ   >>> 10 Лютого 2011

Сенсація! Чернівчанин Володимир Шлапак знає, як спростити до декількох класів навчання у школах та видобувати з Прута електроенергію, якої вистачить для всієї Буковини

ОБРАНИЙ / Вчений – самоук Володимир Шлапак за допомогою своєї «Теорії простих чисел» за кілька місяців може навчити будь – кого перемножувати без калькулятора багатозначні числа, може забезпечити Україну дешевою електроенергією, і має низку винаходів, які можуть значно спростити і покращити життя багатьох українців, і тим самим вивести Україну на новий щабель розвитку. Щоправда, для того, щоб їх реалізувати потрібно відмовитись від загально прийнятих знань, і прийняти його авторську теорію.


ДО МЕНЕ ПРИЇЗДИЛИ З МОСКВИ, І ЗАПИТУВАЛИ, З ЯКОГО АМЕРИКАНСЬКОГО ЖУРНАЛУ Я ЦЕ «ЗЛИЗАВ»

Ззовні Володимир Шлапак – звичайний пенсіонер, ось тільки виглядає значно молодше своїх років. Мешкає на «Гравітоні» з дружиною у двокімнатній малосімейці на одноіменному із заводом мікрорайоні – це все, що дісталося йому від Радянської влади за багаторічну сумлінну працю. Діти – дорослі, і живуть окремо своїм життям. Втім – матеріальне винахідника не приваблює, він готовий з радістю поділитися своїми винаходами, аби тільки вони служили Україні і полегшували життя українцям.

Перше, що вражає у квартирі пана Володимира, це сотні книг, переважно наукових. Однієї тільки спеціальної літератури з математики та фізики у науковця – самоука стільки, що позаздрити може будь – яка бібліотека. На основі прочитаного буковинець придумав декілька теорій і винаходів, щоправда їх не визнають, бо вони кардинально відрізняються і заперечують усі ті традиційні вчення, які нам пропонують у середніх та вищих школах.

- Мене старша сестричка навчила читати, коли мені було усього три з половиною рочки, і я почав читати усе, що було під руками - польські книжки, усіляку фантастику, про індійських йогів – розповідає пан Володимир. В мене були тільки старші сестри, які тоді навчалися в школі. І я ті книжки, що вони з собою в школу носили брав і читав. Тобто я начитався фізики і математики ще не ходячи до школи. І Біблію прочитав. І у мене виникло страшенно багато запитань, на які я не міг відповісти. Я тренувався, аби змогти відповісти на ті питання, пішов до школи. І йдучи до школи складав собі журнали, записував власні думки. А мене почали вчити палички писати, каліграфічно малювати, і т. д., і то забирало багато часу. Десь починаючи з п’ятого класу мене вчителі не питали. Я приходив до школи, сидів у кутку, мені ставили четвірку в кінці четверті, четвірку за рік. Контрольні перевіряли звичайно – я їх писав, але до дошки не викликали. Викликав лише вчитель фізики, і лише тоді, коли ніхто з учнів не міг відповісти на його запитання. І я мусив пояснювати те, що викладав учитель фізики – не міг ні слова сказати не так. Коли в 9 класі я йому сказав, що у мене багато проблем, і я бачу, що те, що нас вчать насправді не так, він почав мені ставити двійки. Перша чверть – двійка, друга… а потім я підійшов до нього, і сказав – Степан Адольфович, поставте мені трійку за рік, і я не буду вам більше голову морочити… І так – до кінця школи. В інституті було практично те саме.

-Коли я свого часу влаштувався у Чернівці на завод «Гравітон» - продовжує свою розповідь пан Володимир, тут випускали 166 серію схеми для радянської авіації, і робили це невміло. Запускали приблизно 100 партій, і одержували заледве 100000 кристалів, з яких 80000 після випробувань виявлялися бракованими. Я змінив конструкцію, і оті 100000 кристалів я одержував з однієї партії. Я зробив їх меншими, так що з одної пластини можна було зняти десь приблизно 4 з половиною тисячі кристалів, і запускаючи у партії порядка сорока пластин я одержував більше ста тисяч кристалів. Військові, які робили у нас на Гравітоні випробування, не могли забракувати жодної схеми. Вони що завгодно робили, і не могли загнати їх у брак. До мене приїздили з Москви, і почали допитуватись, щоб я показав американський журнал, звідки я те злизав, що зробив.

Почали мене мордувати. А як я змінив конструкцію, прийшов до головного конструктора, щоб підписала дозвіл, а вона мені матом відповіла, мовляв, ми 18 років випускаємо, і ніхто не виставляв ніяких претензій. А вам конструкція не подобається? Тобто я жив у таких умовах у радянському союзі, я живу в таких самих умовах і зараз. Я не можу запустити жодної своєї роботи, навіть таблички множення. Зараз я навіть не хочу говорити, які правила мої, а які – не мої. Але я хочу показати, що 122 помножити на 128 чи якесь інше число – ніяких проблем! Після невеличкого тренування люди легко називають відповідь.

Наприклад, старший мій син Юра вивчив табличку множення теж у дошкільному віці. Я своїх дітей навчив читати з малечку. Маю методику, як навчити дитину читати. Дитина народилася – вішай там, куди вона іноді дивиться букву А, через тиждень – букву Б, ще через тиждень – букву В. Коли вона почала трошки дивитися, то скажи їй один раз – то така буква, а то – така. А коли почала ходити – дати їй кубики, і раз, два рази на день сказати – бачиш на цьому кубику така - то буква. І у два роки дитина починає читати. Так само – рахувати, так само – табличка множення. Юра у першому класі знав табличку множення і пішов додому. А по математиці – одні двійки. Іду до школи і питаю - чому? Вчителька каже – він дуже повільно рахує. Я кажу – при мені скажіть йому помножити двозначне число на двозначне, тризначне на тризначне, і не спішіть – зачекайте відповіді. Проходить 25 – 30 секунд і дитина відповідає. Вчителька провіряє по калькулятору – правильно. Більше він проблем не мав. Чого вчителька не спитає, як ти то робиш? Я пробував через всіляких знайомих і випадкових людей, через і колишнього, і теперішнього ректорів, через кафедру математики, фізики – у мене нічого не виходить. Я не знаю, як запустити свої знання.

ЯКЩО ПРИЙНЯТИ МОЮ ТЕОРІЮ, ТРЕБА ВИЗНАТИ, ЩО ВСЕ, ЧОМУ ДОСІ ВЧИЛИ СТУДЕНТІВ – БРЕХНЯ!

-Розумієш, - продовжує свою розповідь пан Володимир, якщо взяти математичний довідник за 1988 рік, тобто, Радянський союз закінчився, і я просто новіший не міг дозволити собі купити, а Україна довідників не випускає, то беремо, і знаходимо у ньому термін «Прості числа».

Відкриваєш, і там написано, що це дуже тяжке питання, його не знають до кінця, і що ми користуємось «Решетом Еротосфена», а Еротосфен жив 300 років до Нової ери. Тобто, з того часу, як Еротосфен помер ми мали 2300 років. У мене запитання – невже після Еротосфена ніхто нічого кращого не придумав? «Решето Еротосфена» - це не теорія, це метод. Приклад: берімо непарне число, яке має суму цифр, що дорівнює трьом. І не те, що закінчується на п’ять. А всі інші берімо непарні числа. Обираємо число, і ділимо на всі попередні прості числа. Якщо ділиться – то складене, а якщо ні - то просте. Бо просте число і сім ділиться тільки на одиницю і на сім – більше ні на що. Це навіть не метод – це примітив. 2300 років пройшло – невже люди нічого іншого не могли придумати? Сучасна комп’ютерна техніка дійшла до 10 з половиною мільярдів, а далі – на кожну обчислювальну машину треба рік, щоб вона порахувала мільйон чисел. То навіть не вигідно, тому далі не рахують. І висувають усілякі дурні припущення.

Наприклад, такі прості числа як 11 і 13, а між ними лиш одна парна цифра - 12 – то вони називаються прості числа – близнюки. Є 17 – 19, 29 – 31… Запитання – а там, далеко, прості числа – близнюки є? Академія наук України, академія наук Америки кажуть, що не знають. Так от, я написав теорію простих чисел. Вона дає змогу учневі третього класу, який її прочитав відповісти на це запитання, на яке не може відповісти весь світ. Я надсилаю «Теорію простих чисел» в Академію наук України, а мені приходить звідти відповідь – нас влаштовує «Решето Еротосфена». Запитання – чому? Я підходжу до ректора нашого ЧНУ Ім. Ю. Федьковича, фізика, він має порядка 450 – 500 серйозних наукових робіт з квантової механіки. Я з ним розмовляю, і він каже, що якщо він прийме мою теорію, то йому треба вийти на велику сцену і сказати студентам – вибачте, я вам усе своє життя брехав, і всі мої роботи треба викинути на смітник…

Давайте почнемо вчити фізику з початку – інакше. Він на це піде? Тобто, щоб прийняти мою теорію треба щоб усі академіки світу відмовилися від цієї теорії, яку вони викладають, бо фізика викладається неправильно, причому фактично майже вся. З математикою справа серйозніша. І у ній є багато правди, бо два додати два – ніяк не збрешеш, що то чотири. Але, припустимо, дітей у другому, третьому класі вчать табличку множення, і вони запам’ятовують як множити двозначні числа. Я можу множити як на калькуляторі пальцями своїх рук будь – які числа, і не тільки двозначні. Я множу це в кишені, просто руки пам’ятаю. І така табличка множення дає змогу за три – чотири місяці, навчити дітей множити не тільки двозначні числа, а й багатозначні. В залежності від розвитку дитини і бажання займатися вона може дійти і до трьох – чотирьохзначних чисел, а як не хоче, то їй достатньо двохзначних чисел. Я виходжу на вулиці Чернівців, зупиняю будь – яку гарно одягнену людину, і питаюся скільки буде помножити 7 на 8 – вона каже – не пам’ятаю.

У мене в цеху були наладчики, які закінчували училища. І т. д. – ремонтували інтегральні схеми, складне обладнання. Тоді вже були зачатки комп’ютерів, а таблички множення вони не знали. Вони лізли до калькулятора. Навіщо? Я швидше рахую продані продавцем 5 – 6 видів товару, ніж він робить це на своїй машинці. Тому, якби я навчив учнів середньої школи своєї таблички множення і своєї теорії простих чисел, свою теорію розподільності пояснив, теорію чисел Піфагора, то такі діти, починаючи з четвертого класу мусили б вчити те, що вивчають в університетах, бо пізніша алгебра їм була б непотрібна. Йдеться про те, що програму 5 – 9 класів вони б знали автоматично.

- Припустимо, беру математичний збірник польського віце президента АН Вацлава Серпіньського, який написав 100 задач, котрі людство не може розв’язати. Лише деякі з них на мою думку не мають розвитку. Деякі - сто років, деякі – тисячу, а деякі – з найдавніших часів не розв’язуються. Я беру ті задачі, і знаючи свою теорію просто пишу відповіді (показує приклад розв’язання – і легко розв’язує - авт.). У мене, як бачиш, достатньо книжок по математиці і фізиці, але там відповідей нема. Ці мої слова можна перевірити у будь – якого професора, чи в бібліотеці. Я розв’язую найскладнішу теорему Ферма, яка, як вважається, не має розвитку на одній сторінці тексту. Приклад: «Теорія подільності».

Вона придумана стародавніми греками приблизно 3 000 років тому, але якщо відкрити довідник, подивитися, то вона дає змогу поділити однозначні числа. І все! І що, після стародавніх греків ніхто не міг написати, як ділиться на 17 чи на 23? Я написав теорію подільності, яка займає 5 чи 6 сторінок друкованого тексту, і вона дає змогу вияснити, як ділиться будь – яке число на будь – яке число. Теорія подільності стародавніх греків каже, що на 9 діляться числа, сума чисел яких дорівнює цифрі, що ділиться на 9. Запитання – а чому на 9 діляться такі числа? А може ще є такі числа, сума яких ділиться на 9? Невже ми настільки примітивні люди, що від стародавніх греків минуло кілька тисяч років, а я відкриваю фізику, розділ «електрика», і читаю: стародавні греки ткали шовк, і побачили, що він прилипає до шкіри і до нього прилипають пірїнки. Це явище назвали електрикою.

Другий абзац у тій самій книжці каже, що у середні віки у 1800 році знов почали терти – підвішували дитину, натирали волоссячко, і воно стирчало. А пани пили горілку, дивилися і дивувалися. Потім почали терти, терти, і дійшли до того, що це електрика. Ще тоді вчені вияснили, що то електрика, а потім 2800 років ніхто нічого не тер? Чому? Ейнштейн поцупив поняття поля, тому говорити, що ввів його Ейнштейн і Фарадей, як пишуть у деяких книжках - безглуздо. Я ж беру фізику, читаю, і на кожне речення можу говорити – неправда, неправда, неправда… Зокрема, знаменитий Фельдман, який був лауреатом Нобелівської премії, одержав її за те, що він розповів, що якщо летить елементарна частинка, або рухається у просторі, то вона зриває з себе заряд і може перекинути той заряд на іншу елементарну частинку. Вона стає нейтральною. А та елементарна частинка – зарядженою. Але у багатотомнику, який він написав за декілька років до смерті він пише, що не знає, що таке заряд. Якщо я не знаю, що таке заряд, то як я можу писати, що той заряд знімається з тієї частинки і ліпиться на іншу частинку, як шматок масла? Хіба він має право таке писати?

І останнє по фізиці. Відомий український вчений Корольов, ім’я і заслуги якого незаконно присвоїли наші північні сусіди, перед тим, як запустити людство у космос відсидів 30 років у концтаборах і вижив лише завдяки тому, що зеки його підгодовували. Система хотіла його заморити. У той час Ландау та інші євреї сиділи за кордоном, на радянські гроші влаштовували закордонним фізикам у Європі п’янки і те, що вони там з п’яну говорили списували і випускали свої багатотомники. Припустимо, є таке поняття – електричний газ Фермі. Фермі каже, що в металах є електричний газ, а Ландау приїхав і написав багатотомник. І в тому багатотомнику написано, що то не газ, а рідина. І таких речей багато… А Зельдович, який називав себе членом усіх академій наук казав, що в середині сонця є планета, і за допомогою речовини її можна виявити. Чого ж ти не виявив, а помер до того? І прикладів таких багато…

НА ПРУТІ НА ВІДСТАНІ 1000 КІЛОМЕТРІВ МОЖНА ПОБУДУВАТИ 10 ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ, І ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЄЮ ВСЮ БУКОВИНУ, І НЕ ТІЛЬКИ…

Чернівецькому університетові я теж показував свою роботу про прості числа, і там написали анотацію, що відсутні деякі слова, і таке інше. Але відкриваючи довідник з фізики бачимо, що ці слова, які вони вставили як правки необґрунтовані. Тут, у мене все вірно, бо за допомогою цієї статті я можу розв’язати задачу із збірки вищезгаданого академіка – поляка близько сорока задач, які не мають й досі у світі розвязання. А він, той професор їх не може розв’язати. І якщо я цю статтю пірву, то я ті задачі також не розвяжу, тому що з тією теорією, яка існує сьогодні ті задачі дійсно розв’язати неможливо, бо теорії нема, а є тільки те стародавнє «Решето Еротосфена».

- Я намагався писати в Москву, бо Київ не брав такі речі – кілька разів писав і віддавав. А мені звідти навіть відповідь не приходила. А потім, читаючи який-небудь науковий журнал я міг зустріти те, що написав я.

Справа в тому, що якщо якийсь математик підпише рецензію на мою роботу, то тим самим підтвердить те, що він до такого не міг додуматися. Я – фізик, і я кажу, наприклад, що не маса створює гравітацію, а наявність гравітації породжує масу. Якщо гравітації не було б, то я б не зміг би зважитися відносно землі. Я можу зважитись відносно землі тільки тому, що є гравітація. А тепер, якщо я важуся відносно землі. То я важу, наприклад, сто двадцять кілограмів, а як я зважуся на Місяці, то важитиму у 6 разів менше – всього двадцять кілограм. То де правда? А як я піду на Сонце, то я буду важити у 330 тисяч разів – то я ту вагу роздушу, як прища, і мене ніхто не зможе зважити, бо я буду важити більше, ніж Земля. Тобто мене ніхто не зможе взяти за шкірку і зважити, бо планету Земля хто підніме? То де моя маса правильна – там, тут, на сонці, чи у космосі, де я ні до чого не буду притягуватися? Якщо я не притягуюсь, то я нічого і не буду важити. Тобто моя теорія у фізиці розказує, що таке елементарний заряд, що таке атом, що таке електрика, що таке надпровідність, що таке напівпровідники. Фарадей був збирачем книжок, а потім став вченим. І він так бавився своїми знаннями, що придумав електромотор і електрогенератор. Років 10 з нього сміялися. У 1840-му він придумав, а у 1850-му йому вдалося запустити в роботу трамвай, і як почали їздити на роботу на тих трамваях у Лондоні, то втішилися. Але фізика розвивається. Десь в районі 1897 року стало зрозуміло, що є електрон. Потім, через 10 – 15 років - протон, потім ще через 20 років – нейтрон, і десь у 32 році вчені показали, як з їхньої точки зору виглядає атом. Квантова механіка вже розцвітала.

Потім виникла квантова електродинаміка, і ще всіляких квантових механік купа. Запитання – чому після Фарадеєвих електромоторів ніхто нічого не змінив? Мідний круглий дріт, обмотка, магніти, одне крутиться відносно іншого, все! Минуло 150 років, і ніхто нічого не зробив… Як Фарадей придумав, так досі крутиться. А може можна так зробити, що якщо я беру той електрогенератор, який генерує воду на якомусь водоспаді, і заміняю його іншим, то я нічого не міняючи на водоспаді одержую в 100 разів більше електроенергії. Добре би було? А може не треба і водоспаду? Може на нашому Пруті на відстані 1000 кілометрів проміжку можна побудувати з 10 водяних електростанцій трохи інакше? Нічого з водою не роблячи, тільки трошечки інакше будуючи систему, і ставлячи свої електрогенератори. І на тому кілометрі я одержу стільки електроенергії, що на Чернівецьку область стане, і ще Румунії віддамо, і Молдавію освітимо. І не будемо жалітися, що нам електроенергії не вистачає. Так можна зробити, але якщо ми будемо користуватися електрогенераторами Фарадея – геніального самоука, перед яким я знімаю шапку, бо він придумав теорію поля, яку Ейнштейн хотів у нього вкрасти, він придумав електродвигун і генератор, він ще багато чого придумав.

А чого учені – фізики того часу нічого такого не придумали? Бо у нього голова не була засмічена тим, що він прочитав у книжці. Оптика і квантова механіка дуже далекі від істини. Вся оптика неправильна, тому що квантів нема. І електрон ці кванти не поглинає і не випромінює. Те все відбувається абсолютно інакше. І коли я розумію фізику, я розумію як збудувати той прилад, той, чи той. Чи, скажімо, електростанцію, чи електромотор, який буде не стокілограмовий, а трохи більший за звичайну коробку. І він теж крутитиме великі машини, бо його потужність буде відповідна. Треба тільки його механічно зробити потужнішим - щоб він не ламався від тієї електричної потужності, яка його буде крутити. Тобто все буде зовсім інакше. Але для того треба знати мою - правильну фізику.

ФОРМУЛА ЕЙНШТЕЙНА – ПОВНИЙ ІДІОТИЗМ!

-Ти, Тарасе, приміром, коли ішов до школи і відповідав вчительці те, що вона тебе навчила, і одержував п’ятірку, а якщо ти відповідав не те, то що ти одержував? Двійку! Навіть, якщо ти правильніше говорив, ніж казав учитель. Якщо я, припустимо, прочитав книжку, а вчитель її не читав, але викладає про цю книжку, то він не може сказати, те що я, бо я її прочитав. Я починаю говорити, а він каже – то неправда. А якщо я інакше тему розумію? І система нашого навчання така – дитина повторює те, що сказали тато з мамою. Потім повторює те, що сказали вчителі у дитсадку, школі, ВУЗі, а всі вони користуються цією однією книжкою, яка надрукована. Бо якщо нею не користуватись – відразу кара. І от проблема: Ейнштейн пише свою формулу, і якщо ми хочемо, щоб енергія зросла, то мусимо змінювати масу. А якщо у нас маса зростає, то і енергія зростає. Якщо маса зменшується, то й енергія зменшується. Отже, якщо я нагріваю воду, і вона піднімається у каструлі, то що, вона піднімається за рахунок того, що маса у води зросла? Повітря догори піднімається за рахунок того, що маса зросла, якщо воду нагріти? Адже чомусь холодне падає вниз. А по цій формулі холодне має підніматися, бо воно легше. Бо якщо енергія зменшується, то й маса зменшується. Інакше не буде рівності, бо це стала речовина. То хіба вчені не бачать, що то не формула, а ідіотизм! Адже Ейнштейн був недоумком, який навіть не кінчив школу, бо він не міг вчитися, а вчився у спецшколі для неповноцінних дітей, потім пішов працювати, і раптом почав красти. Він украв у Пуанкаре його теорію відносності, споганив її до невпізнаваності, видав її як свою, і став знаменитим. І за все своє життя він не написав жодного слова свого.

Я в будь якого автора по фізиці знаходжу слова, які написав Ейнштейн. Так само як Ландау пише – електронна рідина, тоді як за кордоном пишуть електронний гас, А всі інші слова співпадають. Ландау до речі теж пішов з України в Росію – в Харкові він вчився. Але жидів славили і тоді, і тепер, і взагалі у нас жиди до влади прийшли. Тобто ми не можемо нічого зробити.

Ще один приклад: стоїть батарея. Вона тепла. Повітря підіймається. Значить, якщо до теплої батареї торкнеться більше повітря за одиницю часу, чим більше молекул – то повітря нагріється. Тобто, якщо я до батареї прикладу електричний вентилятор, і він буде тягнути, то те повітря він направлятиме на батарею. Вона буде нагріватися, і буде тепліше у хаті. Спробуйте! Навіть якщо батарея має усього 30 градусів, але вона тепліша за стілець, на якому ти сидиш, - то у хаті буде тепло. Міркуємо так – тепло повітря вшир підіймається – я беру тазик, який не має дірки ні зверху ні з боків, і засмоктує повітря. Ставлю батарею – обігрівач. І ставлю через дірку трубу до стелі. Тепле повітря у трубі іде швидко – чим вище труба, тим швидше повітря буде текти. Якщо я тазик поставлю на першому поверсі, а трубу проведу через дах на другий поверх, то воно ще швидше буде текти. І чим швидше тече повітря, тим швидше молекул торкається батареї в одиницю часу – значить більше заберуть у неї тепло, і вона краще нагріється. А тепле повітря буде поширюватися, бо буде рух повітря.

Одна основна причина, яку я бачу, за рахунок чого мені відмовляють – кожен, хто прийме мою віру, тому треба відмовитись від своєї. І якщо по фізиці мені треба усе доводити, то у математиці все логічно і доведено».

Поки науковці топчуться на одному місці, не придумуючи на думку Володимира Шлапака майже нічого нового, пенсіонер вдосконалює свої старі теорії, придумує нові, розв’язує надскладні задачі, і… складає їх у шухляду.

- Коли я працював на «Гравітоні», мої знання відрізнялися від знань всіх інших людей. Я приїхав сюди, бо мене покликав на роботу головний інженер, який до того працював у Івано – Франківську. А я після інституту потрапив на завод, де випускали інтегральні схеми, які не вміли робити. І в мене була одна зміна, а в мого напарника - інша. Я прийшов як молодий спеціаліст, а він вже мав кілька років стажу. І у мене десь через три місяці після мого приходу все почало працювати. Почали заробляти гроші. У мене, як у молодого спеціаліста – стажера було 90 рублів окладу, а люди працювали від виробітку. Так от, тоді в основному усі приїжджі жили в гуртожитку. А заробіток був такий, що вони не могли дати собі ради - 40 рублів авансу і 20 рублів заробітку. Більше тоді до мого приїзду вони не заробляли. Я покрутився, зрозумів що таке та інтегральна схема зі своєї точки зору і запустив процент виходу. І люди почали заробляти 150 рублів. Через три місяці – 200 рублів, ще через пів року – 600 рублів, а більше Радянська влада тоді нікому не платила. І почали ставити заробіток бригади на спецрахунок. Бригада могла брати ті гроші і їздити десь відпочивати, чи посидіти у ресторані, відсвяткувати щось. Такі гроші на заводі окрім моєї бригади ніхто не заробляв. І мене почали ненавидіти. Начальником того цеху був тоді чоловік, який мешкає зараз у будинку навпроти мого. І він спочатку мене мордував, а потім я йому сказав – слухай, Анатолію Сергійович, я роблю кристали – роблю. Пояснити тобі як я їх роблю я не можу, тому що у тебе немає відповідної освіти. Хоч ти й маєш вищу освіту. Давай я буду робити так як я роблю, і все буде добре. Дай мені владу у цьому цеху. Він мені дав владу і я зайнявся двома бригадами. Потім запустили інший цех, куди він перейшов. А у цьому я став його замісником. І той цех почав робити те, що у Києві не можуть зробити. А потім він на основі шаленого успіху перевівся головним інженером. А я з посади заступника начальника пішов - мене «з»їли». Пішов працювати у відділ головного технолога.

Тоді, як я прийшов на завод випускали перші лічильні машинки - калькулятори. Той калькулятор був величезних розмірів і коштував 600 радянських рублів. Тобто, людина, яка заробляла на місяць 40 – 80 рублів купити собі такий калькулятор не могла. Ми ще з одним товаришем з інституту зробили зразок сучасного калькулятора – 10 на 12 сантиметрів і 2 сантиметри товщини. Ми підрахували, і він нам коштував усього 40 рублів. Прийшли до директора, щоб він підписав відповідні документи, аби цей калькулятор запустили у виробництво – він подивився на мене здивованими очима, і сказав: «Ви що, ідіоти?» Я за цей один 600 рублів беру, а ваших треба штук 20 випустити, щоб такі самі гроші взяти. Навіщо мені це? От так при Радянському союзі була розвинута раціоналізаторська робота. І я на заводі мучився, мучився, аж поки він не розвалився. Виходу у мене не було – або мучитися, або йти пасти кози. Погано бути розумним, погано бути дурним, але й погано бути не таким, як всі. Якщо ти такий як всі – тебе всі люблять, якщо ти не такий – всі починають виясняти, чого ти не такий…

- Після закриття Гравітону я спробував знайти роботу – продовжує свою історію пан Шлапак. Пішов на один завод, другий, третій, а вони всі починали торгувати. Я не хотів займатися торгівлею, нечесними заробітками, а чесно працювати з людьми, які нечесно заробляють неможливо. Я відразу потрапляв на високий рахунок, бо без мене не могли то робити, що я запропонував. Але мені одразу пропонували на цьому заробляти, а я не хотів, щоб та продукція, яку я виготовляв коштувала у сто разів дорожче, ніж має коштувати. В кінці кінців я на це плюнув, і пішов сторожити фірму, на якій працювала моя дружина. Зараз я зайнявся розведенням урожаю. Все вирощую на дачі, і практично незалежний від цього суспільства. Я можу обійтися без нього – можу викопати яму в лісі, і жити там – я дам собі раду.

Вирощую на присадибній ділянці білі гриби, а картоплі збираю урожай у десятеро більший за той, за який у радянські часи давали звання «Героя Радянського Союзу». Питання в тому, що якби мою науку – фізику і математику, теорію про погоду, яку теж маю, і те, як змінити електродвигуни і електрогенератори, щоб вони краще працювали, щоб вони набагато більше давали впровадити у життя… Можу пояснити надпровідність, якою майже не займаються, і зявлються нові надпровідники, нова теорія, нові досягнення. Можливо, що навіть зможу зробити вічну лампочку – треба спробувати. Але розумних людей нажаль не терплять. Я пробував через знайомих і незнайомих в університеті запустити мої знання, і якщо колись я мав в університеті три оплачуваних посади (ще при радянській владі, яка такого взагалі то не допускала), то зараз там зі мною ніхто не хоче говорити»…

- Як будеш щось про мене писати – каже наприкінці нашої бесіди Володимир Михайлович, хоча не впевнений, що мені це потрібно, то напиши, що знаю фізику і математику до такого ступеню, що не треба Україні ходити по Європах і просити. По радіо кажуть – навіщо придумувати, якщо там вже придумали? Якщо я придумав, а ти живеш в іншій державі, і хочеш, щоб я з тобою поділився, то я тобі дам вчорашнє. Нове буде під секретом. Нове я віддам за великі гроші. І чим більші гроші ти пропонуватимеш, тим за ще більші я віддам. Чому не зробити навпаки – щоб до нас прийшов весь світ просити? Тоді нам не треба буде їздити вчитися за кордон.

Беремо статистику – київський університет знаходиться на одному з останніх місць у світі, але його спеціалісти їдуть за кордон, і їх там приймають з руками і ногами. А своїх не беруть, бо своїх нема. То де правда? Українці придумали польоти в космос, літаки, і таке інше. Але ми чомусь вважаємо, і у світі хибно вважають, що першими в повітря злетіли брати Райт. Чого після того минуло 30 років, і ніхто більше не літав, а потім українець приїхав у Америку, і з того часу почали літати на літаках і вертольотах. Аж тоді! Так само і у нас – чого всі літакобудівні заводи - в Україні, а Росія їх не має, якщо вона така розумна? Чого в Росії так багато аварій? Чого в Росії залишилося тільки 20 льотчиків, котрі можуть літати на космічному кораблі? Цих «чому» - багато, і треба шукати на них відповіді.

…На превеликий жаль, як бачимо, інтелектуальні праці Володимира Шлапака, які дійсно достойні уваги і вивчення в Україні наразі нікому не потрібні. А потім бідкаємось – чому погано живемо, чому економіка шкутильгає. Так і хочеться відповісти – бо нічого не робимо, і другим не даємо, чи заважаємо робити. Українська приказка «Чому бідні - бо дурні! А чому дурні? – Бо бідні!» у даному випадку як ніколи актуальна. Але гордитися з того, чи плакати?



Тарас ПІЦ, журналіст
спеціально для БукІнфо (с).
(Фото автора)
Переглядів (7552) Коментарів (20) Додати коментар Версія для друку
Інші новини по темі
1. Будьте в курсі: практичні поради з відеозйомки на смартфоні
2. Неймовірно! Вихід iPhone SE 2 зменшив попит на XR*
3. Топ-5 способів поповнення мобільного рахунку «Київстар»
4. Що таке термопот та як його вибрати?
5. Фахівці радять, як вибрати якісну болгарку
Коментарі
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...