Іван Попадюк: «Ніколи не піду на зговір ні з власною совістю, ні з тим, що йтиме врозріз із законом та позицією націоналіста» (ФОТО)

В одному з інтерв'ю він сказав, що носитимете військову форму доти, доки в Україні не закінчиться війна. Бої на сході ще тривають, гинуть хлопці, тому учасник бойових дій на сході України, голова Чернівецького обласного ветеранського руху «Легіон «Свободи», депутат Новоселицької міської ради ОТГ від ВО «Свобода» Іван Попадюк продовжує ходити у формі кольору хакі. У мирному житті він багато робить для того, щоб ця клята війна у нашій державі припинилась. Заради України, як сам сказав, він готовий лягти кістьми.

Я не зустрічала людей, які б так фанатично любили цю нашу стражденну Україну, як Іван Попадюк. На його сторінці у Фейсбуці в статусі про друзів він вказав, що найголовнішим другом для нього є Україна, а найголовнішою роботою – боротьба за неї. Щоб змінити правила гри в країні, учасник війни, свободівець Іван Попадюк вирішив балотуватись до Парламенту. Відповіді кандидата у народні депутати по мажоритарному 203 виборчому округу Івана Попадюка на ці та інші питання читайте нижче.

- Іване Миколайовичу, чим продиктоване Ваше рішення зв»язати своє життя з політикою?

- Я серйозно почав вникати в політику після одного випадку в ЗСУ, коли командир дивізіону показав фото та назвав прізвище кандидата, за якого ми повинні проголосувати. Мені стало не по собі, виходить, що моє перше право на волевиявлення просто «ґвалтують». Згадав хто здобував Незалежність України, скільки життів це коштувало, а стосовно цих подій я вже мав чіткі ідейні орієнтири, - і… проголосував за Народний Рух України та їхнього кандидата.

 

Після звільнення з ЗСУ почав поглиблено вивчати політичні події нашої держави. На громадських засадах допомагав певним демократичним силам, які ототожнювали себе з Помаранчевою революцією, однак моє внутрішнє відчуття та поведінка лібералів-демократів підказували – це не моє.

Знайомство зі «Свободою» (на той час СНПУ) відбулося в Одесі на початку 2001 р. Мене вразило, що молоді розумні люди без «суржика» розмовляють українською мовою, що вони вважають героєм України Бандеру, співають повстанських пісень. Поспілкувався і зрозумів, що хлопці щиро вболівають за майбутнє нашої держави і що їхній світогляд співпадав із моїм. Тож не дивно, що коли почалася Помаранчева революція, я зібрав рюкзак і поїхав на Майдан. Там зійшовся з чернівецькими свободівцями і остаточно зрозумів, що знайшов побратимів, з якими хотів творити історію та будувати велику Україну.

Наприкінці 2004 р. написав заяву на вступ до Чернівецької обласної організації ВО «Свобода». Відтак знайшов з десяток патріотичних хлопців у Новоселицькому районі, де проживаю, і створив районний свободівський партійний осередок. Як би це пафосно не звучало, але в політику я пішов за переконанням і бажанням зробити все, що зможу для України. Чесно кажучи, знав, що буде важко, але не думав, що настільки. З»ясувалось, для вирішення певних питань не досить лише твоєї волі, зусиль і праці. Бо що б ти не робив, але якщо для руху вперед не можеш пробити бюрократичну стіну чи потрапляєш в тенета якоїсь корупційної схеми, - ти безсилий. За 15 років громадсько-політичної роботи я з цим стикався неодноразово.

Зрозумілим є те, що з країною щось не так і це «не так» триває з перших днів здобуття незалежності. Коли буваю на могилі Героя війни з Хотина Сашка Коваля, який у 18 років пішов захищати Україну, і чую від його мами «За що він загинув?», почуваю нестерпно себе. Бо такі ж питання задають родини інших загиблих буковинців, які ми теж відвідуємо зі своїми бойовими братами. А й справді – де справедливість? Виглядає на те, що за неї ще треба боротись і боротись.

- Ви прийняли для себе непросте рішення – йти на вибори до Парламенту. Чому?

- Такі рішення не приходять спонтанно. Їх приймає не розум, а душа. Принаймні саме таким шляхом пішов я, коли відчув, що можу і хочу долучитись до великої політики. Коли дивлюсь на порожню залу у раді або слухаю відвертий цинізм з депутатської трибуни, стискаються кулаки. Так і хочеться опинитись серед деяких депутатів і сказати: «Хлопці, та ви втратили геть совість.

 

На вас по телевізору зараз дивиться вся Україна, а ви навіть не соромитесь брехати і приймати закони, які суперечать будь-якій моралі». Знаю точно: ніколи не піду на зговір ні з власною совістю, ні з будь-ким, якщо це йтиме врозріз із законом і позицією націоналіста. Переконаний: ті люди, які добре знають мене і читають ці рядки, навіть не сумніваються у правдивості моїх слів.

Мені 40 років, я молодий, здоровий, маю достатній політичний та бойовий досвід, завжди був і є щитом нації. Залишилось отримати «меч» - довіру громадян та здобути перемогу на користь нації та держави. Я впевнений, що саме мені та іншим потужним націоналістичним силам вдасться продемонструвати справжню роботу народного депутата України. З такими думками я й вирішив балотуватись до Верховної Ради України.

- Над якими питаннями нова Рада повинна працювати першочергово?

- Першочерговим завданням, на мій погляд, є комплексна безпека українців. У небезпеці почувають себе нині усі. Війна з Російською імперією показала, що окупант може прийти неочікувано. Що робити? Де сховати дітей на випадок обстрілу градів чи мінометів? Як тримати зв'язок між собою, коли все паралізоване? Чим харчуватись? Є багато питань, на які люди мають отримати відповідь, і про які ніхто ні на якому рівні не говорить. Теза «Хочеш миру – готуйся до війни» сьогодні актуальна, як ніколи.

 

Інше питання, яке потрібно вирішити Раді, яку оберуть, - це прийняти свободівський «Антиолігархічний» пакет законів, який дасть змогу Україні вилізти з економічної кризи. Потрібно прийняти також екологічні законопроекти, які би мали покласти край варварському руйнуванню української екосистеми. Це вирубка лісу, варварський вибір алювію (гравію), хаотичне використання отрутохімікатів та міндобрив, відсутність дієвих водоочисних споруд, що призводить до забруднення річок. Це стосується не лише Буковини, а й України в цілому.

- Хто Ваші конкуренти на виборах по 203 округу?

- Більшість кандидатів я добре знаю. Серед них немає конкурентів, адже жоден не сповідує націоналістичну ідею.

- Куди, на ваш погляд, влада та політики ведуть нашу країну сьогодні?

- По-моєму, вже привели. До злиднів і зневіри. Кожен Президент України зробив свій внесок у її бідність. Ми на останніх місцях у Європі майже за усіма життєво важливими показниками, які характеризують рівень будь-якої країни. МВФ вважає Україну найбіднішою державою Європи, хоч за багатством природних ресурсів та розвиненістю промисловості Україна випереджає багато країн. І сьогодні вона нагадує побитий штормом корабель, який загубився в світовому океані і, втративши хід, дрейфує в темряві… А в команді й далі гризуться: кому стати за штурвал і яким курсом прямувати...

 

- Скільки має бути, на Ваш погляд, депутатів у Парламенті?

- Мене цікавить не кількість, а якість. Хоч 100, хоч 200, хоч 450… не це важливо, головне, щоб вони якісно та фахово виконували свої обов’язки. Для мене народний депутат – це представник громади, який має відстоювати її інтереси. Але слуги народу вищого законодавчого органу щойно всідаються в крісла, - забувають і про виборців, і про те, що обіцяли. У 2018 році мене обрали депутатом Новоселицької міської ради новоствореної ОТГ і я не пропустив жодної сесії чи засідання профільної комісії без вагомої причини. За цей час ні разу не бачив, щоб на сесію прийшов хтось з народних депутатів. Уявімо, що дійсно дуже зайнятий наш нардеп, не може з усіма зустрітися, але хоча б один раз можна зайти на сесію міської ради, почути думку депутатів місцевих рад?

- Назвіть основні пункти Вашої передвиборчої програми

- Моя програма – це «Програма захисту українців» ВО «Свобода». Перше і найголовніше для мене, націоналіста, - захистити здобутки Революції Гідності і протидіяти будь-яким спробам реваншу проросійських сил.

Скасувати недоторканність Президента України, народних депутатів та суддів. Здійснити реальну люстрацію – докорінне очищення влади. Усунути олігархів від впливу на економіку. Повернути Україну в українські руки. Ухвалити свободівський пакет законів про повернення капіталів з офшорів. Усунути схеми виведення грошей з України. Ліквідувати олігархічні монополії. Повернути контроль держави та громад над підприємствами-монополістами та природними монополіями. Дуже важливим пунктом свободівської програми є заборона торгівлі стратегічним ресурсом України - землею сільськогосподарського призначення. Надавати її в довгострокове користування винятково українцям із правом родинної спадщини або продажу державі.

Ще одна свободівська вимога - знищення корупційних схем формування тарифів. Забезпечення газом власного видобутку передусім населення України…

 

З кожним пунктом свободівської програми я повністю згідний, в разі обрання мене народним депутатом підтримуватиму голосуванням у Верховній Раді. Мене обурює інше: більшість політиків нахабно використовує уривки нашої програми, хоч крім націоналістів її ніхто не виконує і не збирається виконувати.

– Чи є у Івана Попадюка команда, яка підтримує його на виборах?

- Є, але не в тому сенсі, що це купка людей, які сидять і лише чекають свистка, щоб кудись бігти і щось робити. За час моєї політичної діяльності моя команда сформована з однодумців - переважно молодого віку людей, які однаково зі мною розуміють життя. Наша командність проявляється в тому, що коли потрібно вирішити якесь питання, то за «дзвінком другу» ми збираємося, радимося, беремося діяти і брати відповідальність на себе. Зараз такий час, що дуже важливо мати на кого обіпертись,з ким порадитись, проаналізувати ситуацію, запропонувати рішення і вирішити, хто би це робив. Так я розумію командну гру в політиці і така команда у мене є. Це депутат-свободівець Богдан Яворський, депутат Магалянської ОТГ Дмитро Кушнірюк, активіст, педагог Василина Цибуляк, учасник бойових дій Олег Топалов та багато інших патріотичних людей.

- Ви були Сотником на Майдані Революції Гідності. Чого не можна було допустити патріотам після повалення режиму Януковича?

- Почну з самого початку Майдану. Коли жорстоко побили студентів, нація, як живий організм, миттєво відреагувала і люди вийшли на вулицю. Я теж поїхав до Києва. Спускаючись на ескалаторі в метро, один з побратимів запитав чи нас не затримає міліція, на що я просто крикнув «Слава Україні», а у відповідь усі люди почали кричати «Героям Слава!», «Слава Нації!», «Смерть ворогам!».

 

Зрозумілим стало те, що люди «просинаються» Згодом на Майдані була представлена вся Україна – справжній цвіт нації. Толерантність, послаблення контролю призвели до засилля провокаторів на території Майдану. Вже після Різдва на щонедільному Віче я і багато інших майданівців почали помічати людей, які провокували народ вигуками «Лідера!» і присутні втрачали пильність. Був момент зневіри. Падав моральний дух. На Майдані залишалося мало людей. Лише сильні духом розуміли історичну цінність подій, учасниками яких були.

Наша «Сотня Буковини» базувалась у палаці «Жовтневий», де щоденно проводились наради сотників за участю нардепів-свободівців, лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Багато людей з Майдану приходили в палац переконатися у тому, що свободівські депутати споживають їжу, стоячи з усіма людьми в черзі. В «Сотні Буковини» на початку були лише буковинці, а згодом до нас долучилося багато людей з інших регіонів. По сьогоднішній день зустрічаюсь з майданівцями, є що згадати. Про помилки Революції Гідності теж говоримо…

Чого не можна було допустити? Розколу нації, автори якого прийшли до влади на брехні та крові. В той час, коли нація оплакувала «Небесну Сотню», покидьки почали розробляти план знищення свідомих українців. Забули люди, що «в єдності - сила» і цим скористались порошенки, яценюки та інші правителі, для яких Майдан був трампліном для приходу до влади.

- В Україні гинуть хлопці, але дехто вважає, що то не їхня війна. Як людина, яка реально воювала, що б Ви сказали тим, хто живе за принципом «Моя хата скраю…»?

- Путін, певно, й гадки не мав, що своїм прагненням поневолити народ, лише прискорить його об’єднання, що в людей загалом загостриться почуття національної свідомості мільйонів, а український патріотизм сягне найвищої позначки. Така ситуація була на початку війни, коли вся країна везла на фронт допомогу добровольцям і вони вистояли. За 5 років війни хтось втомився, хтось збайдужів, а хтось відкрито заявляє, що його це не стосується.

 

Помітив, що останнім часом люди майже не реагують на пости у Фейсбуці про загибель бійців на передовій, а соцмережі, як відомо, найтонкіше передають настрої суспільства. Це ще одна ознака того, що люди розслабились, звиклись з болем і втратами. Хочу нагадати усім: не думайте, що ви собі купите спокій у Києві, у мами-тата в селі чи в Італії. У нас на порозі стоїть добре озброєний ворог. І цьому ворогові, повірте, байдуже яке місто руйнувати, в який будинок стріляти. Ми для нього – сміття, раби. І він зробить все можливе, щоб захопити нашу територію і людей та нав»язати «політику рабства», як, власне, він це успішно робив понад 300 років.

Кожен, хто справді хоче закінчення війни, повинен переглянути свою поведінку, манеру спілкування, відновити в суспільстві моральні цінності. Не перечитувати 10 заповідей Божих, а дотримуватися їх. Полюбити оточуючих, допомагати один одному, особливо тим, кому сина чи батька привезли зі сходу додому у закритій труні. Відвідати вдову, зайти до сусіда, який повернувся з окопів, зрешечений осколками… Озирнімося довкола, можливо з кимось потрібно просто поговорити. Люди! В країні – війна! Наша перемога незабаром буде, я в це вірю, і хотів би, щоб інші теж вірили. Початок перемоги відчуєте, коли жителі окупованих територій проситимуть, щоб до них приїхали українці з Великої України допомогти відновити частину їхньої української території. Маємо бути готовими до такої поїздки. Остаточна перемога України - це розвал Російської імперії.

- На що Ви готові заради того, щоб в Україні настав мир?

- Кістьми лягти…

- Ви багато робите для побратимів, які воювали в зоні АТО. Землю отримали всі атовці Вашого району?

- У Новоселицькому районі проживає 305 учасників бойових дій. Хто мав сильне бажання – вже отримав. Це приблизно 120 чоловік. Інша справа – чоловіки, які зараз знаходяться на службі. Для них теж намагаємось десь зарезервувати землю, коли трапляється така можливість. Новоселицька міська рада до того часу як об‘єднатись в ОТГ, надала земельні ділянки всім учасникам бойових дій з м. Новоселиця та декільком - із сіл району. Я й справді багатьом посприяв в отриманні земельних ділянок. Здається, банальні справи, але навіть допомогти написати заяву чи зібрати потрібний пакет документів, розказати куди звертатись, як отримати земельну ділянку чи тверде паливо, дуже багато важить.

 

З початку 2018 р. новообрана Новоселицька ОТГ станом на цей час надала 63 учасникам бойових дій землі сільськогосподарського призначення площею не менше 1,5 га.

Іншим важливим питанням для мене є повернення ветеранів та учасників бойових дій в соціум. Не секрет, що соціально-психологічна реабілітація ветеранів АТО проводиться після звернення його до психолога чи психіатра. Але воїни, які ризикували життям, йшли на смерть захищати державу від окупанта, як правило, після повернення із зони АТО не йдуть туди, вони можуть порозумітися лише зі своїми побратимами, які боронили рідний край. Найгірше те, що багато хто з них знаходить відраду у спиртному, витягнути їх звідти важко. Використовуючи зв’язки, я майже в наказовому порядку змушую їх зустрічатися, спілкуватись один з одним, шукати можливість заробити на життя, створивши власну справу.

Я допомагаю чим можу своїм побратимам, адже ми хрещені порохом і кров’ю. Ми бачили розруху, створену “рускім міром”. Там, на сході, чули як дехто кричав «бандеровци, єдьтє домой», але зустрічали й тих, хто був радий нам і дійсно хотів повернутись в Україну. Багато людей забувають про героїчний вчинок наших мужніх воїнів, частина з них ще зараз боронить наш спокій. В Україні ще досі йде війна, тому хочу нагадати: якщо не шануєш своїх героїв, змушений будеш слугувати окупанту.

- Іване Миколайовичу, Ви багато спілкуєтесь з людьми у селах. Які проблеми їх найбільше турбують?

- Найперша проблема в селах – бідність, через що люди покидають землю, дітей, стареньких батьків і їдуть на заробітки. Зменшується поголів‘я корів, за худобою нема кому доглядати і чим годувати. Відсутнє транспортне сполучення з районним центром. Як депутат, намагаюсь допомогти людям, роз‘яснюю перспективи у створенні малого фермерського господарства. Багато селян віддали в оренду свої земельні ділянки (паї).

 

Ті люди, які забрали свій пай від орендаря, зрозуміли користь від власної справи. На сьогоднішній день ринок потребує багато сільськогосподарської продукції. Великі агрохолдинги вирощують культури, які продаються за валюту. Тому ніша малого фермерського господарства порожня. А це: ягідний бізнес (малина, суниця, полуниця), садівництво (яблука, груші, слива, горіх, ліщина), тваринництво. Загалом, вся Буковина має перспективи в аграрному бізнесі, але потрібна державна підтримка. Інформування людей, всебічна допомога в оформленні документації. І розглядати майбутнього фермера потрібно не як гаманець для вимагання хабарів за ті чи інші послуги. Бо коли б у селі замість кількості тимчасово непрацюючих були малі фермерські господарства, тоді була б, мабуть, і здорова конкуренція.

- Як свободівський депутат, Ви чимало робите для Новоселицької ОТГ. Розкажіть про це.

- Одне з того, що з боями вдалось добитись, – це продовження роботи маршруту “Новоселиця – Чернівці”. Раніше перший автобус на Чернівці відправлявся після 7:00, останній з Чернівців на Новоселицю - о 19:00. На сьогоднішній день графік руху транспорту виглядає так: на Чернівці - о 6:30 год, з Чернівців – о 20:30 год. Багато з того, що ми, націоналісти, робимо на місцях, на перший погляд, ніби, здається, не помітне, та іноді вкрай важливе.

Можна попіаритись, скажімо, на тому, що ти сучасна молода людина, встановила лавочки, але воно не змінить реальної картини сьогодення. Найбільше пишаємось реальними проектами. Наприклад, дитячо-спортивним майданчиком у місті Новоселиця (мікрорайон Селище), який свободівці разом з небайдужими мешканцями відновили і зробили модним та сучасним.. Молоді люди підтримують порядок: ремонтують, підкошують траву на футбольному полі. Конкретні справи зроблено й для відновлення та розвитку спорту.

Свободівець, депутат Богдан Яворський у 2017 році звернувся до місцевих юнаків створити футбольну команду, яка б грала за місто Новоселицю. Молодь дружно відгукнулась, тож тепер маємо дорослу футбольну команду “Новоселиця” та 2 дитячі футбольні команди. Дитячі команди постійно займають перші місця на футбольних чемпіонатах, неодноразово ставали ініціаторами проведення інших турнірів з волейболу, баскетболу. Головне: діти мають бачити перспективу у заняттях спортом. Чим більше дітей залучимо до спорту, тим менше їх буде сидіти по в‘язницях.

Як учасник бойових дій, ветеран АТО, я зараз багато працюю з молоддю, часто буваю у навчальних закладах, куди приношу з собою музейні експонати з війни, роз‘яснюю небезпеку використання зброї. Основний акцент роблю на потребі вчитися заради пізнання світу. Скажу вам, що сучасна молодь дуже прогресивна. Вона має колосальні ідеї, які можуть принести користь суспільству.

- Ви є також головою Новоселицького районного спелеоклубу «Попелюшка», чи є у Вашій передвиборчій програмі пункт про створення міжнародного рекреаційного комплексу на базі знаменитої печери «Попелюшка»?

 

- У моїй програмі є пункт, який ніхто ніколи не обговорював у Верховній раді. Мова йде про спелеологію. Якщо стану народним депутатом, добиватимусь, щоб був врегульований законом статус спелеологів та опікунів печер, про які люди дуже мало знають. На моєму 203-му окрузі знаходяться найбільші печери Буковини та Європи - «Буковинка» в с. Стальнівці та печера «Попелюшка» («Золушка») в с. Подвірне Новоселицького району, на базі яких планувалося створити міжнародний рекреаційний комплекс, який включав би в себе і спелеологічні дослідження, і медичні оздоровчі заклади із застосуванням лікувальної мінеральної води, і, звісно ж, - туристично-відпочивальний комплекс. На жаль, цим серйозно ніхто не займається.

 

Кілька слів про «спелеоресурс». Для прикладу – одна з найбільших у Європі печера «Попелюшка» довжиною 92200 м, там постійна температура +12, є багато підземних озер (мінеральна вода), 11 кольорів глини, чого немає в інших печерах світу. Здоровенні зали, де може розвернутись КАМаз з причепом, прикрашають сталактити, сталагміти, різноманітні карстові утворення, «кришталь»…

Однак головна принада цієї печери, - оздоровлення, спелеомедицина. В печері «Попелюшка» в кількох місцях присутній газ - оксид вуглецю, яким лікуються астматики, є конкретні випадки цілковитого одужання від астми. Лікують печери також серцево – судинні захворювання, гастрити та інші хвороби. Попелюшка - це альтернатива Солотвинським шахтам. Їхні можливості потрібно вивчати, для цього має бути підтримка на законодавчому рівні, адже є бажання багатьох спелеологів України використовувати спелеоресурси для блага людей.

- Ви щаслива людина?

- Частково.

Анна МИКОЛАЙЧУК, журналіст