"Відкрийте очі, війна торкнеться всіх! Окупанти не будуть "панькатися ні з ким": заступник командира батальйону Герман Ісаєв емоційно звернувся до українців із фронту

Зараз у цивільних українців є можливість долучитися до війська і "є всі шанси воювати за свою державу і перемогти".

Таку заяву зробив військовослужбовець, заступник командира батальйону ASGARD у складі 412 полку NEMESIS Сил безпілотних систем Герман Ісаєв в інтервʼю "Укрінформу".

Військовий вважає, що війна торкнеться всіх. Він додав, що окупанти не будуть "панькатися", і навів приклад окупованих територій.

Ісаєв наголосив, що так гине велика кількість людей, а полонені розповідають одну і ту саму історію: назад нема дороги, тільки вперед.

"Ніхто з ними не розмовляє, чи хочеш йти, чи не хочеш. Усіх мобілізують, і підуть вони штурмувати Польщу, країни Балтії і все решта насамперед. То де вибір? Може, захищати свою державу, ніж воювати за чужу? Я буду краще воювати за свою державу. Є всі шанси воювати за свою державу і перемогти", – констатував Герман Ісаєв.

Люди, які говорять: піду воювати тільки тоді, коли прийдуть до мене, то це – історія, ні з ким ти вже воювати не будеш. Це технологічна війна майбутнього, по суті, і тут не працює: я взяв рушницю й пішов когось стріляти, – це загальновійськовий бій з тактикою застосування дронів, БПЛА, наземних усіх видів, злагоджена робота, тут немає поодиноких партизанів, як у 1941-му, що в лісі, тепер ти в лісі не сховаєшся. Тебе знайдуть, де б ти не сховався: і в лісі, і вдень, і вночі. Тому немає чого чекати, якщо ти хочеш захищати свою родину, свій дім, свою Батьківщину, зараз є шанс. Можеш підписати контракт і піти туди, куди хочеш.

- Ви сказали, що сховатися не вдасться в лісі чи будь-де, тож, на вашу думку, це торкнеться всіх, доведеться всім воювати?

- На мою думку, так. Я вже це казав давно, рік тому. Ось уявімо, хоча такого не буде, що ми програли. Думаєте, вони прийдуть і будуть з нами панькатися, або з тими, хто ховався? Вони перші підуть, їх заберуть в армію, це вже було на Донбасі, у Херсоні. Кого мобілізували першими? З окупованих територій. Кого кидали на «м’ясні» штурми першими? З окупованих територій, з Донбасу, Херсона. А якщо хтось думає, що ворог далі не піде, – піде, і будуть вони штурмувати посадки під розстрілом ззаду. Те, що вони роблять, і скільки загинуло на моїх очах, ротами гинуть, і вони далі йдуть, – це каже про одне, і полонені розповідають ту саму історію, назад нема дороги, тільки вперед. Ніхто з ними не розмовляє, чи хочеш йти, чи не хочеш. Усіх мобілізують, і підуть вони штурмувати Польщу, країни Балтії і все решта насамперед. То де вибір? Може, захищати свою державу, ніж воювати за чужу? Я буду краще воювати за свою державу. Є всі шанси воювати за свою державу і перемогти.

- Як ви ставитеся до зниження мобілізаційного віку?

- Я і ні за, і ні проти. Мені здається, люди у 18 років – це нестабільна психіка, не зовсім сформована емоційно і психологічно людина. Я розумію, що з них можна ліпити що завгодно, але, думаю, це рано. От 24–25 – це більш-менш. Я просто себе пам’ятаю у 18, ти просто нічого не розумієш, тобі сказали бігти – ти біжиш. Може, в радянські часи в армії цим і користувалися, думати не дуже можеш, сказали копати – копаєш, сказали бігти – біжиш, сказали вбивати – вбиваєш, «Родіна сказала: надо, комсомол отвєтіл: єсть»… (…)

- У мережах обговорюють різні дати, теоретично називають закінчення війни, перемовини, варіанти, сценарії, як це може бути. Як ви до цього ставитеся?

- Ніяк. Я не вірю в цю історію, незалежно від того, хто і що каже. Ти, коли на фронті, цього всього не бачиш, бо нема часу, там багато завдань. А коли приїжджаєш додому і дивишся на всю цю історію: усіх уб’ють, усім хана, усе… Це люди, які хотіли мобілізуватися, стали думати: а чого нам мобілізуватися, якщо війна закінчиться, я почекаю, а раптом вона закінчиться. Чи у мене, чи у вас, чи у когось, ну, таке враження, що ти дивишся – якісь експерти розказують, що війна закінчиться, видається, що вони спілкуються на рівні генштабів всіх армій світу, начальників, президентів, контррозвідок, що вони знають більше, ніж я на фронті. Я на фронті знаю одне: якщо ми виконуємо свої завдання в маленькій своїй зоні відповідальності гарно, то у нас все гарно. Якщо ми виконуємо це завдання хр*ново, то провалюємо все і відступаємо, – це дуже погано…

Дай бог, щоб був мир. Знову ж таки, який мир, на яких умовах? Для мене, я чітко, це моя суб’єктивна думка, розумію: якщо це буде як в 2016 році, це ж вже було там припинення вогню, типу, мир, через 2–3 роки буде нова війна, вони підготуються, відновляться. Якщо хтось думає, що цього не буде… Ні, цього, може, не буде тільки в одному випадку: якщо нас візьмуть в НАТО, в Євросоюз.