У 25 років став директором школи, а в 31 загинув на війні: історія Героя з Буковини Юрія Чікала

Він приносив продукти, яких не вистачало у їдальні, цукерки для дітей, встановив у шкільному саду вулики і пригощав усіх охочих медом. Молодий директор Старобросківецької школи запам’ятався односельцям своїми добрими справами. На жаль, його життя обірвала війна.

Історію Героя публікує Чернівецька обласна рада.

Юрій Чікал народився 21 лютого 1983 року в селі Нові Бросківці Сторожинецького району. З дитинства мав потяг до гуманітарних наук, тож після закінчення школи юнак вступив на географічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Отримавши диплом, став працювати вчителем географії та біології в рідній школі.

У 25 років став директором початкової школи у Старих Бросківцях. Молодий керівник відповідально ставився до роботи, піклувався про своїх школяриків, аби вони навчались в комфортних умовах. Нарешті в житті Юрія з’явилась кохана дівчина, але створити сім’ю не судилося. Розпочалась антитерористична операція на Сході, де після окупації Криму росіяни продовжили гібридну агресію.

8 квітня 2014 року Юрія мобілізували до військової частини в Чернівцях, а вже в травні з побратимами відправили в зону АТО на Схід. Три місяці він воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 31 липня 2014 року у селі Георгіївка Луганської області. Захисник отримав осколкові поранення та вибухову травму під час виконання бойового завдання.

Поховали Юрія Чікала у рідному селі на Сторожинеччині.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Чікал Юрій Дмитрович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).