Олег Сенцов : "Мій шлях це приклад для інших". Додано інтерв’ю В’ячеслава Хабайла з українським режисером та колишнім бранцем Кремля

24 вересня біля літературного Целанівського центру відбулася зустріч з українським режисером, колишнім політв’язнем, письменником, громадським діячем Олегом Сенцовим. Послухати відомого українця прийшло чимало чернівчан. На початку зустрічі Олег розповів, що у Чернівцях він вдруге, а вперше побував у місті 20 років тому. Письменник подякував всім українцям за підтримку, особливо, коли він перебував за московськими гратами та сказав, що це дуже цінно для нього.

Під час візиту Олег Сенцов детально розповів про книжку «Хроніка одного голодування». Це тюремний щоденник, який бранець Кремля почав вести у травні 2018 року в ув’язненні, на третій день після того, як оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити українських політв’язнів.

Після звільнення автору дивом вдалося вивезти свої записи із Росії. День за днем, протягом 145-ти днів, попри моральний тиск і фізичне виснаження, дрібним нерозбірливим почерком у зошиті Олег відверто, різко і гранично точно фіксував свої тюремні будні в російській в’язниці, спостереження і думки. Після звільнення автору дивом вдалося вивезти свої записи із Росії.

Також презентував Олег Сенцов й «4 з половиною кроки» збірку малої прози яка також була написана в російській тюрмі. Автор зокрема піднімає такі питання: «Що відчуває людина, вперше потрапивши до в’язниці?», «Як за товстими стінами й тьмяними вікнами з подвійними ґратами, у тісних і брудних камерах живуть арештанти?», «Яких правил і законів доводиться дотримуватися, опинившись там?». Разючі, часом жахливі факти поруч із вивіреними точними деталями створюють переконливе тло, на якому й розгортаються події чиїхось життів.

Також йшлося й про збірки автобіографічних оповідань «Жизня» та «Маркетер».

Важливу увагу було приділено й фільму Олега Сенцова «Носоріг», прем’єра якого відбулася нещодавно на 78-у Венеційському кінофестивалі.

Історія фільму заснована на реальних подіях. «Носоріг» – кримінальна драма, події якої розгортаються в Україні в 90-ті роки. За сюжетом, колишній бандит згадує історію свого життя. З дитинства він добре знає, що треба бути сильним та безжальним. Це перетворює його на безжального носорога. Бажаний злет завершується зовсім не так, як він думав.

Роботу над картиною почали 2012 року і перервали 2014-му через арешт Олега Сенцова російськими спецслужбами в окупованому Криму. Зйомки відновили через 5 років, коли в 2019 році режисера звільнили.

Загальна мета цього фільму – показати світ 90-х років, який настав після того, як розпалася радянська імперія. Ми знімали фільм у Кривому Розі, шукали героїв для зйомок. І молоді хлопці казали: «О, це 90-ті, це так круто!». Я ж не хотів показати, що це круто. Я хотів показати настільки це був жахливий період нашого життя, як люди виживали, як люди гинули на вулицях та яке було беззаконня, наслідок якого відчувається й досі. Тому це кіно не про красиві 90-ті, а про погані 90-ті й поганих хлопців, – розповів Олег Сенцов.

Наступною кінокартиною Сенцова стане «Кай» – драма про сімейні стосунки, де однією із ключових тем є життя дитини з аутизмом.

Інше кіно я написав у в’язниці «Shining world» («Сяючий світ»). Це дуже світле кіно, майже сімейне. Хочемо знімати його з американськими продюсерами англійською мовою, саме в Україні. Якщо у нас все вийде, це буде дуже круто, поділився Олег.

На запитання чи хотів би Олег Сенцов стати публічним політиком, режисер каже: «Я не збираюсь займатися політикою та буду займатися кіно, мистецтвом, тільки громадський діяч, як громадянин, у кого є досвід і голос, який чують. Але навіть попри те, що не займаюся політикою у мене з’явилося багато ворогів, які роблять все, щоб заплямувати моє ім’я. В основному це йде з Москви і десь своє, внутрішнє. Це робить для того, щоб знищити тих людей, які мають незалежну думку, які працюють на Україну й нічого не вимагають взамін за це. Але це розділяє моє громадське життя, головною метою якого я ставлю боротьбу проти російської агресії. Метою є й боротьба за наших полонених. Це для мене надважливо. Також важливими є реалізація реформ, зміна України. Ми за це стояли на Майдані і за це полягли наші хлопці».

Під час зустрічі в Олега Сенцова поцікавилися, чи спілкується він зараз з кримчанами та які настрої у населення. Також у режисера поцікавилися якою він бачить перспективу повернення Криму до України.

Я не знаю нашого майбутнього, тож прогнози не можу робити. Але те, що ми переможемо цього монстра і повернемо контроль над Кримом й Донбасом, я в цьому не сумніваюся. Зараз ситуація дуже складна. З одного боку Росія накачує Крим грошима, це правда. Будують дороги, мости, роблять гарну картинку. А з іншого боку росте незадоволення людей. Приїжджають особи з континенту, захоплюють цілі міста, а місцевих відштовхують на задні ряди і їм це не подобається. Є кримські татари, які завжди були проти Росії і розуміють, що ця країна нічого хорошого не принесе. Обшуки, затримання можуть бути трапитися з будь-якою родиною, просто о 3-5 годині ранку. Тільки тому, що ти кримський татарин. Дійсно такий геноцид, такі страшні речі відбуваються зараз. І звісно є залякування інших, щоб ніхто нічого навіть не подумав щось проти Росії, – розповів Олег Сенцов.

Щодо відновлення здоров’я після голодування Олег Сенцов розповів, що має сильний організм, також під час голодування, його життя підтримували крапельницями: «Вони дуже боялися, щоб я не помер. Був дуже серйозний розголос».

Кінорежисер зауважив, що у в’язниці був лікар, який сказав, що не дасть йому померти заради моїх дітей: «Він робив все, щоб врятувати мене. Аналізи були дуже погані, віднімало ноги, було кисневе голодування мозку… Наслідки могли бути дуже серйозними. Але саме завдяки міцному здоров’ю і цьому лікарю, який поставився до мене по-людськи, я почуваюся нормально».

Після завершення зустрічі Олег Сенцов погодився відповісти на кілька запитань від порталу БукІнфо.

Олеже, Ви є не тільки режисером, письменником, але й громадським діячем. Що Вам ближче, ким відчуваєте себе внутрішньо? Також цікаво як плануєте розвивати громадську діяльність?

Була б моя воля, я б займався тільки кіно. Але, на жаль, у нас йде війна, у нас є полонені. Є певні речі, які ще не зроблені і які вимагав Майдан. Тому я займаюся громадською діяльністю і буду працювати над цим, поки не буде це все зроблено. Кіно – для мене основне, важливою є також література. Стосовно громадянської діяльності, вона зосереджена найперше на протидії агресії Росії та звільненні наших політв’язнів. Багато хто в Європі хоче з Росією якось замиритися, думають, що війна закінчилася й політв’язні звільнені. Але ми не даємо цього зробити. Ми знаємо як це бути у в’язниці й вимагаємо звільнення наших побратимів.

- Внутрішньо все ж відчуваєте себе більше режисером, ніж громадським діячем?

Я більше відомий як громадський діяч, політв’язень і використовую це у своєму громадському житті. Але відчуваю себе більше режисером, займався більше кіно і зараз займаюся кіно. Ми зняли фільм «Носоріг», два тижні тому повернулися з Венеції, де була світова прем’єра. Те, що мене оцінили кінорежисери – для мене дуже важливо, тому що я не хочу бути вічним політв’язнем.

Ви критикуєте нинішню владу. Які бачите найголовніші проблеми у ній? І чи не відчуваєте певного хейту з цього приводу, адже вважається, що нинішня влада допомогла Вам повернутися додому з полону.

По-перше, допомогли повернутися додому, не тільки нинішня влада, а й люди, які працювали ще всі 5 років. Це й колишня влада й багато простих людей. Зеленський пройшов останню милю і казати, що тільки він мене звільнив і я повинен бути вдячним… Я дякую, але це не означає, що я буду підтримувати речі, які мені не подобаються. Я достатньо критикую владу у тому, що мені дійсно не подобається. Вибачайте, робіть те, що треба для України і все буде добре.

На жаль, багато речей робить не так як треба. Є й вірні кроки, зокрема це закриття каналів Медведчука, зараз намагаються впровадити судову реформу, що я підтримую. Але є проблеми кадрові і відсутність стратегії. Тобто Зеленський не знає, куди він рухає нашу країну, ми якось стоїмо, нікуди не рухаємося. Це правда, ми не знаємо куди ми йдемо. Щодо кадрових питань, то приходять люди, яких президент бере тільки через те, що вони його друзі, або лояльні для нього. А фахова цінність, чи патріотичне відношення до України не так важливо. І якщо подивитися на цих людей, які займають посади і що вони роблять, то зрозуміло, що нічого з цього хорошого для країни не буде.

- Чи припускаєте, що можуть відбутися певні події, обставини, за яких Ви підете у політику?

Коли я зніму всі фільми, які хочу зняти, коли мені буде багато років, стане дуже нудно займатися мистецтвом і я зрозумію, що вони без мене не впораються, тоді можливо. Але це дуже далеке майбутнє і, напевно, малоймовірне...

Довідка

Олег Сенцов – український кінорежисер, письменник. Лауреатом премії імені Андрія Сахарова за свободу думки, Премії Американського ПЕН імені Барбари Ґолдсміт «Свобода писати», Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 2015 році був засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі. Звільнений у вересні 2019 року в рамках обміну полоненими між Україною та країною агресором - Російською Федерацією.

Альона ЧОРНА, БукІнфо (с)

Фото авторки

ОНОВЛЕНО

Український кінематограф став темою зустрічі чернівецького тележурналіста В’ячеслава Хабайла з письменником, режисером, колишнім бранцем Кремля Олегом Сенцовим.

Говорили про сучасне вітчизняне кіно, про тих хто здався, про наполегливість та впертість, про кінофестивальне жюрі, про Дудя та Поклонську.


Коментарі:
Більше новин по темі: