Історія 24-річного військового з Чернівців, який воював на Харківщині та втратив ногу на фронті

Віталій Бакрев з Чернівців за вісім місяців повномасштабного вторгнення змінив у війську дві посади — був розвідником, згодом кулеметником. У березні хлопець записався в добровольчий батальон "Карпатська Січ", який пізніше став частиною ЗСУ. Віталій воював на Київщині та Харківщині. Наразі чекає протезування — під час боїв він втратив ногу. Про службу на фронті Віталій розповів Суспільному.

24-річний військовий з позивним "Фенікс" не мав бойового досвіду: як володіти зброєю вчився на навчаннях. На початку служби був розвідником.

Після навчань Віталій потрапив на Київщину. На той час це була друга лінія оборони в селі Романівка. Згодом їх перевели в Ірпінь. У місто заходили колони російської техніки. Хлопець розповідає, їх розбивала українська артилерія, а вони як піхота зустрічали решту противників.

У квітні військовий опинився на Харківщині. Майже п'ять місяців там вели оборонні бої, бо російська армія мала перевагу в озброєнні, каже Бакрев.

"Зону обстрілювали з трьох боків. Наше завдання було хоча б стримувати їх, ослаблювати",— каже Віталій.

У серпні батальйон звільнив село Дмитрівка та закріпився на стратегічній висоті. Це дало змогу продовжити наступ.

Між лісосмугами військові взяли в оточення російську роту, почалися стрілецькі бої. Хлопець розповідає, що противник був настільки близько, що могли закидувати одне одного гранатами. Згодом на підтримку приїхали російські танки. Тоді Віталію відірвало ногу снарядом.

"Коли стріляє танк, то виходу не чуєш. Одразу бах і все. Танковий снаряд прилетів в окоп. Турнікет наклав побратим. Це було на День Незалежності", — говорить військовий.

На Харківщині військового прооперували, далі відвезли на лікування в Полтаву. Нині хлопець чекає консультації медиків у Львові. Відтак знатиме, чи його зможуть протезувати в Україні, чи їхатиме закордон. Після реабілітації, хлопець хоче повернутися на фронт.

"Мабуть, мали б комісувати. Але є бажання воювати. Подивлюся, як буду почуватися. На штабі працювати не моє. Якщо вже воювати, то воювати",— каже Віталій.