Григорій Прохоренко: "Враз змінити все не можливо. Бо це наче тобі дали стару поламану лопату і сказали копати в два рази більше. Але ти ж не зможеш це зробити ніяк. Поки лопату не заміниш"

16 років у банківській сфері, з яких абсолютна більшість – на керівних посадах. Він має чималий досвід управління в приватному секторі, а бажання змін та мотивація від дружини штовхнули до роботи в місцевому самоврядуванні. Григорій Прохоренко – директор департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради. Він очікував, що налагодити міську господарку буде не просто, але ці очікування, як виявилося, не відображали й десятої частини реальних проблем. Перерозподіл функцій між структурами, відокремлення окремих підрозділів від старого «монстра» департаменту ЖКГ, планування ремонту доріг на наступний рік та про багато іншого читайте в нашому інтерв’ю.

Пане Григорію, розкажіть спочатку про свій трудовий досвід, зокрема, останній перед призначенням.

Перша моя робота – податкова інспекція, де я працював впродовж трьох років опісля закінчення університету. Навчався я в Чернівецькому національному університеті, який завершив у 1999 році. Найбільша ж частина мого життя – це був банківський досвід, загалом близько 16 років. З них – 14 років працював на керівних посадах вищого рангу – керівник напрямку, заступник банку чи директор. Інший управлінський досвід вже був в комерції – це «Лангейт» – десь три роки, і далі я опинився тут.

А чому взагалі подавалися на вакансію керівника житлово-комунального напрямку міста, змінивши приватну сферу на муніципальну?

Важко назвати якусь одну причину, чому так сталось. Це був комплекс причин.

По-перше, я завжди їздив дорогами і завжди казав, що вони погані. І дружина мене зачіпала, мовляв «говориш, якщо погані, то йди і розберись з цим». Ну з цієї розмови, можна сказати, почались і всі подібні та й ця ідея загалом. Я десь розумів, що буде вкрай важко, проте все складніше, ніж можна було уявити.

І друга причина рішення працювати тут – це бажання щось змінити в місті на краще. Бо 10 років спостерігання за занепадом міста породили неймовірне бажання щось змінити. В попередній структурі я не бачив, де б міг допомогти чи бути корисним.

А третя причина з’явилась із появою «Єдиної Альтернативи». Завдяки своєму банківському досвіду, я був знайомий практично з всіма підприємцями, знав хто вони, яка їхня репутація і розумів, що вони справді можуть щось змінити в місті на краще. Тому я перестав сумніватись. Адже, як буває з більшістю політичних сил, – спочатку, ніби, все добре, а далі скочується до чогось популістичного. То в «Альтернативі» я бачу, що прийшли практики, які можуть змінити стан речей у нашому місті. Єдине, про що варто пам’ятати, що це не буде за тиждень, місяць чи навіть рік. Бо, насправді, процеси дуже складні і налагодити все по-новому вартує багатьох зусиль та часу. Є багато людей, які працюють поряд з тобою або в твоєму підпорядкуванні і які звикли працювати й мислити по-іншому. Тому переналаштувати їх на якусь іншу думку чи напрямок вартує неймовірних зусиль.

Як давно познайомилися з міським головою та чому він підтримав Вашу кандидатуру?

Все через банк та колишню роботу. Основні знайомства – це банківська сфера. Як казав колишній керівник НБУ, що якщо ти хочеш познайомитись з всією елітою міста чи області або найбільшими підприємцями, то це можна найкраще зробити у банківській сфері. Бо там більше всього контактів, зустрічі з людьми.

Можливо знаєте чому він запропонував Вашу кандидатуру на очільника департаменту або чому підтримав?

Тут було навіть навпаки – я запропонував. Я розумів, що це найскладніший напрямок. Якось в мене так в житті склалось, що завжди з-поміж всіх варіантів я обираю найскладніший. Це для мене як виклик. Я хочу зрозуміти чи подолаю ось цей бар’єр і зону комфорту, в якій опинився, чи не подолаю. Але я чітко знаю себе – якщо вже поринаю в якусь сферу, то назад вже рідко розвертаюсь і прикладаю максимум зусиль, вижимаю все з себе, щоб досягнути результату.

І міський голова одразу прийняв Вашу кандидатуру чи ще альтернативні розглядав або роздумував над Вашою?

Багато часу не пройшло, можна сказати, що майже одразу я почав працювати. Як кажуть «з місця в кар’єр».

Чому вирішили реорганізувати департамент? Скільки людей працює зараз і чи були якісь скорочення?

Причин реорганізації насправді багато. До того як ми почали працювати і це робити, ми вже встигли з’їздити два рази у Львів і поспілкуватись з їхнім керівництвом, яке курує житлово-комунальне господарство, подивитись як в них ця робота організована. В цілому, якщо брати той департамент ЖКГ, який був тут, то його справедливо можна було називати монстром, бо він об’єднував дуже багато сфер – транспортну, побутових відходів, капітальний ремонт доріг. Дуже багато напрямків і ефективно кожним управляти важко. Зараз приклад Вінниці приведу – Департамент ЖКГ, який є у нас, у них розбитий на 5 департаментів – транспорт – окремо, відходи – окремо. Якщо взяти напрям транспорту у нашому колишньому департаменті ЖКГ, то ним займались три людини. Чи може три людини аналізувати і займатись перевізниками, аналізувати аеропорт, закуповувати техніку, організовувати лізинг, моніторити рухомий склад техніки та виконувати багато інших завдань? Я дуже сумніваюсь. Все що вони могли робити – це займатись поточною роботою. От поточки у нас реально дуже багато. Зараз у місяць надходить близько 1,5 тисяч звернень від громадян, депутатських звернень, багато службової документації тощо. Ця поточна робота забирає дуже багато часу, ти не встигаєш ставати «над» ситуацією і дивитись глобальніше, стратегічніше.

Основне завдання було скоротити поточку, зменшити об’єм робіт і розділитись для того, щоб кожен підрозділ ефективно займався своєю роботою. Тому було запропоновано відділити департамент транспорту. Далі цей департамент приєднав до себе напрямок побутового сміття, полігону, кладовищ. У нас залишилось житлово-комунальне господарство, одні з найбільш проблемних комунальних підприємств – водоканал та теплокомуненерго, з великих також «Міськшеп», а з менших – «Міськсвітло», АДС, яку ми вже ліквідовуємо, «Містосервіс», який був об’єднаний. Це також не був легкий процес. Загалом ціллю цієї реорганізації було покращення управління всіма процесами. Допускаю, що можуть бути ще реорганізації, бо треба покращити систему управління. Бо коли дуже мало людей займаються якоюсь проблемою, то вони дуже багато моментів упускають. Тож досвід інших міст та розуміння того, що Департамент ЖКГ не справляється з певними напрямками роботи, призвів до цієї реорганізації.

Тобто якихось скорочень чи звільнень не було?

Скорочення були мінімальні. Якщо на початку реорганізації в департаменті працювало 60 осіб, то опісля змін не знайшли собі місця в новій структурі 7-8 людей.

Чи ставили перед Вами якісь показники ефективності? Ви прийшли з комерційної сфери і там все чітко – можна визначити ефективність в грошах або клієнтах, наприклад. А як тут?

Тут набагато складніше. На початку було завдання розробити систему KPI (Key Performance Indicators – пер. Ключові показники ефективності) для комунальних підприємств, щоб вони могли чітко усвідомити, які завдання перед ними стоять, пріоритети. Цю задачу ми вже виконали – підготували проєкт розпорядження, який вже затвердив міський голова. Далі будемо пробувати застосовувати ці показники в першому кварталі наступного року. Зрозуміло, що будь-яка система неідеальна, але ми це запускаємо і далі в процесі вже будемо моніторити. А в нас найголовніше завдання – це налагодити роботу всіх напрямків, які є. Якщо говорити про кожен окремо, то ось, наприклад, «Міськшеп». Зараз опрацьовуємо всі можливі варіанти для закупівлі нової техніки підприємству, щоб вони могли ефективно виконувати свою роботу. Бо та техніка, яка в них є сьогодні, не дозволяє виконувати той об’єм робіт, який ми повинні були б виконувати, враховуючи стан міста і стан доріг. Тож ми працюємо одразу по багатьом напрямкам і в нас по кожному підприємству є дуже багато проблемних питань. І вони додаються щодень. Тому доволі складно все зробити, але ми обираємо певні ключові моменти, де критично для населення, де критично для міста, і працюємо.

Які перші кроки були на новій посаді? Це реорганізація про яку вже розповіли чи було щось інше?

Реорганізація було трохи пізніше. Перші кроки були інші. Загалом перші три місяці роботи були надзвичайно важкими, бо я працював з 8 ранку до 9 вечора щоденно. Я пропускав через себе весь об’єм інформації, всю кореспонденцію, яка надходила, щоб зрозуміти комплексно проблематику, яка є в департаменті. І коли я вже набрався тієї всієї інформації і зрозумів, де є проблемні місця і над чим працювати, тоді стало трохи простіше. А після зміни структури стало ще краще, бо ми вже чітко розуміємо, який підрозділ, де й чим має займатись. І зараз завдання полягає в тому, щоб налагодити кожен процес, де ми бачимо, що щось буксує або є якісь провали. Ми вивчаємо чому це стається і намагаємось усунути ці бар’єри, щоб та чи інша задача виконувалась набагато швидше. Бо основна проблема, яка на сьогодні є – це часовий лаг між початком постановки завдання і його виконанням. Тут не тільки людський фактор – тут ще багато бюрократії є. Зараз ми вже для себе склали картину, як треба планувати свою роботу таким чином, щоб в наступному році займатись тільки виконанням задач, а не їх плануванням. Цей рік вже так вийшов, що ми і планували одночасно, і виконували, дещо в такому авральному режимі. Але зараз вже маємо чітке розуміння, що і коли робити.

От про наступний рік, наприклад, що стосується ремонту доріг. Ми вже запустили тендери на виготовлення проєктно-кошторисної документації по ремонту 13 доріг, в т.ч. по таким вулицям як Головна і Південно-Кільцева. Це довгий процес, бо проєктуються вони десь до півроку. І от, якби ми запустили цю роботу з наступного року, хай навіть з січня. То рахуйте – півроку для ПКД – це вже літній місяць, далі однозначно євротендер для пошуку підрядника, це ще 2-3 місяці за умови, що вони між собою не будуть боротись і подавати апеляції. Маємо вже 9 місяців, а, отже, роботи починаємо виконувати десь в зимовий період. Але не встигаємо – і далі перехідний об’єкт, який продовжуємо на наступний рік. Щоб цього всього не було, ми плануємо зараз. До кінця року у нас стоять дедлайни, що ми більшість доріг маємо спроєктувати, відіграти тендера і вже в березні запустити ремонт доріг. Ми змінюємо модель, щоб в нас не було цього аврального режиму і ми чітко розуміли, який у нас об’єм робіт на наступний рік.

Хто ваші заступники, керівники підпорядкованих вам структурних підрозділів міської ради і як обирали їх?

Заступники в нас всі нові, окрім житлово-комунального напрямку, тому що там людина досвідчена і яка працювала багато років. В його підпорядкуванні також є керівники, які раніше займали високі пости в сфері ЖКГ. Але в основному – це все нові люди, які мали або часткову приналежність до житлово-комунальної сфери, або не мали взагалі. Але я хочу сказати, що це не має лякати взагалі. Чому? Бо професіоналізм дуже важливий, якщо ти використовуєш його на благо. А якщо не для блага, то такі професіонали лишень шкодять. Тому з того, що я побачив як була влаштована робота і які стояли цілі, то можу сказати, що цілі були поставлені на процес, але не на результат. Писались відписки, затягувалось вирішення проблем чи відкладалось. Наша ж ціль зараз – це орієнтація на результат. Ми бачимо проблему і знаємо, що маємо її вирішити за певний обмежений час, в залежності від того, наскільки вона складна. Тому для цього однозначно потрібна свіжа кров. Для цього потрібні люди, які не були в цій системі, які зовсім по-іншому мислять і які працювали в системах, котрі були першочергово орієнтовані на результат. Що стосується досвіду, то в нас справді було багато випадків, коли ми думали, що не потягнемо, не зможемо. Але з часом, особливо після перших двох-трьох місяців, стало зрозуміло, що новачкам, вникаючи і бажаючи вирішити проблему, можна за короткий період більше зрозуміти, аніж людям, які працювали тут роками. Це все залежить від бажання людини і тієї цілі, яку вона перед собою ставить. Ми свою ціль вбачаємо у роботі на результат.

Ще питання щодо структури. Ваш департамент один з найбільших розпорядників коштів. Чи є у вас служба контролю? Або як відбувається контроль за витраченими коштами та ремонтом доріг?

Контроль присутній і його справді багато. Якщо говорити про капітальний ремонт доріг, то це служба технагляду, авторський нагляд. Далі нас контролюють такі органи як Держфінінспекція, система «Прозорро» контролює прозорість тендерів. Тому на відсутність контролю не має що нарікати. Також управління благоустрою контролює інші, за виключенням ремонту доріг, питання – як-то прибирання. Звісно ж, ідеального контролю немає, його потрібно покращувати. Десь не вистачає людей, десь потрібні технічні засоби. Поки немає достатньо коштів для цього, але плануємо в майбутньому і це питання вирішити, зменшуючи вплив людського фактору, бо людина, з точки зору контролю, абсолютно неідеальна.

Раз зачепили тему ремонту доріг, то поговорімо про це. Ось Ви згадували, що розробляєте ПКД для Головної та Південно-Кільцевої. То в 2022 році плануєте відремонтувати ці вулиці?

Так, звісно. Єдине питання, яке тут може бути – це наявність фінансування. Тобто якась частина буде, але ще потрібно буде шукати також.

Не так давно міський голова говорив про ремонт Головної, але це він казав про всю вулицю і що роботи будуть вартувати мало не мільярд гривень.

Насправді всю Головну одночасно ми не потягнемо. Проєкт розробляється на частину вулиці від Гагаріна до Чкалова. Гадаю, це будемо виконувати поетапно. За підрахунками, там навіть більше, ніж Хотинська по вартості – біля 300 млн грн, а то й більше по факту. Точніша сума буде відома, коли отримаємо проєктно-кошторисну документацію.

А як тоді щодо бруківки – є якась позиція, що з нею роботи на таких центральних дорогах міста?

Скоріш за все ще будуть громадські слухання щодо ремонту Головної, бо це центральна вулиця і тут важлива думка чернівчан. В цілому є бачення, що бруківка має бути лишень в центрі міста. Умовно кажучи десь від початку Головної по Садову або Щербанюка має бути бруківка, решту – асфальт.

А яка частина Південно-Кільцевої буде ремонтуватись?

Від кільця на Годилові і до майбутнього кільця на Кварці. На перехресті Головної та Південно-Кільцевої було проведено комп’ютерне моделювання і визначено, що найоптимальнішим варіантом проїзду буде кільце. Можна згадати невдалий експеримент зі встановлення кільцевого руху на перетині Проспекту Незалежності та вул. Героїв Небесної Сотні, але ми спочатку вирішили застосувати науковий підхід і зробити моделювання, як же буде краще. Бо в тому випадку одразу ж перейшли до експерименту і через різкий негатив від людей скасували в той же день, здається. Але будь-які зміни першочергово викликають в людини реакцію відторгнення і несприйняття. А далі йде звикання.

На якій стадії ремонт вул. Хотинської?

Вона вже на етапі завершення. Всі елементи благоустрою та безпеки руху – зупинки, освітлення, світлофори, і також нижній шар асфальту – це все зроблено. Залишились тротуари, які зараз робляться, і верхній шар асфальту. Хотинська справді складна вулиця, бо було дуже багато нарікань з різних питань. Але деякі з них були невиправданими, бо, коли щось робиться і ти бачиш це на певному етапі, то може здатись, що це якась вада або недороблене щось. А потрібно дочекатись завершення робіт. Наприклад, зливова мережа. Коли зробили нижній шар асфальту і вмонтували решітки для стоків, то люди бігали і казали «а що ж це ви наробили, як вода стікатиме». А питання просто в тому, що зробиться верхній шар і все буде по рівню якраз і вода потраплятиме в зливову мережу, тож дочекайтеся, будь ласка. І таких питань дуже багато, тому варто побачити фінальний етап і тоді ми дійсно побачимо чи є якісь проблеми чи ні. Але знову ж таки – там є технагляд, авторський нагляд, проєктанти працюють, тобто задіяно дуже багато спеціалістів і служб.

Ще одне вагоме нарікання – це був підйом до вул. Александрі, який звузили. Але там зробили з’їзд раніше по дорозі направо для важковагового транспорту в сторону м. Хмельницький. Раніше він був закритий, тепер ми відкрили його. Передбачимо обмежуючі знаки, які змушуватимуть важковаговий транспорт не підніматись наверх по Хотинській, а повертати на з’їзд. Але якщо щось станеться, що це не буде працювати, то ми розширимо дорогу. Так, потрібно буде коригувати дещо ту ділянку, але загалом, я вважаю, що цього робити не буде потрібно. Ми могли й зараз вносити зміни в проєкт, але це знову час, а ми хотіли основну частину робіт цього року вже завершити.

То плануєте таки здати цього року Хотинську?

Ми плануємо всі наші основні вулиці, а це Хотинська, Рівненська та Кармелюка, закінчити до кінця року. Що маю на увазі під словом «закінчити» – це постелити верхній шар асфальту. Певні доробки – тротуари, освітлення або щось інше, можуть і не встигнути підрядники виконати ще цього року. Але ці роботи можуть і в зимовий період виконати, за наявності відповідної температури. Основне ж – забезпечити проїзд на цих вулицях, щоб люди вже могли користуватись ними. Також багато буде залежати від підрядників, від їхньої здатності якісно і швидко виконувати роботи.

А що стосовно озеленення, бо закарбувалось в пам’яті як одного разу проїжджав по Хотинській, а там всі дерева по одній стороні зрубані – залишились лишень високі пні. І так декілька сотень метрів дороги. Сумно виглядало. Хоча зрозуміло, що при таких капітальних і комплексних роботах їх неможна було залишати. Але щось в проєкті замість них передбачається?

Я точно не пам’ятаю, як згідно проєкту має бути, але озеленення там буде. Проте не у всіх місцях воно допускається. І, якщо нам з часом здасться, що там не вистачає дерев, то завжди зможемо посадити власними силами «Зелентресту». Ось не так давно ми в центрі висадили 50 лип на місці старих пеньків. Тут який підхід – можна чекати великих грошей і робити всі елементи в комплексі – мережі, дорожнє покриття, тротуари, освітлення, озеленення, а можна в міру можливостей і власними силами змінювати хоч якусь частину. Бо якщо ти гуляєш вулицею і можуть всі елементи бути якісними, але якогось одного не вистачає, то тобі вже здається, що погано все. Тому я переконаний, що чекати не варто і робимо все можливе, покладаючись на власні сили. Єдине, що в нашому місті таких занедбаних елементів на вулицях ну дуже багато і нам не вистачає ні нашої техніки, ні людей, щоб це одночасно зробити. Наприклад, за рік. Тобто це поступова робота, яку буде видно через 2-3 роки, бо якщо її кожен день робити, то ефект буде.

Згадали за піші прогулянки містом, то задам питання про вул. Заньковецької і яка ситуація з її ремонтом і перетворенням на пішохідну. Навесні спілкувались в подібному інтерв’ю із заступником міського голови Василем Зазуляком, то він казав, що цього року ці роботи плануєте виконати. Як з реалізацією цієї ідеї – ще плануєте встигнути чи перекладено на наступний рік?

Цей проєкт перенесено на наступний рік. Оскільки це була наша перша проєктно-кошторисна документація, ми не повністю розуміли скільки часу займає її підготовка. Зрозумівши, що робота над ПКД триватиме півроку і що ми не встигнемо відіграти тендер, щоб не розривати все напередодні зими, вирішили відкласти. Ми плануємо дуже ґрунтовно підійти до розробки проєктно-кошторисної документації, врахувати всі нюанси, наприклад, розміщення смітників біля кінотеатру. Зрозуміло, що на пішохідній вулиці не може бути смітників, бо це естетика в першу чергу. Також мова йде про підземні комунікації, щоб не було проводів, стовпів. Тому цього року ми ґрунтовно проєктуємо вулиці, а наступного – виконуємо.

У підпорядкуванні департаменту велика кількість комунальних підприємств. Чи працюєте над їхньою прибутковістю? Які КП найбільш проблемні?

З тих міст, де ми були, дуже мало комунальних підприємств є прибутковими. На то є багато причин. Основна – вони надають суспільно-корисні послуги, які є більш витратними, ніж дохід від них. Часто, якщо підприємство й прибуткове, то це на межі, з якоюсь невеликою сумою прибутку. Про мільйони мова йти не може взагалі. Але вони мають бути на рівні самоокупності. Великі підприємства, наприклад, МіськШЕП, Зелентрест, Місто-сервіс, теоретично можуть бути прибутковими і в деяких випадках вони є такими. Якщо говоримо за Водоканал та Теплокомуненерго – то тут набір об’ємних проблем, в тому числі фінансових. І вирішити це за рік-два-три – просто нереально.

Згадуючи Теплокомуненерго, пам’ятаємо, що тариф з 2018 року не змінювався взагалі. Там закладена вартість газу – 4,69 грн за кубометр. Сьогодні вартість газу на ринку може бути і 35 грн. Але, гаразд, беремо навіть постачальника «останньої надії» – там ціна 7,99 грн/куб. То навіть ці 4 гривні різниці на минулорічному споживанні газу – це уже сотні мільйонів гривень. І це те, що йде з міського бюджету. Гроші не беруться нізвідки. Вони беруться з дохідної частини. Якщо ми беремо сотні мільйонів на покриття збиткового тарифу, то звідкись маємо їх забрати. А забирають, зазвичай, з благоустрою – дороги, тротуари, міжбудинкові проїзди.

Зараз така ситуація: ми тариф підняли, потім був меморандум з урядом і ми його знизили назад, але під гарантії компенсації з держбюджету.

Водоканал – зовсім інша ситуація. Мережі по місту зношені майже на 90%, центральний водогін зношений. Потрібно інвестувати величезні суми коштів, а грошей не вистачає. Плюс ціна на енергоносії зростає і не буде зменшуватися. Відтак, потрібно інвестувати в енергоефективність. А як інвестувати, якщо тариф не є економічно обґрунтованим, коли тобі сплачують менше, ніж ти витрачаєш на підтримку системи? Це чиста економіка, тут нема місця популізму. Або є тариф, який покриває всі витрати підприємства і дає якусь частку на інвестиції, модернізацію, або є так як зараз. Тому ми постійно закриваємо дірки.

У випадках обох комунальних підприємств стоїть завдання модернізації системи, залучення грантових коштів. Зараз є програма з модернізації Водоканалу, в тому числі, центрального водогону. Через рік планується модернізація мереж по місту - це близько 40 км. Ми маємо все поєднати з капітальним ремонтом доріг, який передбачає повну заміну мереж.

У такий спосіб хочемо максимально модернізувати мережі. Для прикладу, у нас в рік близько тисячі розкопок по місту. Левова частка, близько 70% – це Водоканал. Це ми розкопали, залатали трубу, закопали. Але чим далі, тим цих розкопок буде більше, бо розкопали в одному місці – виникла проблема в іншому на тій же трубі. Ми так гратися можемо дуже довго і в кінцевому рахунку прийти до того, що матимемо постійно розкопані вулиці. Звісно, це я малюю страшну картину і цього не буде, але по факту, без вкладення коштів в модернізацію мереж, буде важко вийти на якийсь рівень прибутковості чи хоча б самоокупності підприємства.

Розкажіть про КП «Містосервіс». Звідки виникла ідея про створення і чи спрацювала?

Підприємство ще молоде, створене влітку цього року, тому поки зарано говорити про те чи спрацювала ідея чи ні. Але з покладеними завданнями воно справляється. По суті це управлінська компанія, яка займається управлінням багатоквартирними будинками. Ми об’єднали колишні ЖРЕПи в одну структуру. По суті всі проблеми ЖРЕПів перебрали на цю компанію. Сама ідея взята у Львові. Такі компанії як «Містосервіс» там суттєво прибуткові. Окрім надання послуг тим будинкам, які знаходяться в них на обслуговуванні, вони заробляють ще й на супутніх послугах – ремонтники, сантехніки, покрівельники і т.д. І це серйозний прибуток в результаті. Наприклад, на одному з підприємств на якому ми були, прибуток за рік склав 15 млн. грн. Якщо не помиляюсь, то у нас схожими цифрами хіба що «Калинівський ринок» може похвалитись. Тож в такому форматі «Містосервіс» може бути не те що самоокупним, а й прибутковим. Але для цього потрібна відповідна техніка, автоматизація, модернізація, механізація певної ручної роботи.

Завершуючи тему з управлінськими компаніями, то яка ситуація з недоброчесними компаніями? Бо була раніше інформація про розірвання договорів з окремими.

Тут варто дещо розділити управлінські компанії з тими, які в нас виграють тендери на прибирання вулиць міста, бо часто плутають. У нас буває так, що ті управлінські компанії, які обслуговують будинки, вони ж заявляються на тендер із прибирання міста. Прибирають місто не управлінські компанії, а підрядники, які виграли тендери. Інколи це управлінські компанії, котрі подавались на ці тендери. З такими компаніями у нас договірні відносини і є певний перелік вимог, які вони мають виконувати. Якщо ні, то є перелік штрафних санкцій або розірвання договору у разі систематичного порушення умов договору. Це те, що сталось з «Порядок в домі-11».

Якщо ми говоримо про управлінські компанії, які обслуговують будинки, то тут все набагато складніше. Бо тут немає договірних відносин між департаментом і ними. Тут безпосередні відносини управлінської компанії і власників тих приміщень, які вона обслуговує. Тому всі моменти, які виникають, вони мають вирішувати між собою, тобто між управителем і співвласником квартири. Це нововведення з 2018 року, коли люди або самостійно управляли співмешканням через ОСББ або їм після конкурсу призначали управлінську компанію. Не можна сказати, що це було примусово, просто не всі скористались можливістю самостійно обрати компанії. Також не можна сказати, що після таких змін людей позбавили прав. Права є. Наприклад, найперше вони можуть зібратись і розірвати угоду зі своєю компанією і знайти собі або іншого управителя, або створити ОСББ, або власними силами утримувати свій будинок. Друге, якщо вони не хочуть розірвання відносин зі своєю компанією, але хочуть, щоб вона виконувала свої зобов’язання, то вони можуть викликати представника цієї компанії до себе в будинок і вказувати на недоліки, складати акти (за присутності щонайменше двох сусідів) про не виконання зобов’язань, а потім йти з ними до суду.

Варто розуміти, що всі багатоквартирні будинки – це все приватна власність і всі витрати з утримання будинків, відносини з управителем лежать на плечах співвласників. Тому інколи у нас запитують, чому ми не ремонтуємо старі фасади будинків. А ми не можемо цього робити, бо це приватна власність, а на приватну власність місто витрачати кошти немає права.

І ще одне питання, щоб завершити тему прибирання. Навесні ви публікували фото, де наводили лад із контейнерними майданчиками, місцями розміщення сміттєвих баків. А як ситуація з підтриманням чистоти довкола них?

Раніше тут було непорозуміння. Бо як працювали компанії із вивозу сміття: стоїть альтфатер, з нього вивантажують сміття у сміттєвоз, а все що навколо не чіпають, бо вони не прибиральники. Навколо сміттєвих баків мали нібито прибирати двірники, але вони цього зазвичай не робили, бо вважали, що то не їхня робота. І була така-от незрозуміла ситуація. Зараз ми переглянули тарифи «Альтфатеру» і «Уктрвторресурсу» - це дві компанії, які обслуговують наше місто у сфері вивозу сміття. В договорі вже прописано, що відповідальність за контейнерний майданчик лежить на них повністю. Тобто і те сміття, що в баках, і те, що навколо. Тепер, коли вони приїжджають за сміттям, вони забирають його з контейнерів, але якщо навколо також щось є, то вони мають зібрати і так само загрузити в спецтранспорт.

Коли плануєте і чи плануєте звітувати? Які найбільші досягнення станом на зараз можете назвати?

В кінці року або на початку наступного року будемо готувати звіт за виконану цьогорічну роботу. Публічно навряд звітуватиму, це в нас більше політики так роблять. Ми ж звітуватимемо міському голові, а він вже далі використовуватиме це в публічній площині.

Могли б зараз назвати якісь найбільші досягнення, бо ніби й небагато часу 9 місяців, але певний об’єм робіт все ж виконаний?

Ми жартуємо, що такий об’єм робіт як ми вже зробили навіть перед виборами не роблять. Але, враховуючи стан міста, то немає якогось задоволення від того, що зроблено, бо хочеться більше. Тому завжди виникає відчуття, щоб ти не робив, тобі здається, що мало і треба ще більше, ще більше. І ми намагаємось робити більше. З кожним роком ми відшліфовуватимемо нашу роботу і зв’язки, буде техніка нова з’являтись і ми будемо, відповідно, робити більше. Але це все поступово. Одномоментно це неможливо. Бо це наче тобі дали стару поламану лопату і сказали копати в два рази більше. Але ти ж не зможеш це зробити ніяк. Поки цю лопату не заміниш.

Наскільки змінилося життя після призначення?

Життя докорінно змінилось. Бо такого навантаження і об’єму робіт не було ніколи. Як і кількості різної інформації навколо і стресу. Мені немає навіть з чим порівняти, бо це абсолютно інший світ. Ти, умовно, приходиш о 8-ій на роботу і по плану ніби працюєш до 17-30, але залишаєшся, бо в процесі ти не можеш проаналізувати все і визначити, наприклад, плани на наступний день або на більш тривалий період. Тому ти залишається десь до 19, а то й 20-ої години, щоб спокійно подумати. Проте, коли в такий режим вникаєш і працюєш в ньому, то тобі здається, що це вже норма. Тому, якщо б запитали мене після трьох місяців, то я сказав би, що це жах, це катастрофа. Але зараз я вже вважаю, що це нормально.

А що б сказали зараз собі у лютому, 9 місяців тому?

Ну такого не буде, це по-перше, а по-друге, якщо я вже почав щось робити, то не аналізую своє рішення, а зосереджуюсь повністю на ситуації і цілях роботи, щоб виконати максимум, використати всі свої знання і вміння. Я вже не задумуюсь над тим, що я якось би по-іншому поступив або обрав іншу сферу.

А як розвантажуєтесь, відпочиваєте?

З цим проблеми. У нас сім’я спортивна – дочка гімнастка, син баскетболіст. У нас є люди, які займаються баскетболом, то я намагаюсь більше в спорт піти. Загалом фізична активність переключає з розумової, йде певна розрядка. Хочу сказати, що втома присутня, бо коли до п’ятниці допрацьовуєш, то на вихідних відчуваєш її, цю втому. Але за два дні можна себе відновити. Іноді, десь ближче до ночі, можу якусь книгу почитати, щоб не зациклюватись лишень на роботі. Десь це погано, бо тоді починаєш робити помилки. Тому краще переключатись на різні завдання, щоб постійно свіжим поглядом дивитись зі сторони на те, що ти робиш.

Андрій КУЧУРАН, спеціально для БукІнфо (с)
Фото SaVa, спеціально для БукІнфо (с)

НАША ДОВІДКА

Григорій Прохоренко. Освіта - вища, закінчив Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича 1999, спеціальність «фінанси і кредит».

10.1999 – 07.2001 - державний податковий інспектор, головний державний податковий інспектор, інспектор податкової служби ІІІ рангу Державної податкової інспекції у Новоселицькому районі Чернівецької області

07.2001 – 01.2002 - державний податковий інспектор , виконуючий обов’язки начальника відділу економічного аналізу і прогнозування податкових надходжень Державної податкової інспекції м. Чернівці

02.2002 – 10.2007 - економіст, старший економіст відділу кредитування і депозитних операцій, заступник директора по корпоративному бізнесу, перший заступник директора Чернівецької філії Приватбанку

10.2007 – 04.2010 - керуючий Чернівецькою обласною філією АКБ «Укрсоцбанк», начальник Чернівецького відділення Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»

09.2010 – 01.2011 - директор Чернівецького відділення Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК»

01.2011 – 02.2011 - заступник директора Центрального відділення ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» в м. Чернівці

02.2011 – 03.2017 - директор Центрального відділення в м. Чернівці, керуючий Регіонального відділення в м. Чернівці ПАТ «Креді Агріколь Банк»

02.2017 – 02.2021 - директор комерційний ТзОВ «Лангейт», м. Чернівці

У 2020 році балотувався до Чернівецької міської ради 8-го скликання від партії «Єдина альтернатива».