Заступник мера Чернівців Василь Зазуляк: Щоб стати справді європейським містом Чернівці приречені на фундаментальні зміни

ТЕТ-А-ТЕТ

Він мав стати лікарем, але став будівельником. Чому політика, яка ніколи не вабила, таки стала частиною життя. Чому став чиновником та що пов’язувало його з нинішнім мером до місцевих виборів. Про боротьбу із земельними махінаціями та будівництво шкіл в перенасичених спальних районах; про підземні паркінги та обмеження приватних авто в центрі, відповідальність мешканців за фасади своїх будинків та допомогу в цьому міської влади, – про це все портал БукІнфо поспілкувався із заступником Чернівецького міського голови Василем Зазуляком - фактично, “правою рукою” мера Чернівців Романа Клічука.

Пане Василю, у Чернівцях вас знають як відомого будівельника. Але, наскільки мені відомо, ви могли стати… лікарем.

Насправді я не медик. Я навчався і навіть закінчив медичний освітній заклад. Вища освіта є, але на практиці я ніколи її не застосовував, не був в інтернатурі. Тому ніколи себе не називав медиком, бо це було б несправедливо стосовно тих людей, які рятують життя. Також я здобув вищу будівельну освіту і так склалося, що я працюю за спеціальністю "Міське будівництво та господарство".

А чому прийняли таке рішення, що навіть і до інтернатури не поступали?

Був такий період, коли я поїхав до США на заробітки і вже тоді зрозумів, що хорошого лікаря з мене, мяко кажучи, не вийде. Крім всього, та поїздка за кордон дуже вплинула на моє світобачення, я зрозумів, що хочу займатись іншим.

Тобто ця поїздка змінила ваше рішення стати медиком?

Ні, я вже і до того сильно сумнівався. По своїй натурі я дуже непосидючий і десь сидіти, працювати на одному місці, було трохи не моє. Коли ж за кордоном почав працювати в будівництві, то зрозумів, що це така робота, яку дуже легко любити, бо ти щодня бачиш результат своєї праці. Але зараз, працюючи чиновником, будучи завжди націленим на результат, я вже готовий до того, що результат може бути тривалішим, аніж в приватному секторі.

А коли ви зрозуміли, що будівництво це ваше покликання? За кордоном?

Так. Якраз тоді, коли побачив ті підходи, коли побачив, скільки в нас є можливостей і те, наскільки ми відстали в багатьох сферах, в тому числі в будівництві. У той момент захотілося цим займатись. Навіть дуже. І далі - довга історія про те, як я потрапив і як розвивав цей бізнес.

В одному з ваших попередніх інтерв’ю прочитав, що ви стали перекладачем у будівельній фірмі...

Дещо там неточно вийшло. Я абсолютно випадково був на одній діловій зустрічі з іноземцями і там дійсно не було перекладача. А я саме приїхав зі Штатів і розмовна англійська була “окей”. Це була група німців. Коли почав перекладати, то не виникло ніяких проблем з комунікацією. Далі вже наші бізнесмени мали їхати туди і німці вже самі запропонували мені бути перекладачем. Кажуть «беріть цього хлопця, зробимо йому візу і буде перекладати». Від нашого боку була людина, яка мала будівельну компанію в Одесі. Тоді я його запитав, чи не хоче він почати щось будувати в Чернівцях. Він ствердно відповів і далі все закрутилось.

Скільки часу пройшло до того, як ви створили власну компанію?

Досить багато. Фактично ми були в партнерстві близько 10 років, а потім нормально розійшлись, я пояснив, що далі хочу працювати сам. Так склалось, що він вже був пенсійного віку. В людини все є, тож, напевне, не було і бажання далі продовжувати. Домовились про якісь відступні і так я потихеньку сам створив компанію.

А коли у вас виникло бажання йти в місцеву політику, балотуватись, брати участь в управлінні містом?

Я не хотів йти в політику, мене це не вабило. Я завжди нею цікавився, але був збоку. Я абсолютно випадково став депутатом Шевченківської районної ради в Чернівцях. Будучи декілька разів на засіданнях, мені здалось, що це марна трата часу. Я вважаю себе патріотичним, тому невипадково підтримав ВО «Свободу». Я, наприклад, не міг би підтримати ОПЗЖ. ВО «Свобода» точно була набагато ближчою, особливо в ті роки, коли були ризики, що країна розвернеться зовсім в іншому напрямку. Тому очевидно було кого я підтримаю. Бо я зі своїми. Я зі своїми як би не було важко.

А якщо говорити про теперішній період – стали депутатом Чернівецької міської ради, далі склали мандат і стали заступником...

Я лишень тепер склав мандат. Відверто кажучи, міг би залишитись депутатом, але це було б неправильно по відношенню до команди «Єдина Альтернатива». Реально, в нас величезний пул людей, які довіряють одне одному, ми об’єднані однією метою. Тому для мене не принципово, хто зайде замість мене, бо я впевнений у команді. До речі, замість мене зайде Надія Лабанда – дуже активна і принципова жінка. У мене немає ніяких сумнівів, що вона буде хорошим депутатом. Я ж зможу більше сконцентруватись на роботі тут, бо навантаження чимале. Це значна частина напрямку по житлово-комунальному господарству, весь департамент містобудівного комплексу та земельних відносин. Роботи дуже багато.

Якщо говорити про формування команди «Єдиної Альтернативи» і міського голову Романа Клічука, то хто кого знайшов – він вас чи ви його?

Ми познайомились, коли обоє були членами виконавчого комітету. Одразу почали багато говорити про політику, але точно на той момент не було думки, що ми маємо сидіти в цих кабінетах (у Ратуші, - авт.). У нас були свої бізнеси, вони розвивались, тож сказати, що ми почували себе нереалізованими не можна. Було бажання сформувати групи і підтримувати тих, хто готовий змінювати. Вже так сталося, що прийшлось Роману Васильовичу взяти відповідальність на себе.

Були розмови з Русланом Білоскурським йти кандидатом на міського голову, але він відмовився. Також бачили кандидатом Сергія Гринюка, але він також не погодився. ЄА йшла під лозунгами «взяти відповідальність на себе», тож хтось мав піти. На праймеріз і визначились, що все таки більшість людей бачить Романа Васильовича. Можу сказати, що я точно не розчарувався (сміється).

А коли Ви зрозуміли, що будете балотуватись і варто формувати свою політичну силу?

Всім було очевидно, що в місті потрібна “третя сила”. Ми думали, кого підтримувати з діючих гравців. Наприклад, Каспрука. Так, можна було його підтримати, але на той час були досить таки непрості стосунки і в Романа, і в мене з Олексієм Павловичем. Тому не склалося. Політика така штука, що за ці всі роки легше, напевне, новій силі зайти – відсутній негативний бекграунд. Щодо співпраці у раді, то, наприклад, навіть у нас в команді для когось Каспрук не сприймався партнером. Але для 90%, звісно, група Продана-Михайлішина є абсолютно неприйнятною. Зараз все очевидно – з Каспруком порозуміння дійшли. Ми є членами більшості і абсолютно конструктивно працюємо.

Наскільки рішення піти у виконавчі органи влади і стати заступником було для Вас важким, можливо, навіть несподіваним?

Коли Роман Клічук погодився піти кандидатом в мери, він сказав мені: «якщо я йду, тоді ти йдеш на ту посаду, на яку я скажу», тобто «ти маєш піти зі мною, дай слово». Я слово дав, тож куди б він мене не призначив, я б погодився.

І знову ж таки, сам той процес передвиборчий показав, що в Чернівцях є дуже багато небайдужих людей. Коли ми, як команда, пообіцяли людям щось змінити, то «давати задню» було б просто смішно і неправильно. Ми зараз працюємо і бачимо, що можна змінити. Звичайно, що не так швидко, як би нам з вами того хотілось, але все буде добре.

Поговоримо про кадрову політику в раді, призначення в департаментах, комунальних підприємствах. Раніше від Вашої команди звучали думки, що загалом міська рада працює неефективно як система, відсутні фахові управлінці. Яка ситуація нині?

Вона і зараз не працює як система так, як хотілось би. Проводити на всі посади конкурси – це питання часу. Бо поки система не працює – все приречене на провал, на мою думку. Коли система запрацює, тоді кожного управлінця можна проводити через конкурс і вибрати найдостойнішого з достойних. На жаль, зараз, коли зайшли ми, а стара система настільки противиться, то нереально зробити щось, проводячи конкурси. Тобто, виграти ті конкурси може незрозуміло хто. Сама система – це ж не тільки «топи» (керівники).

У нас дуже багато спротиву на середньому рівні – ті, хто перші місяці придивлялися і нічого не робили, зараз просто саботують роботу. У нас є такі випадки. Тож треба розуміти, що цю систему за декілька місяців не побореш. Наприклад, можна довго сперечатись чи правильно був звільнений Володимир Бешлей чи ні (Колишній керівник департаменту ЖКГ міської ради. - Авт). Я вважаю, що правильно, бо щодня відбувалось щось таке, що неможливо проконтролювати. Там потрібна людина, якій в першу чергу довіряєш, для того, щоб кожного дня не йшли сотні тисяч бюджетних гривень не зрозуміло на що і не зрозуміло під які договори.

Чи змінює кардинально систему заміна лише самого керівника, хоча ви вже частково відповіли, згадавши й про працівників середньої ланки...

Змінює сильно, але процес наведення ладу в згаданих напрямках може затягнутись на рік чи два. Тут так швидко, як в приватній компанії, не робиться, коли приходить новий керівник і звільняє всіх. Наприклад, даєш людині доручення, а вона його так виверне, що все одно результату немає, або знайде сто причин чому «ні». Й замінити цю людину не так просто, тому що є ще КЗОТ радянський (Кодекс законів про працю) і звільнити людину є величезною проблемою.

Я переконаний, що конкурси потрібні, і мер міста Роман Клічук так само переконаний. Просто провести їх в найближчі місяці не маємо змоги. З часом, я думаю, призначення будуть тільки через конкурс. Але зараз, коли ми бачимо руїну, коли бачимо вибудовану у місті систему, яка порочна і заточена під зовсім інші цілі, чекати, щоб щось змінити, не видається правильним. Ви уявляєте як це працювати з Бешлеєм? З ним неможливо працювати. Це представник абсолютно іншої політичної сили, який не зацікавлений в результаті нашої команди. Роботи не було б. Не через те, що він поганий чи хороший, у нас просто серйозна політична конфронтація.

Чи визначало керівництво міста новопризначеним керівникам певні показники ефективності? Щоб можна було в подальшому оцінити їхню діяльність? Бо довіра це одне, а результати роботи – інше.

По комунальним підприємствам будуть прописані однозначно ключові показники ефективності. Для багатьох очільників – це кар’єрний виклик: чи впораються вони як менеджери. Для мене це теж виклик. Одна справа – керувати сотнями людей, інше – коли в твоєму напрямку їх тисячі. Це серйозна відповідальність, як для них, так і для мене. Також при досягненні ключових показників, вони мали б отримувати більшу зарплатню, яка б відповідала ринковим умовам.

А в багатьох керівників підприємств зарплата не відповідає рівню ринку. Для пересічного чернівчанина це може здатись великою зарплатнею, але поставте когось очолити підприємство! Так, у «фейсбуці» у нас всі би впорались, а по факту було б зовсім по-іншому. Потрібні певні досвід, знання, менеджерські здібності.

Запровадити показники ефективності департаментам складніше, аніж на комунальних підприємствах, але також можливо. Однак почати потрібно саме з комунальних підприємств і там відносно простіше. Якщо підприємство збиткове, то варто розуміти наскільки керівник зменшив розмір збитків. Але, щоб це не було за рахунок тарифу, бо якщо він збільшує тариф, то це точно не його КРІ і це не зараховується. Загалом багато показників теж не повинно бути. Приблизно 4-5 показників для кожного з керівників комунальних підприємств. Вони й мають їх мотивувати, а якщо ще підкріпити преміями при досягненні цих показників, то це буде жива система і вона працюватиме.

Хочу поговорити з вами про центральну частину Чернівців. Останнім часом в ЗМІ пишуть про різні ідеї пішоходизації центру. Які маєте плани із вирішенням проблем паркування в місті і загалом пересування містом?

На сто відсотків впевнений, що більша кількість доріг – не панацея. Я багато подорожував і мене завжди цікавили питання урбаністики, спостерігав як все влаштовано в країнах Європи. Потім певну «риску» під всіма особистими спостереженнями підвела книга Йена Гела «Міста для людей», бо відчувалось, що так правильно. Тому я переконаний, що наша центральна частина міста мусить бути максимально пішохідною. А це можливо, хоча й не дуже швидко.

Підсилює цю ідею наш туристичний потенціал. Звісно, нам важко конкурувати зі Львовом, але можна спокійно конкурувати з містами-сусідами. Все таки в нас добре збереглось середмістя і для багатьох українців з центральних та східних міст Чернівці – це практично Європа, а ціни зовсім інші, ніж там. Потенціал є великий, але поки не буде максимальної пішоходизації центру, то він не реалізується.
Коли їду з роботи, а це приблизно 19-20-та година, то в центрі не бачу багато авто.

Про що це свідчить? По-перше, це означає, що центр перевантажений адміністративною функцією. І це найбільша проблема. Вранці всі їдуть сюди на роботу, потім під час робочого дня також пересуваються тут між різними установами. А ввечері – назад, що знову спричиняє корки на дорогах. По-друге, в нас немає комфортного громадського транспорту, який регулярно курсує. Думаю, що я і сам би добирався на роботу на громадському транспорті, замість того, щоб тут шукати парковку в центрі.

Але це, якщо б він справді був комфортним. Для початку, хоча б чистим. Я живу в декількох хвилинах ходьби від зупинки, тож це було б зручно: пройшовся, взяв кави – класно. Все одно далі майже нікуди на авто не їжджу – більшість робочого часу в міській раді і поряд. Проте, враховуючи, що авто зараз доступні, а громадський транспорт в жахливому стані, то люди віддають перевагу власним авто. І десь задають питання «а де припаркуватись?».

Відсутність підземних парковок, великих наземних – це ще одна проблема, яка вирішується навіть довше, аніж проблема якісного громадського транспорту. Бо це значні будівельні роботи і часто навіть в країнах Європи це розтягується на роки. Перше, що я в цьому аспекті бачу, так це підземний паркінг під Соборною площею. Це було б логічно, враховуючи потік автомобілів з великого спального району Проспекту, Комарова. Є й інші місця, зокрема рекомендовані фахівцями GIZ в рамках співпраці з міськрадою.

Тобто, є три причини, чому в центрі є так багато авто: перенасиченість адміністративними функціями цієї частини міста, відсутність паркінгів, зокрема підземних, та некомфортний громадський транспорт. Якщо ми потрохи будемо ці проблеми вирішувати, то і зможемо підвищити пішоходизацію центру.

Зараз мене часто питають про вулицю Заньковецької і те, якщо зробити її пішохідною – не буде паркомісць. Як без них? Але на ній, насправді, й не так багато паркомісць. Тому можна припаркуватись на іншій вулиці і пройтись, в цьому не бачу проблеми. Тут проблема в іншому – коли ми виокремлюємо центральну частину міста, то хочемо її зробити єдиною паркувальною зоною. Платною.

Тобто приходимо до того, що всі вулиці з одностороннім рухом мають мати мінімальну ширину проїзду 4 метри. І якщо ми забезпечуємо таку ширину, то в нас практично всюди одностороння парковка. Це ж означає автоматичне зменшення кількості паркомісць в центральній частині в два рази. Тому проблема буде, але тоді ми маємо зважити, що для нас важливіше – збільшення пішохідності центральної частини і зменшення паркомісць чи залишити таку кількість автомобілів в центрі. Треба буде провести опитування і спитати містян, яка їхня думка.

Особисто я б сказав, що можна припаркуватись біля центральних вулиць і пройтись 3-5 хвилин – нічого страшного в цьому не має. Я все таки схиляюсь до затвердження паспорту з меншою кількістю парковок і більшою вартістю. Це 100% добре вплине на кількість пішоходів та туристів, а там де вони є, там є жива комерція – магазинчики, кафе, тощо. І потім це все повернеться сторицею до бюджету міської ради.

Вулицю Марії Заньковецької плануєте розпочати і завершити в цьому році?

Так. Якщо ж говорити про пішохідну зону, то це від початку і до площі Філармонії. І, можливо, ще частинка вулиці Чайковського до вулиці Поштової. Думаю, що це позитивно вплине на вулицю і там стане трохи більше порядку загалом. Мешканці, можливо, і за фасади свої подумають. Загалом ми хочемо активізувати програми співфінансування реставрації фасадів для активних мешканців. Хто готовий зібрати якусь частину коштів для цього, то вважаю обов’язком міської влади допомогти цим людям.

До речі, про фасади. Як на мене, загалом архітектуру в нас можна оцінити в центральній частині міста на 5+ з п’яти. А фізичний стан? Четвірка?

Ні, це точно не чотири. Це тверда трійка. Але тут є ще така проблема: якщо ви зараз вийдете на вулицю і спитаєте людей, то 90% тих, хто проживає в центральній частині міста чомусь переконані, що за їхнім майном має доглядати міська влада. Я абсолютно з цим незгідний. Я не думаю, що десь в приватних будинках на Роші люди думають, що їхній фасад має робити міська влада. От чим такий будинок відрізняється від будинку на Центральній площі? Переконаний, що їм ніхто не допомагає ремонтувати їхні фасади. Якщо де-юре, то з будинками в центральній частині міста ситуація абсолютно ідентична.

Але якщо говорити де-факто і з позицій того, що ми маємо зберегти історичну спадщину, що потрібно більше притягнути туристів, чернівчани так само мають гуляти і відпочивати в охайному просторі, то місто має бути готове до програми співфінансування. Першочергово – пам’яток архітектури. Грошей небагато, але треба їх виділяти.

При підготовці бюджету на 2022 рік я б це розділив на дві частини: для будинків в історичному ареалі і окремо фіксовану суму саме для пам’яток архітектури, які потрібно зберігати.

Якщо, до прикладу, ви зібрали 30% співфінансування, а мешканці з будинку, який є пам’яткою архітектури – 20%, то треба гарантувати можливість допомогти і їм. Тобто, щоб в цій програмі була зафіксована сума допомоги для пам’яток архітектури, незалежно від того чи зібрали 10% чи навіть 5%. Отримали певну кількість заявок, передбачили бюджет – і далі вже будемо по факту розбиратись.

Чимало випадків, коли історичні будівлі, де є ліпнина на фасадах, ремонтувались власниками на власний розсуд, без жодного збереження автентики чи хоча б її подоби.

Тут, на жаль, чиновники недопрацьовують. Що б вони не казали про те, що в них відсутні важелі впливу. Ніхто не хоче зв’язуватись з фізичними особами. Бо легко прийти на фірму і накласти штраф, а ось з фізичними особами не так все просто. Але ми будемо змінювати цю практику, бо люди мають бути відповідальними. Така ж ситуація і зі сміттям – всі скаржаться у «фейсбуці», що багато сміття по вулицях, але ніхто не каже, що то він смітить! Тут вже інспекція з благоустрою серйозно недопрацьовує, але думаю, що це знову через те, що не хочуть зв’язуватись з фізичними особами. Будемо цю практику змінювати, бо так не може бути. Порядок інакше не наведемо. Я розумію, що потрібно прибирати, але треба і не смітити.

Ще трохи по темі співфінансування, але щодо вхідних брам і дверей в під’їзди. Була інформація, що цьогоріч з 20 заявок було профінансовано лише три.

Маємо бюджет в епоху пандемії – на все не вистачає. Дуже сподіваємось, що зможемо всі разом попрацювати, щоб була більша кількість робочих місць, щоб були більші можливості для бюджету, відбудеться ріст економіки і будуть трохи кращі справи з наповненням бюджету. Ми це все прекрасно розуміємо. А є і нові райони, де треба термомодернізацію будинків проводити; є питання із заміною вікон; є програма співфінансування для балконів. Тобто завдань, наразі, більше, аніж наявних коштів.

На цей рік щось було закладено на реставрацію фасадів?

Виділили 5 млн грн на березневій сесії. Але там все: і балкони, і фасади, і все-все. Часто стикаємось ще з такою проблемою - фасад розраховуємо і він, відносно, не дорогий, може бути 1-2 млн гривень, але є ще дах. І він, якщо з елементами декору, черепиці, може коштувати 7-8 млн. гривень. А робити фасад без зробленого даху ми не можемо.

Повертаючись до теми паркінгів, зокрема перехоплюючих. Ви назвали варіант одного – в районі Соборної площі. А де ще їх варто було б зробити?

Враховуючи масштаби міста, а місто не є великим, то можна виокремити певні напрямки і основні магістралі по яким люди заїжджають в місто, де є потреба робити перехоплюючі паркінги. Це має сенс, якщо розвинутий громадський транспорт. Тоді людині з умовного Сторожинця має бути дешевше залишити авто на багаторівневому паркінгу при заїзді в Чернівці, пересісти на електробус і доїхати до центру міста з комфортом, сидячи і п’ючи каву.

Наскільки знаю, то в Нью-Йорку дуже дорогі паркінги в самому місті і значні затори. Тож громадський транспорт є виходом з цих ситуацій.

Дивіться, в Сінгапурі право придбати авто коштує набагато дорожче за саме авто. Тобто для того, щоб купити автомобіль, треба ще заплатити декілька десятків тисяч доларів. Всі в світі прийшли до обмеження. Бо автомобілі стали дуже доступними. Це і добре, і зле. За статистикою близько 80% авто їздять з одним пасажиром – водієм. А місця автомобілі займають дуже багато, плюс питання екології, надлишкового шуму. І ми всі прийдемо до того, що будемо обмежувати скупчення автомобілів в певних частинах міста. Хтось каже, що в нас ще клімат непідходящий для певного виду транспорту. Скільки в нас снігових днів на рік – місяць набереться?

Люди в західних країнах давно пересіли на велосипеди. Нам для початку потрібно затвердити схему велосипедного руху. Ми маємо зробити так, щоб з будь-якої точки Чернівців велосипедист міг без проблем доїхати в іншу частину міста. Це не означає, що в нас кожна вулиця має бути продубльована велосипедною доріжкою. Це означає, що має бути маршрут, як виїхати з точки А в точку Б.

Хай буде на цьому маршруті ще велосипедний паркінг, за аналогом з автомобільним. Тобто на цьому паркінгу я зможу залишити велосипед і пройти 2-3 хвилини. Бо користування велосипедом не означає також, що під кожним магазином має стояти велосипед, як і автомобіль. На жаль, чернівчани часто думають по-іншому. Тому пріоритет виглядає так: маломобільні групи, пішоходи, велосипедисти, автомобілісти.

Якщо говорити про підземні паркінги, то це ж значні кошти. Звідки фінансування тоді брати?

Тому я і кажу, що це швидко не буде. І цей паркінг буде дорогий. Поки інвесторів таких немає. Також варто змінити ставлення до паркування: мають штрафувати за несплату, евакуйовувати авто, які припарковані в заборонених місцях. Загалом же паркуватись в центрі міста має бути дорого. Тому альтернатива – це громадський транспорт. Для тих, хто проживає в центрі має бути мінімальна ставка або взагалі нульова. Але ще раз кажу, що у восьмій годині вечора авто в центрі практично немає.

А паркінги треба робити в будь-якому випадку. Так, вони дорогі, але ми вирішуємо дуже багато питань ними – це не лише про паркування, це і про стимулювання нашого туристичного потенціалу. Бо якщо є багато авто, то не дуже комфортно гуляти. І тоді вже не порекомендуєш місто. Вірніше – порекомендуєш, але на 2-3 години. Якщо є велика пішохідна зона, то це зовсім інше. Приклад Львова це показав.

До речі, про Львів – зараз багато кажуть, що якщо ми скоротимо надто паркувальні місця, то буде катастрофа. У Львові значно зменшили кількість в центрі і я не бачив жодного великого підземного паркінгу. І нічого, якось пережили, якось справились. У нас же зараз не йде мова про велику зону центру, щоб все прямо так зупинилось. І якщо ми зможемо адміністративну функцію центру зменшити, це роки, але реально, то воно також багато в чому допоможе вирішенню питання.

Це Ви маєте на увазі ідею об’єднання багатьох відділів та управлінь міської ради в одному місці, але десь далі від центру?

Це було б дуже правильно. Не потрібна тут адміністративна функція, її треба максимально забирати – центр має бути для чернівчан, які хочуть прогулятись, і для туристів. Ну і для тих, хто працює на цю галузь. Ми ж теж маємо зрозуміти реалії – виробництва як такого в нас мало, тому найшвидше ми можемо вирости за рахунок туристичної галузі. Там ми і бачимо додаткові робочі місця і це те, що може бути швидко – за декілька років. А все це повернеться у вигляді податків.

Ми поговорили багато про центр, а якщо взяти спальні райони, нові, де багато багатоповерхівок будується, як, наприклад, на Гравітоні. А що з соціальною інфраструктурою до них? Люди заселяться туди, діти мають відвідувати дитячі садки, школи, позашкільна освіта, спорт і тому подібне...

Із соціальною інфраструктурою там утворюється величезна біда. Тому ми вже формуємо земельну ділянку для будівництва спортивного комплексу на вулиці Олени Пчілки, розміром 1,2 гектари. Так само працюємо зараз над школою, бо вона там вкрай потрібна. Дуже багато людей возять дітей в школи деінде, що знову ж таки створює маятниковий рух і, відповідно, затори. Звісно, до цього додається поганий громадський транспорт і те, що простіше купити авто за 3-5 тисяч доларів. Двори потім всі переповнені автомобілями, а вранці всі тиснуться в центр, бо тут дитина в школі навчається і стоять в заторах. А ввечері назад. Тому перша школа, яку потрібно будувати – це школа на Гравітоні.

Чому так стається, що багато будинків будується? Бо та земля ніколи не розподілялась через аукціони, все через схеми. Не знаю, хто там щось збудував і воно залишилось місту. І це ми говоримо про соціальну інфраструктуру, а є ще мережі – газ, вода, світло, каналізація – це ж все новозбудоване лягає на старе, а останнє на такий масштаб не розраховане явно.

Проблема в тому, що у нас ніколи не проводились земельні аукціони або хоча б конкурси, коли забудовнику дають землю із зобов’язанням збудувати садок чи школу. Це завжди було через другі чи треті руки і ті, хто були ближче до влади, виводили ці земельні ділянки, потім перепродували їх вже тим будівельникам, які безпосередньо будували. А звідки будівельник може збудувати щось додаткове, якщо він вже заплатив кошти посереднику, який має зв'язок з владою. Цей ринок треба робити прозорим.

“Вічна тема” - корупція у земельній та будівельній сфері. Які кроки наразі впроваджуєте, щоб цього позбутися?

Повторюсь про земельний аукціон. Про те, щоб винести земельну ділянку на аукціон – це три рішення сесії. У кращому випадку – це вісім місяців. Ми одразу приступили до цього. Але, на жаль, перші аукціони, де буде продаватися земля під багатоповерхівки, будуть не раніше осені. Мова йде про земельні ділянки в районі Проспекту-Сторожинецької, на Руській. Загалом такі ділянки є. Індивідуальні теж готуємо.

Питання у тому, щоб ці ділянки йшли через аукціон, а не виводилися через старі схеми. Щоб ми за отримані кошти могли розбудовувати інфраструктуру. Це безпосередньо мала б робити влада міста. А за що розбудовувати, якщо вигодонабувачі зібрали гроші і купили собі вілли в Іспанії? Я це сам розумію, я це бачив зсередини. Бо за усі 15 років роботи, ні разу не придбав земельну ділянку в міста напряму.

Ми готові були платити відсотки квартирами, готові були прийняти інші умови, але такої можливості не було. Бо усі земельні ділянки через різні шляхи виводили.

Чому у Чернівцях, у порівнянні з іншими обласними центрами, дороге житло. Які причини?

Причина проста. Дорожче на 20%, бо у нас сейсмічна зона Вранча. Це означає, що конструктор при конструюванні будинку закладає більше арматури, більше бетону, там зовсім інші рішення. Тому усе так. А інші моменти, які були, про які говорилось вище, то ми не будемо нікому заважати. Ми не створюємо перепон, не беремо гроші, працюємо прозоро.

Ви говорили про нові земельні ділянки під забудову, які підуть через аукціон. А як бути з уже розпочатим будівництвом, або завершеним, яке тисне на інфраструктуру. Школа – це один варіант. А інше?

Це вже те, що нас наздоганяє. Для прикладу, школа на Гравітоні. З того, що я дивився, там уже не залишилося земельних ділянок. Усе вже давно у приватній власності. Це означає, давайте усі 260 тисяч чернівчан скинемось, а ті, хто там побудували будинки, нам подякують.

Як впорядкувати паркування у спальних районах? Адже автівки припарковані на газонах, дитячих майданчиках.

Я б сказав, що треба побудувати наземний паркінг. Але для цього потрібні кошти. Виглядає так: місто бере кредит, будує великий багатоповерховий паркінг, далі інспектори з паркування всіх скеровують до того паркінгу, бо в іншому випадку - великі штрафи. Розумієте, це цілий комплекс проблем. А наші люди звикли ставити авто у себе під під’їздом. І машиною володіти має бути дорого.

Авто - це розкіш. Не купити дорого, а припаркувати. Але все має бути паралельно з розвитком громадського транспорту. Треба людям дати альтернативу. Міста в першу чергу для пішоходів. Хочете їхати, – на автобан, катайтеся там. В першу чергу місто для пішоходів, далі – для велосипедистів, а вже потім – для автомобілістів. Увесь світ йде шляхом обмеження їзди автомобілем і розвивають громадський транспорт. Простих рішень нема. А рішення має бути таким, що припаркуватися навіть біля свого будинку має бути дорого.

Для прикладу, комплекс “Водограй”. Там теж багато парковок, але вона коштує дорого. На парковці будівельні фірми не заробляють. Їх зробити дорого. Якщо зробити згідно норми, то це дороге задоволення.

Якщо поглянути на місто, то помітно, що зменшується кількість зелених насаджень. А це і про екологію, і про комфорт жителів міста загалом.

Я погоджуюся абсолютно. Але, щоб посадити дерева, треба звузити дороги, розширити тротуари. А вужчі дороги – це суттєве зменшення приватного автотранспорту. Повертаємося до того, що треба розвивати громадський транспорт. Я – автомобіліст, я люблю авто, але для міста автомобіль – це зло. Знову ж таки – нема простих рішень. Ми зважуємо все і вирішуємо, що є важливішим.

Скажу, що там, де будемо робити капітальні ремонти вулиць, дерева висаджуватимуть обов’язково. От на Заньковецькій нема жодного дерева, а вони мусять там бути. Без дерев вулиця бездушна.

Щиро дякую, що знайшли час на розмову.

Андрій КУЧУРАН, спеціально для БукІнфо (с)
Фото Василя Кияшка

Наша довідка:

Зазуляк Василь Володимирович
Заступник міського голови Чернівців з питань діяльності виконавчих органів

Народився 12 лютого 1981 року в селі Будилів Снятинського району Івано-Франківської області. Освіта вища, закінчив Буковинський державний медичний університет та Київський національний університет будівництва і архітектури. З 2005 року працює директором ТОВ «Вест-Буд». Член Ради директорів Конфедерації будівельників України.
Одружений, виховує доньку та сина.
У 2010 році Василь Зазуляк став депутатом Першотравневої районної ради у Чернівцях від ВО "Свобода". З квітня 2016 року був членом виконавчого комітету міської ради на громадських засадах. На парламентських виборах у 2019 році балотувався до Верховної Ради на 201 окрузі від партії ВО "Свобода".