Надазовські грецькі писанки та херсонські вишивані рушники, врятовані під землею — душу і серце окупованих територій показали у Чернівцях

В рамках культурно-мистецького проекту “Незламна і не знищена” до Дня Незалежності України в Буковинському центрі культури і мистецтва одночасно відкрито дві виставки. Об’єднує їх те, що експонати кожної існують по-перше, попри намагання російських агресорів знищити саму пам’ять про українську культурну спадщину, а по-друге, завдяки титанічним зусиллям й самовідданості людей, які реконструюють їх і рятують.

“Іканича” — спадщина, що в вогні не горить

Першу експозицію — відтворену колекцію унікальних писанок — символу культурної ідентичності надазовських греків і всього Маріуполя представила співробітниця Маріупольського краєзнавчого музею Наталія Арусланова. За її словами, іканича — в перекладі з румейського діалекту означає картинка, малюнок, зображення. А ще це назва писанок, які творили греки у Надазов’ї з кінця ХІХ століття. Колекцію почали формувати в Олександрівській чоловічій гімназії Маріуполя, а згодом — у краєзнавчому музеї. У 2022 році під час атаки російських варварів будівля музею зазнала декілька влучань, а те, що вціліло, знищила пожежа. За оцінкою музейників таким чином було втрачено 90% усіх експонатів.

Маріупольці фахівці намагаються за допомогою цифрових копій реконструювати і відтворити все, що можливо. Першим кроком до цієї мети стала “Іканича”, колекцію відтворила заслужена майстриня народної творчості із Макіївки Зоя Сташук. Перша виставка унікальних писанок відбулася у Києві, Чернівці стали другим містом для знакової експозиції, а із столиці Буковини вона помандрує іншими містами України.

49 рушників Херсонщини, що врятувалися під землею

Про цю вишивану виставку розповів Володимир Попелюшник, директор Херсонського обласного центру народної творчості. Розповідав у буквальному сенсі зі сльозами на очах. Виявилося, що кожен з рушників символізує якусь громаду Херсонщини і має свій, тільки їй притаманний візерунок. В 2022 році під час окупації області Володимир Попелюшник разом з колегами зрозуміли, що дорогу серцю колекцію треба рятувати від паплюження та знищення росіянами.

Вирішили закопати її на березі Дніпра. Рушники склали, ретельно упакували, завернувши в целофан та брезент, і під акомпанемент обстрілів сховали під землю. Коли в листопаді 2022 року, ця територію була деокупована, музейники не зразу змогли відкопати колекцію, бо унизу всюди були міни, а зверху — дрони. І все ж взимку 2023 це вдалося.

Тож, зараз колекція вишиваних рушників Херсонщини на вільній землі, а ось більшість громад, які вона символізує — в окупації, на лівому березі Дніпра. Ось така драматична історія.

Разом з грецькими “Іканича” херсонські вишиті рушники самим своїм існуванням розповідають правду про війну та ідентичність. Тож, мають вже не тільки велику культурну, а й історичну цінність для держави Україна.

Світлана КУЗМІНСЬКА, журналістка, Маріуполь.
Спеціально для БукІнфо (с)

Світлини авторки