На Буковині судитимуть чоловіка, який вбив свого сусіда табуретом, а тіло хотів закопати у посадці за селом

Наприкінці березня минулого року мешканці с. Мошанець Дністровського району повідомили старосту села, що їхній односельчанин не з’являється вдома. Жінка звернулася до поліції. Правоохоронці встановили, що до зникнення чоловіка причетний 61-річний житель цього ж села.

Під час допиту чоловік зізнався, що напередодні до нього додому приходив давній знайомий. Ввечері у них виникла суперечка, під час якої він наніс своєму опоненту удари табуретом. Після з’ясування стосунків сусід попросився залишитися в нього на ночівлю, а він пішов спати, - повідомляє Чернівецький апеляційний суд на своїй сторінці у Фейсбук.

Прокинувшись зранку, засуджений побачив, що його гість, сидячи за столом, помер. Тоді він спалив табурет, яким наносив удари, а тіло виніс з будинку і поклав спочатку в саду, а ввечері – перевіз на тачці у посадку за селом, де безуспішно намагався закопати.

Наступного дня чоловік зізнався слідчим, які до нього прийшли, у скоєному та показав місце, де залишив тіло померлого. Слідство кваліфікувало дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 ККУ («Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого»).

Слухання справи відбувалося у Кельменецькому районному суді Чернівецької області.

Підсудний не визнавав своєї вини в умисному побитті знайомого та намагався переконати суддю, що він нібито оборонявся, а не нападав, оскільки вважав, що потерпілий хоче його обікрасти. З його слів, у потерпілого у руках був ніж, тому, з метою самозахисту, він почав його бити. Просив суд його виправдати.

Однак покази судово-медичного експерта, які він надав у суді, повністю спростували таку версію. Дослідженням було встановлено, що наявні на тілі померлого синці свідчать про те, що чоловік робив спроби захиститися від ударів. На відміну від нього, у засудженого жодних тілесних ушкоджень, які б свідчили про самооборону, виявлено не було. Також не було знайдено і слідів рук на ножі, який нібито тримав у руці потерпілий.

Суд ухвалив вирок та призначив покарання.

Засуджений та його захисник не погодилися з рішенням районного суду та подали апеляційні скарги. Апелянти просили вирок скасувати, а кримінальне провадження – закрити за відсутністю складу злочину.

Колегія суддів у повній мірі погодилася із висновком суду І інстанції про доведеність вини, зазначивши у своєму рішенні, що «докази, зібрані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені районним судом, всупереч доводам сторони захисту, є належними, достовірними та допустимими і поза розумним сумнівом доводять винуватість В. у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення».

Чернівецький апеляційний суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду І інстанції – без змін.