«РФ відкинута в епоху ранніх Романових». 10 аргументів історика Сергія Плохія про те, як Путін прискорює розпад імперії

Повномасштабному вторгненню Росії в Україну передувало історичне «есе» диктатора Володимира Путіна про «єдність російського та українського народів», тим самим він мавпував уявлення, що існували до революції 1917 року. Насправді в РФ досі не визнали, що їхня держава — колоніальна, а процес її розпаду не завершився зі зникненням Радянського Союзу і продовжується досі. Таку думку висловив український історик, професор Гарварда Сергій Плохій в інтерв'ю журналісту Михайлу Зигарю.

НВ зібрав 10 сильних тез Плохія про те, як Путін використовує уявні історичні імперативи для виправдання агресивної війни і чому спроби розширення території РФ можуть призвести до зворотного ефекту.

Модель російської імперської ідеології: існує один великий російський народ, всі спроби якимось чином роз'єднати великоросів, малоросів і білорусів — це або помилки влади, або зловмисні підступи Заходу. Ідеї сторічної витримки привносять у наш новий ядерний світ у нових контекстах і використовують як дорожню карту для формування політики, для початку воєн.

Сучасна російська історія починається з Карамзіна. Його Історія держави Російської не відрізнялася від того, як писали історію Британії чи історія Франції, які були імперіями. Відмінність від Британії та Франції в тому, що історія Росії не була переосмислена як історія імперії. Вперше Росія здобула кордони, відмінні від кордонів імперії, тільки зі створенням Радянського Союзу — виникла РРФСР.

У радянських підручниках подавали, що історія СРСР почалася не 1922 року, а нібито в Києві, з Володимира, з хрещення Русі. У цьому сенсі реальної історії Росії практично ще не написано. Те, що нам пропонують, — це імперські ерзаци, якими легітимізується абсолютно нелегітимна війна. І головний наратив — Росія як імперія, немає значення, усвідомлюється це чи ні.

Світ та пострадянський простір зокрема переживають момент падіння імперії, виникнення національних держав, який розпочався у 1914 році. Османська імперія зникла, Австро-Угорщина зникла. Російська імперія зникла на якийсь період часу, потім більшовики її склеїли силоміць та через певні поступки національним меншинам. Розвал Радянського Союзу — це продовження розвалу Російської імперії, і він не завершився, а приніс війни.

Розпад Росії з погляду руху кордонів також закінчився. Часто мають на увазі Крим, «референдуми», що Росія зможе кудись рушити, щось захопити. Але думаю, що не менш реальним варіантом є зменшення території Росії. Достатньо подивитися на Чечню, де-факто державу в державі, з васалітетом, що сягає глибини століть. Наявність Чечні говорить про те, що РФ сьогодні цілком вписується у визначення імперії. Причому навіть не ХІХ століття — це відкат до періоду перших Романових (початок XVII століття — ред.), напевно.

Денікін перефразував Пушкіна (вірш Клеветникам России — ред.), говорячи про Великоросію та Малоросію, що це внутрішній конфлікт слов’ян. Путін ретранслює вже не Пушкіна, а Денікіна. Парадигма від часу Польського повстання 1830 року до російсько-української війни 2022 року не змінилася, у цьому головна проблема.

У 1991 році мені здавалося, що ми змогли ошукати історію. Що ми можемо навчатись на помилках інших. Був кривавий розвал інших імперій, а лідерам республік СРСР це вдалося без війни. Але одразу ж з’явилася Чечня. Була надія, що це виняток із правила. Але з’являється Крим… Сьогодні залишатися в тій наївній рамці, в якій низка істориків і політиків перебувала до 2014 року, просто неможливо.

Що станеться між англійцями та шотландцями — відкрите питання. Паралель — росіяни та українці. Хочу сподіватися, що між Британією та Шотландією не станеться війни. Мої надії пов’язані не з тим, що англійці та шотландці подивляться на жахи Маріуполя та бомбардування Харкова та зрозуміють уроки. У Британії, на відміну від російського та пострадянського простору, вироблено механізми вирішення питань без воєнного конфлікту. Умовно їх можна назвати демократією. Цих механізмів у російській історії не сформувалося.

Росія та СРСР не відповідають моделям держав, які мали заморські колонії. Але світові моделі імперій збігаються. Центральна Азія, боротьба Британії та Росії за військову та політичну присутність у цьому регіоні — це класика. Дуже багато порівнянь Сибіру з Канадою. Якщо дивитися на європейську частину Російської імперії / Радянського Союзу, можна говорити про внутрішній колоніалізм. У питанні мовної політики в Україні ми стикаємося з різними формами колоніалізму — від заборони публікацій українською мовою до звуження сфери її функціонування та переходу еліт на мову панівної імперії.

Що ми бачимо, спостерігаючи розпад інших імперій, переформатування історичної самосвідомості колишніх домінантних країн — то це створення нової ідентичності, не пов’язаної з імперською. Цей процес Росія неохоче розпочала щодо пострадянського простору. А щодо територій, які входять до складу Російської Федерації, цей процес ще й не розпочинався.